Ukrainian
Summary:Книга є продовженням монографії “Фінал Третього Риму”, перша частина якої вийшла друком у 1998 р. під назвою “Російська месіянська ідея на зламі тисячоліть”. Автор звертається до проблеми ширшої візії української культурної перспективи та розвитку суспільства як проблеми розвитку власне українського урбаністичного медіа-простору, де генеруються та циркулюють ключові специфічно-національні смисли, цінності, дискурси. Новітні механізми культурно-цивілізаційного зросійщування (як от естрада, телебачення, белетристика, глянцеві журнали, серіали, тощо), продуковані у цивілізаційному полі Азіопи, ведуть до остаточної самовтрати національної ідентичності, спустошують українське культурне поле, знекорінюють та розмивають українську націю. Автор наголошує на нагальній потребі створення інституційно-функціональних та інфраструктурних передумов культурної деколонізації України. Ключовим у цьому процесі має стати проект витворення новоукраїнського урбанізму у формі активного українського комунікативного середовища міста, яке й стане генератором і транслятором новітньої української культури. Автор визначає поняття «живої культури» як такої, що охоплює усі сфери життєдіяльності суспільства (виробничу, бізнесову, політичну, мистецьку, повсякденні практики тощо); вона реально розгортається як інтерпретативна та ре-інтерпретативна діяльність, що органічно пов’язана із сенсоутворюванням та обстоюванням базових цінностей (у рамках моральної, соціонормативної, ідеологічної та релігійної культур). Відносно цілісна новоукраїнська цивілізація, котра створить таке довкілля, такий соціокультурний простір, безперечно зможе подолати ту кризу ідентичності, що є сьогодні основною і фундаментальною причиною кризи громадсько-політичного життя та української культури.
Russian
Summary:Данная книга является продолжением монографии «Финал третьего Рима», первая часть которой вышла в печати в 1998 г. под названием «Российская мессианская идея на переломе тысячелетий». Автор обращается к проблеме более широкого видения украинский культурной перспективы и развития общества как проблемы развития собственно украинского урбанистического медиа-пространства, где генерируются и циркулируют ключевые специфически-национальные смыслы, ценности, дискурсы. Новейшие механизмы культурно-цивилизационной русификации (как-то: эстрада, телевидение, беллетристика, глянцевые журналы, сериалы и пр.), продуцированные в цивилизационном поле Азиопы ведут к окончательной потере национальной идентичности, опустошают украинское культурное поле, лишают корней и размывают украинскую нацию. Автор акцентирует на необходимости создания институционно-функциональных и инфраструктурных предпосылок культурной деколонизации Украины. Ключевым в этом процессе должен стать проект создания новоукраинского урбанизма в форме активной украинской комуникативной городской среды, которая и станет генератором и транслятором новейшей украинской культуры. Автор дает определение понятия «живой культуры» как такой, которая охватывает все сферы жизнедеятельности общества (производственную, политическую, сферы бизнеса, исскуства, повседневные практики и др.); она реально разворачивается как интерпретативная и ре- интерпретативная деятельность, которая органично связана с смыслообразованием и отстаиванием базовых ценностей ( в рамках моральной, соционормативной, идеологической и религиозной культур). Относительно целостная новоукраинская цивилизация, которая создаст такую окружающую среду, такое социокультурное пространство, конечно, сможет преодолеть тот кризис идентичности, который сегодня является основной и фундаментальной причиной кризиса общественно-политической жизни и украинской культуры.