Summary:Упродовж 60 років (1880—1939) у Львові виходило «Діло» — єдиний український часопис Галичини, який так тривало представляв інтереси бездержавної нації в умовах Австро-Угорської імперії, Першої світової війни, відновленої Польської держави і короткого періоду існування Західно-Української Народної Республіки. Редакції видання вдалося пройти шлях від поширення просвітницьких ідей серед загалу народу до обстоювання права української нації на державність. Це, в результаті, дозволило трактувати «Діло» як одне з посутніх джерел до вивчення історії української політичної думки. Одним із важливих компонентів змісту «Діла» є матеріали біографічного характеру, присвячені відомим та малознаним особистостям, які працювали і проявили себе в різних царинах суспільної діяльності. Перший розділ видання — «Біобібліографічні публікації» — представляє інформацію про осіб, згаданих у часописі, у вигляді бібліографії. Прізвища та імена,
Summary:а також нерозшифровані псевдоніми і криптоніми подані у двох (сучасному й оригінальному) правописних варіантах (якщо ж вони не різняться, то наведено лише один раз) і розташовані в алфавітній послідовності. Якщо назва публікації не розкриває її змісту, то після бібліографічного посилання пропонується коротка анотація у квадратних дужках. Матеріали, які ввійшли до цього розділу, поділено на чотири частини: біографічні відомості про особу; публікації про посольську діяльність (участь у передвиборних кампаніях, виступи на засіданнях Галицького і Буковинського крайових сеймів, Державної ради Австро-Угорської імперії, законодавчі ініціативи, звіти перед виборцями); публікації (кореспонденції, дописи, виступи, рецензії, тематичні розвідки, відозви, листи, заяви); художні твори та їх переклади. Некрологи представлено у другому розділі видання. У цьому випадку також збережено алфавітну послідовність і два правописних варіанти подання прізвищ та імен.
Summary:Посмертні згадки друкувалися здебільшого на третій або четвертій сторінці газети і містили інформацію про померлу особу — прізвище та ім’я (для дружини — також дівоче прізвище), її соціальний статус, посада, наукові чи літературні здобутки, нагороди, вказувалися дата і місце смерті, а також на якому кладовищі вона похована. Інколи посмертні згадки обмежувалися даними тільки про прізвище і місце смерті особи. Стосовно знаних у суспільстві людей подавалося значно більше інформації. У цих випадках некрологи друкувалися у формі статей на перших двох сторінках видання. У них, окрім розлогої біографії, містився опис заслуг померлого перед суспільством. Публікації про смерть людини, об’єднані жанровим означенням «некролог», у багатьох випадках завершувалися інформацією від родини під загальною назвою «Подяка».
Summary:Змістом ця частина інколи доповнювала власне некролог датами життя й смерті, інформацією про сімейний стан, тих священиків, родичів, друзів, які підтримали родину покійного у важку хвилину та брали участь у чині похорону. Географічно матеріали до біобібліографістики «виходять» за межі Галичини, інформуючи про життя і діяльність як осіб всеукраїнського масштабу, негаличан за місцем народження, так і вихідців із Галицької землі, які проявили себе і поза батьківщиною. Отже, матеріали до біобібліографістики, представлені на сторінках часопису «Діло», дозволяють відновити багато імен знаних у свій час осіб, інформація про яких з відомих причин «загубилася» у минулому, насамперед через ідеологічні перестороги, а також ґрунтовно доповнити новими даними біографії як відомих українських діячів, так і представників інших національностей, життя і праця яких у той чи інший спосіб перепліталися з українською дійсністю.