View message

12 липня 2023 року під головуванням Президента Національної академії наук України академіка Анатолія Загороднього відбулося чергове засідання Президії НАН України.

Спершу Президент НАН України академік Анатолій Загородній вручив відзнаку НАН України «За сприяння розвитку науки» всесвітньо відомому науковцю й організатору науки, політичному і державному діячеві, дипломату, почесному членові багатьох міжнародних наукових товариств, академікові-секретарю Відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології НАН України, директорові Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України академікові Національної академії наук України та Національної академії медичних наук України Сергію Комісаренку, якому 9 липня виповнилося 80 років.

По тому учасники зібрання заслухали наукові повідомлення трьох молодих учених Академії.

Кандидат філологічних наук Іванна Цар

Із теми «Мовна свідомість і мовна поведінка молоді під час російсько-української війни: параметризація і динаміка» виступила науковий співробітник відділу стилістики, культури мови та соціолінгвістики Інституту української мови НАН України кандидат філологічних наук Іванна Цар. На матеріалі мовних біографій вона проаналізувала зміни мовної поведінки молоді під час повномасштабної російсько-української війни, розглянула соціально-психологічні причини переходу або непереходу молоді з російської мови на українську. Її дослідження показало, що українська молодь почала відмовлятися від усього, що стосується Росії, зокрема й мови, через чітке сприйняття російської мови як мови ворога. Крім того, молода науковиця у своїй доповіді схарактеризувала відмінності між змінами мовної поведінки молоді після початку російсько-української війни у 2014 році та після повномасштабного російського вторгнення у 2022 році.

«Мовне питання стало для Росії одним із формальних приводів, щоб розв’язати війну проти України, тому об’єктивний аналіз мовної ситуації та тенденцій її розвитку є актуальним науковим завданням. Саме молодь, її мовні вподобання і мовна поведінка визначають майбутню мовну ситуацію в країні», – наголосила кандидат філологічних наук Іванна Цар і окреслила основні тенденції зміни мовної свідомости та мовної поведінки української молоді під впливом повномасштабної російсько-української війни через детальні інтерв’ю, мовні біографії.

«Звісно, масові соціологічні опитування дають змогу охопити велику кількість інформантів, але не завжди вони відповідають на питання про мотиви мовної поведінки, – пояснила дослідниця. – Унаслідок використання стандартизованих відповідей вони змальовують загальну картину, а отриманий матеріал не завжди можна потрактовувати з використанням різних параметрів. А ось мовні біографії, тобто індивідуальні інтерв’ю, відображають усе мовне життя кожного інформанта, а особливо – ключові моменти зміни його мовної поведінки і мотивацію таких змін. Наші інформанти є вихідцями з різних регіонів України, зокрема й тимчасово окупованих територій; у повсякденні вони спілкуються українською і російською чи обома мовами (залежно від ситуації). Звісно, що в сучасних умовах кожен блок запитань, які ми використовуємо, доповнено запитанням про вплив війни на мовну ситуацію в Україні, на мовну свідомість і мовну поведінку інформантів. Зауважте, що це дослідження не є кількісним і не претендує на статистичну достовірність.

Для з’ясування ставлення молоді до мов в Україні ми провели також асоціативний експеримент – поцікавилися, з чим у інформантів асоціюється російська мова (асоціації ми поділили на негативні, нейтральні та позитивні). Позитивних є лише кілька («сім’я», «дім», «друзі»), і назвали їх якраз інформанти з рідною російською. Більшість – це негативні асоціації, незалежно від рідної мови інформантів. Ці асоціації пов’язані з війною: «агресор», «окупант». Деякі асоціації вказують на просторову локалізацію («Росія», «Донбас»), але складно сказати, чи інформанти вважають їх негативними. Асоціації, пов’язані з самими росіянами («війна», «зомбі», «Z-свастика», «за кораблем»), так само негативні, а деякі навіть ідентичні з тими, що стосуються російської мови. Найбільш нейтральними асоціаціями були «сусіди» і «паспорт». Натомість українська мова переважно асоціюється з чимось рідним («соловей», «свобода»), а для інформантів з рідною російською мовою – також із країною, школою, вчителями, державною мовою.

Аналіз мовних біографій, зібраних після початку повномасштабної війни, дав змогу виокремити основні зміни мовної поведінки молоді та її ставлення до мов. Ось перше: інформанти кажуть, що російська мова дратує, викликає огиду, стала бридкою. Крім того, посилюється мовна стійкість українськомовних та білінгвів. Особливо гостро стали реагувати на мовне питання інформанти, які ніколи не переходили на російську. Зафіксовано приклади, коли вони починали робити зауваження персоналу, якщо той звертався до них російською. До повномасштабної війни ці інформанти часто не наважувалися на подібні зауваження, хоча їх і дратувало порушення мовного законодавства. Перебуваючи за кордоном, українці, які раніше спілкувалися лише українською, але могли переходити на російську в розмові з іноземцями, які знають цю мову, стали частіше відмовлятися від послуг російською, обираючи натомість англійську. Є також приклади зміни мовної та національної ідентичности під впливом війни, оскільки інформанти не бажають асоціюватися із росіянами. І є навіть випадки, коли етнічні росіяни, які проживають в Україні, хоч і не змінюють своєї національної ідентичності, але під час перебування за кордоном називають себе українцями.

Найпомітнішою, звісно, є тенденція переходу на українську тих, хто раніше спілкувався російською або міг користуватися обома мовами. Люди кажуть, що їм гидко чути мову окупанта. Такий перехід є їхнім виявом опору Росії. І дехто з опитаних раніше мав намір перейти на українську, проте з різних причин не наважувався це зробити. Тепер вони нарешті почали розмовляти українською або принаймні розширили сферу спілкування нею.

Крім того, ми виявили приклади, коли молоді люди намагаються більше дбати про чистоту своєї мови, позбуватися суржику. І це, до речі, стосується навіть інформантів, які розмовляють цілком літературною мовою. Та навіть ті молоді люди, які не збираються змінювати своєї мовної поведінки (вважають, наприклад, що їм занадто складно перевчатися або вони вже звикли), хочуть, щоб їхні діти розмовляли українською. І, що цікаво, під впливом молодших членів сім’ї старші (буває, навіть етнічні росіяни) також подеколи намагаються переходити на українську. Хоч для багатьох це і важко, оскільки, на відміну від своїх дітей, не всі вивчали українську мову в школі. Особливо помітною серед молоді є тенденція відмови від споживання інформації з російськомовних ресурсів. І навіть якщо інформанти не переходять на українську в реальному житті, часто вони вказують, що почали вести свої сторінки в соцмережах українською мовою, щоб продемонструвати свою проукраїнську позицію.

Важливу роль тут відіграє і те, що значна кількість популярних блогерів перейшла на українську мову або принаймні почала вести свої сторінки українською. Часто кількість підписників цих людей – понад мільйон. І респонденти відповідали, що почали слідкувати за цими блогерами саме після того, як ті перейшли на українську, або ж самі в коментарях спонукали їх перейти.

До речі, поступово українізується і сфера комп’ютерних ігор. Молодь починає більше використовувати українську під час гри, що, своєю чергою, спонукає розробників цих ігор створювати українськомовний інтерфейс. І молодь також зазначає, що стала більше слухати пісні українською, бо з’явилося багато українськомовних виконавців. І це, відповідно, позначається на мовній поведінці інформантів. Наприклад, інформантка Вікторія з Харкова розповіла, що вона почала більше думати українською і навіть несвідомо використовувати українські слова саме під впливом пісень.

Збільшення кількості українськомовного контенту сприяє також подоланню комплексу меншовартости серед молоді, особливо серед наймолодших представників цієї вікової групи.

Інформанти зауважують і те, наскільки чистою мовою почали розмовляти відомі особи, які перейшли на українську. Річ у тім, що, почавши спілкуватися українською, люди старанно добирають слова, намагаються уникати будь-яких фраз російською. Вважаємо, що розмовна мова тих, хто перейшов на українську, має бути об’єктом окремого лінгвістичного дослідження.

У молоді, яка змінила свою мовну поведінку до та після 2014 року і 2022 року, є різні мотиви переходу на українську. Якщо раніше основною причиною переходу було усвідомлення себе українцем через вивчення історії, саморозвиток, зміну місця проживання чи зміни в сім’ї (наприклад, одруження чи народження дитини), то після 2014 року і особливо з 2022 року перехід на українську є найчастіше політичним вибором. Насамперед такий перехід – це форма спротиву Росії. Друга причина: молоді люди не хочуть бути ідентифікованими як росіяни або ж усвідомили свою національну ідентичність. Можливі й суто прагматичні чинники (особливо актуальні для переселенців, щоб краще адаптуватися в українськомовному середовищі), а також вплив стереотипів.

Проте зафіксовані і зовсім протилежні випадки, коли молодь, що в повсякденні послуговується російською, не змінює своєї поведінки, в деяких випадках принципово спілкується російською з українськомовним співрозмовником. Таких випадків значно менше, але потрібен аналіз причин такої поведінки. Переважно гострі реакції зафіксовано серед наймолодших інформантів (16–20 років): їх дратує, що всі переходять на українську, а теперішній негатив щодо російської мови вони сприймають як негатив щодо себе самих як особистостей і навіть зазначають, що стикалися з мовною дискримінацією. З мовних біографій дізнаємося приблизні причини такої позиції: серед іншого, це може бути вплив сім’ї, наявність стереотипів, відсутність національної свідомости (до речі, дехто з цих інформантів говорив навіть, що готовий змінити національну ідентичність), вузьке коло спілкування (тобто вони вважають, що всі довкола говорять російською, тому що їхнє близьке оточення розмовляє російською). І, до речі, більшість із цих інформантів мають дуже низький рівень знань з історії України.

Перший важливий висновок нашого дослідження: українська мова стає сьогодні не лише засобом спілкування, а й цінністю. Окреслюється чіткий зв’язок між мовою і національною самоідентифікацією. Щоб називатися українцем, стає важливо знати українську і спілкуватися нею.

Друге – важливість чинника мовного оточення. Сьогодні запускається своєрідна ланцюгова реакція: перехід інформантів на українську або збереження мовної стійкости українськомовних стимулює їхнє оточення також переходити на українську. Навіть російськомовній молоді, яка постійно розмовляє російською, психологічно важко підтримувати двомовну розмову під час спілкування з українськомовним. І, що важливо, суспільний запит на українську мову сприяє українізації тих сфер, які раніше були здебільшого російськомовними, – інтернету, приватного бізнесу, попкультури та багатьох інших.

Крім того, важливо зазначити, що змістився вектор обговорення мовного питання. Зараз уже обговорюють проблему мови приватного спілкування, що раніше розглядалося як суто індивідуальна справа.

І останнє: всі ці інтерв’ю свідчать, що мовнорегуляторні заходи держави, зокрема реалізація положень законів «Про державну мову», «Про освіту», лягають на сприятливий ґрунт».

В обговоренні цієї доповіді виступили директор Інституту української мови НАН України доктор філологічних наук, професор Павло Гриценко, народний депутат України академік НАН України Олександр Копиленко, академік-секретар Відділення літератури, мови та мистецтвознавства НАН України академік Ганна Скрипник, академік-секретар Відділення фізики і астрономії НАН України академік Вадим Локтєв і віцепрезидент НАН України член-кореспондент Олег Рафальський.

Доктор філологічних наук, професор Павло Гриценко

«Я радий, що доповідь нашої молодої дослідниці викликала жваве зацікавлення, тому що сама проблема мови є однією з центральних проблем. Ніхто ще не скасовував тези «чия мова, того й держава». От будемо мати свою справжню українську мову – матимемо справжню українську державу. І ми – на цьому шляху, – зазначив доктор філологічних наук, професор Павло Гриценко. – Сьогодні в Україні дуже активно відбувається зміна мовного коду. Вимагати результатів цього процесу – завчасно. Але шукати шляхи, як утвердити українську мову, шукати шляхи і моделі, як досягти ідеального стану, який нам вимальовується, – це питання, яке ми маємо не віддавати в архів, а щораз його ставити.

Доповідь, яку виголосила Іванна Миколаївна [Цар], має одну специфічну особливість: це додаток до загальноінститутської теми з дослідження мовної ситуації в різних регіонах, вікових і соціальних групах. Ми залучаємо широку статистику і, разом з цим, ставимо наступне завдання – зрозуміти мотивації і, знаючи мотивації, зрозуміти, які моделі ми можемо пропонувати задля ефективного розв’язання мовних питань. Не можна жити однією статистикою, тому що мову творять не статистичні одиниці, а конкретні мовці. І мова твориться у конкретних мовних комунікативних ситуаціях. І підготовлені ці комунікативні ситуації поєднанням різноманітних чинників. Розібратися в цьому питанні надзвичайно складно. І дуже добре, що молода дослідниця пішла саме складнішим шляхом – не шляхом не чистої статистики, а [шляхом] з’ясування причин, умов і можливих наслідків трансформації мовної ситуації.

Доповіді Іванни Миколаївни, які були виголошені в Німеччині, Польщі та США, викликали небачене зацікавлення. Запропонована методика і наукові публікації так само викликали і зацікавлення, і схвалення. Більше того, запропоновано співпрацю, тому що на Заході теж було дуже давнє захоплення великими числами, статистикою без уваги до мовця. Тут [у дослідженнях Іванни Цар] зроблено дуже великий і позитивний трансформаційний акцент: у центрі уваги – людина-мовець. Ми взяли новий ступінь у розумінні процесів, що відбуваються.

І наостанок: українськомовність України – безальтернативна перспектива. Але як багато ще треба зробити, щоб і якість української мови, і функційне поле української мови були відповідними до тих завдань, що стоять перед нами.

Поєднати результати Інституту соціології НАН України у вивченні різноманітних груп українського суспільства з історією кожного мовця було одним із завдань, яке, вважаю, наша дослідниця успішно розв’язала».

Академік Олександр Копиленко

«Питання української мови в процесі протистояння російській агресії дуже складне і дуже цікаве. Воно і політизоване, і наукове, і особисте, і соціологічне. Треба мати певну сміливість говорити про такі речі. Я з великим задоволенням послухав виступ молодої доповідачки і маю дуже позитивне враження від почутого. Дуже корисно і повчально», – відзначив академік Олександр Копиленко і привернув увагу присутніх до проблеми якості української мови (української мови службових документів, реклами, кіно).

Академіки Ганна Скрипник і Валерій Смолій

«Ми сьогодні послухали одну з цікавих доповідей молодих дослідниць, яка відкриває ще одну опцію сучасного підходу до досліджень у лінгвістичній сфері, – підкреслила академік Ганна Скрипник. – Від часів СРСР тематичне поле наших мовознавчих досліджень переважно обмежувалося синтаксисом, морфологією, суфіксами-префіксами, відмінками. Та лише в останнє десятиліття з’явився широкий спектр дуже цікавих мовознавчих досліджень з проблем мови і мовної політики, мовної ситуації в контексті постколоніального виміру мови, функціонування двомовності або суржика. Серед авторів цих досліджень – поважні, знані учені: Світлана Єрмоленко, Лариса Масенко, Богдан Ажнюк, Григорій Півторак. Але є й молода генерація. Сьогодні ми послухали шановну пані Іванну, а паралельно працює ціла група молодих науковців, які застосовують нові підходи до осягнення сутності явища мови в контексті відносин «мова – держава», консолідаційного впливу мови на суспільство, ідентифікаційного потенціалу української мови. Це – питання, актуалізовані, інспіровані війною. І дуже добре, що молода дослідниця не побоялася застосувати методику, розраховану на мікросередовище, для системного опрацювання обраного об’єкту дослідження. Соціологія оперує великими числами і, відповідно, дає певні закономірності. Проте такі гуманітарні науки, як етнографія та мовознавство, часто вдаються до польових досліджень, пов’язаних із конкретними інтерв’ю в конкретних мікросередовищах. Ці інтерв’ю не можуть бути поширені одразу на широкий суспільний загал, проте на конкретних середовищах певних суспільних страт вони дають розуміння моделей і мотивів поведінки, зокрема мовної. Це особливо важливо для обізнаності щодо трансформацій у мовленнєвій поведінці молоді.

Мовна трансформація, утвердження української мови – надзвичайно складний та інерційний процес. Він тягне за собою механізми психологічного перелаштування, трансформації свідомості. Щоби розуміти приховані, латентні тенденції, які впливають на мовну ситуації в Україні загалом, потрібно досліджувати ці процеси. Зокрема, й на рівні мікросередовищ, у регіональних вимірах».

Академіки Вадим Локтєв (праворуч) і Олександр Хіміч

Справа наліво: член-кореспондент Олег Рафальський, академіки Вячеслав Богданов і Анатолій Загородній

Академік Вадим Локтєв і член-кореспондент Олег Рафальський висловили методологічні зауваги до наукової роботи, запропонованої увазі Президії НАН України.

Справа наліво: академіки Анатолій Загородній, Володимир Горбулін і Сергій Пирожков

«Дискусія і запитання, які викликала доповідь Іванни Миколаївни, вкотре засвідчують, що питання мови вкрай важливе. І проблем навколо нього багато. Дуже добре, що в нашій Академії – в Інституті української мови – розробляються ще й такі підходи, які дають змогу не лише навести статистику, а й краще відчути мотивацію мовної поведінки тієї чи тієї людини», – наголосив академік Анатолій Загородній.

Кандидат географічних наук Михайло Савенець

«Інтегрований погляд на сучасний стан забруднення атмосферного повітря в України» представив завідувач лабораторії моніторингу атмосферного повітря відділу моніторингу атмосфери Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України кандидат географічних наук Михайло Савенець.

За його словами, сучасний технологічний розвиток поліпшив якість моніторингу за забрудненням атмосферного повітря шляхом інтегрованого використання даних наземних спостережень, супутникового зондування та результатів чисельного моделювання атмосферних процесів.

Дані наземних спостережень відповідають передусім на питання про небезпечність забруднення й дають змогу оцінювати довготермінові тенденції. Напередодні повномасштабного російського вторгнення стан якості атмосферного повітря у найбільших містах України сягав небезпечних показників переважно у 20–40% часу внаслідок спільного впливу автотранспорту і промисловості, тоді як у менших обласних центрах якість повітря не загрожувала здоров’ю населення. Водночас, довготермінові тенденції концентрацій речовин-забруднювачів суперечать тенденціям національних інвентаризацій викидів. Як зауважив доповідач, це свідчить про зростання ролі чинника недосконалості методів обчислення викидів.

Завдяки запуску – в останнє десятиріччя – нових супутників з’явилася можливість отримувати дані газових складників атмосферного повітря з просторовою роздільною здатністю кілька кілометрів. Завдяки розробленню автоматизованої системи оцінювання стану якості атмосферного повітря та повного просторового охоплення території України стало можливим у режимі близького до реального часу спостерігати за перенесенням забрудненого повітря від лісових пожеж, промислових об’єктів, пилових бурь. На основі п’ятирічних спостережень супутника Sentinel-5P науковці Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України з’ясували основні закономірності просторово-часового розподілу речовин-забруднювачів, а неузгодженість супутникових даних із точковими наземними спостереженнями довели їхню взаємодоповнювальну, а не взаємозамінну роль.

В останні роки для території України на європейських суперкомп’ютерах здійснено перші запуски інтегрованого моделювання атмосферних процесів. Це дало змогу науковцям Академії з’ясувати не тільки умови й напрями перенесення речовин-забруднювачів, а й дослідити зворотні ефекти аерозольних компонент на перебіг атмосферних процесів.

З початком повномасштабного російського вторгнення інтегрований підхід до використання даних про забруднення атмосферного повітря починає відігравати ключову роль у виявленні негативного впливу й оцінюванні шкоди, завданої атмосферному повітрю, підсумував кандидат географічних наук Михайло Савенець.

Член-кореспондент Володимир Осадчий

В обговоренні цього наукового повідомлення виступив директор Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС України та НАН України член-кореспондент Володимир Осадчий. «Для імплементації методик оцінювання стану атмосферного повітря в Україні й розуміння того, що буде з нашим здоров’ям, нам потрібні, як сказав Михайло Валерійович [Савенець], щонайменше три складники: по-перше й по-друге, знання про джерела надходження та концентрації речовин-забруднювачів у приземному шарі атмосферного повітря, а по-третє, розрахунки, елементи моделювання (щоби знати, звідкіля речовини-забруднювачі надійдуть чи куди підуть, зокрема за рахунок транскордонного перенесення).

З виступу ми дізналися, що в Україні розвиваються три напрями, які дадуть змогу Україні в недалекому майбутньому мати високотехнологічну систему оцінювання і прогнозування якості атмосферного повітря. Для цього маємо всі передумови. Перша – молодь, зокрема колектив лабораторії, яку очолює Михайло Валерійович. Друге – це підтримка Національної академії наук України і Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Зараз переоснащується національна система отримання первинної інформації у мережі Гідрометеорологічної служби України. Вже укладено договори й виконуються спільні проєкти з європейською спільнотою. Буде встановлено понад 30 новітніх станцій контролю атмосферного повітря України, які інтегруються в систему отримання первинної інформації. Європейська спільнота підтримує всі напрями, що стосуються оцінювання та прогнозування стану атмосферного повітря України. Кілька днів тому з Брюсселю надійшла дуже хороша звістка: проєкт, який наш Інститут разом із потужними європейськими інституціями подавав на конкурс у межах програми «Горизонт Європа», отримає грантове фінансування. Тобто наша молодь має і мотивацію, і можливості для наукового зростання. Тож чекаємо, що за кілька років в Україні буде дуже потужна система, яка дасть змогу оцінювати стан довкілля, джерела надходження та концентрації речовин-забруднювачів і прогнозувати їх поширення.

На завершення скажу кілька слів про якість атмосферного повітря в Україні (сподіваюся, ми зможемо докладніше доповісти про це іншим разом). Готуємо кілька наукових публікацій для українських і закордонних фахових журналів, в яких покажемо, що у нас із цим не так погано, як заведено думати. Скажімо, вся Україна на рік викидає 280 млн тон парникових газів (у перерахунок на еквівалент CO₂). Для порівняння: лише 4 теплові електростанції Рурського басейну в Німеччині за цей же час викидають 314 млн тон. Що було в Києві до війни? Впродовж усього робочого тижня (з понеділка до п’ятниці) вміст газових викидів (зокрема, оксиду азоту) був підвищений. І тільки в суботу й неділю було відносно чисто. Чому? Бо автомобільний транспорт – джерело 80% речовин-забруднювачів повітря у Києві. Отже, інститутам Національної академії наук України належить виконати ще чимало роботи, щоб оцінити і спрогнозувати стан атмосферного повітря, а також поінформувати про це наше суспільство».

Доктор фізико-математичних наук Сергій Трофименко

Про «Електромагнітні процеси з «напівголими» частинками високих енергій» розповів провідний науковий співробітник відділу електродинаміки високих енергій у речовині Інституту теоретичної фізики ім.О.І. Ахієзера Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» доктор фізико-математичних наук Сергій Трофименко.

Він нагадав, що, рухаючись у речовині, швидка заряджена частинка (зокрема електрон) втрачає енергію на збудження й іонізацію атомів речовини. Ці втрати енергії відомі як іонізаційні. При перетині частинкою межі поділу двох середовищ виникає випромінювання, відоме як перехідне. У своїй доповіді молодий учений представив результати теоретичного дослідження впливу різних інтерференційних ефектів на характеристики цих процесів.

Перший тип таких ефектів пов’язаний із проявом так званого «напівголого» стану електрона, який може виникати під час розсіювання електрона або проходження ним крізь шар речовини. У цьому стані електромагнітне поле електрона суттєво пригнічене порівняно з кулонівським полем частинки у вакуумі. За високих енергій електронів, досяжних на сучасних прискорювачах, цей стан може зберігатись у межах макроскопічно великих відстаней і суттєво впливати на характеристики подальших взаємодій електрона з речовиною. Доктор фізико-математичних наук Сергій Трофименко спільно з колегами дослідив вплив цього стану електрона на його іонізаційні втрати енергії у тонкій мішені; показав, що цей вплив призводить до суттєвої відмінності величини іонізаційних втрат від результату, що передбачається загальновідомою формулою Бете-Блоха; представив огляд експерименту, що готується у співпраці з колегами із Лабораторії Ірен Жоліо-Кюрі (IJCLab), що в Орсе (Франція), з дослідження особливостей впливу напівголого стану електрона на його перехідне випромінювання.

Другим типом розглянутих доповідачем інтерференційних ефектів є когерентне посилення іонізаційних втрат енергії електронних банчів, спричинене їхнім ультрамалим розміром. Сергій Трофименко з колегами побудували теорію цього ефекту для параметрів, що можуть бути реалізовані на сучасних прискорювачах, або на тих, що наразі будуються (зокрема, SINBAD у Гамбурзі, Німеччина); показали можливість посилення іонізаційних втрат за цих параметрів на декілька порядків величини та використання цього ефекту для діагностики параметрів банчів; передбачили ефект резонансного посилення іонізаційних втрат для параметрів пучків, типових для рентгенівських лазерів на вільних електронах.

Молодий учений також представив результати дослідження іонізаційних втрат енергії електронів, що рухаються у режимі каналювання в орієнтованих кристалах. Такий режим руху реалізується під час влітання частинки у кристал під малим кутом до кристалічної вісі або площини і має велике значення для керування пучками заряджених частинок за допомогою зігнутих кристалів. У роботі, результати якої Сергій Трофименко висвітлив у своєму виступі, запропоновано метод вимірювання довжини деканалювання частинок (довжини, на якій частинки виходять з режиму каналювання) на основі аналізу їхніх іонізаційних втрат енергії у кристалі. Експериментально реалізувати цей метод планується в межах спільного проєкту з колегами із німецького електронного синхротрону DESY (Гамбург).

В обговоренні цього наукового повідомлення виступили професор Лабораторії Ірен Жоліо-Кюрі (Орсе, Франція) Сергій Барсук і академік-секретар Відділення ядерної фізики та енергетики НАН України, генеральний директор Національного наукового центру «Харківський фізико-технічний інститут» академік Микола Шульга.

Професор Сергій Барсук

«Хочу підкреслити, по-перше, важливість цих досліджень і, по-друге, сказати, що група Сергія Валерійовича [Трофименка] є світовим лідером у цьому напрямі. Для прискорювання частинок (зокрема, для проєктування майбутнього прискорювача FСC у CERN [Європейській організації з ядерних досліджень]) зараз пропонують багато нових технологій. Але всі запропоновані технології мають використовувати результати досліджень, які виконуються у лабораторії Сергія Валерійовича. Йдеться і про діагностику та моніторинг пучків, і про колімацію пучків, і про виведення пучків. Це фізика високих енергій. У медичній фізиці ці дослідження, наприклад, дуже важливі для майбутньої інноваційної технології опромінювання онкохворих пацієнтів електронами високих енергій. У галузі мікробанчів – для так званої флеш-терапії – технології, що вже майже існує, але ще не до кінця зрозуміла. Можу додати, що наша Лабораторія Ірен Жоліо-Кюрі Національного центру досліджень Франції співпрацює з лабораторією Сергія Валерійовича вже майже 20 років. Маємо дуже хороші результати, які перевіряються на експериментах на наших прискорювачах в Орсе, а також у DESY й у CERN»,– зазначив професор Сергій Барсук.

Академік Микола Шульга

«Діяльність Сергія Валерійовича в науці почалася фактично зі студентської лави. Після однієї з екскурсій нашим Інститутом він сказав, що відтепер знає, чим займатиметься далі. Деякі результати своїх останніх досліджень він представив у цій доповіді, – розповів академік Микола Шульга. – Сам науковий напрям можна розглядати як новий. Ми звикли, що електрон – це заряд із кулонівським полем навколо, проте доволі довго електрони можуть перебувати у нестабільному стані, коли кулонівське поле збуджене або частинка почасти втрачає його. Власне, електрони з таким кулонівським полем і називаються напівголими частинками. Їхня подальша взаємодія суттєво відрізняється від взаємодій у нормальному стані. Ті чи інші ефекти можуть проявлятись і за високих (як у DESY та CERN), і за не надто високих енергій (до десятків мегаелектронвольт). Спостерігаються вони навіть у таких системах, як пульсари. Тож, як мені видається, діяльність Сергія Валерійовича необхідно підтримати і побажати йому подальших успіхів за цим напрямом.

На додачу хотів би подякувати Сергієві Барсуку – професорові Інституту Ірен Жоліо-Кюрі, який іще називається Інститутом двох нескінченностей (бо в ньому вивчають мікро- і макросвіт). У ці важкі часи він дуже активно долучився до реальної, фінансової підтримки для багатьох наших науковців».

На завершення Президент НАН України академік Анатолій Загородній подякував молодим ученим Академії за змістовні й цікаві наукові повідомлення і вручив їм свідоцтва на згадку про перший виступ на засіданні Президії НАН України.

*     *     *

Доктор фізико-математичних наук Юрій Токовий

Далі заступник директора Інституту прикладних проблем механіки і математики ім.Я.С.Підстригача НАН України доктор фізико-математичних наук Юрій Токовий виголосив наукову доповідь «Прикладні проблеми механіки неоднорідних тіл: сучасний стан та перспективи розвитку».

Слід зазначити, що в цьому Інституті сформувався новий науковий напрям – математичне і термодинамічне моделювання та дослідження взаємозв’язаних процесів різної природи в структурно-неоднорідних тілах. Цей напрям досліджень є сучасним розвитком тематики наукової школи з опису взаємопов’язаних процесів різної фізичної природи засобами механіки, термодинамічного і математичного моделювання, заснованої академіком Ярославом Степановичем Підстригачем (1928–1990).

Отримано нові вагомі фундаментальні та прикладні результати з термомеханіки неоднорідних твердих тіл, які стали основою міжнародних і українських науково-дослідних проєктів, відповідають найкращим світовим досягненням у галузі математичного моделювання у механіці деформівного твердого тіла щодо проєктування й визначення режимів експлуатації виробів із функціонально-градієнтних матеріалів і мають перспективу широкого впровадження для відновлення, ремонту й подовження ресурсу експлуатації конструкцій критичної інфраструктури України, а також розроблення композитних матеріалів і захисних покриттів, зокрема оборонного призначення.

Отримані результати важливі для визначення міцності неоднорідних елементів конструкцій, оптимізації силових і теплових навантажень, розвитку теоретичних основ термомеханіки й механіки композитів, а також технологій виготовлення функціонально-градієнтних матеріалів із контрольованими профілями розподілів фазових компонент, що матиме застосування у створенні елементів електронної й космічної техніки, гіперзвукової авіації, захисних систем ядерної та хімічної енергетики, технічного устаткування широкого спектра призначення тощо.

Від 2012 року Інститут виконав низку завдань за Перспективним планом спільної науково-технічної діяльності Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім.М.К.Янгеля» та Національної академії наук України. Зокрема, сформульовано основи методології визначення фактичних руйнівних навантажень на тонкостінні конструкції складної форми за геометрично нелінійного і пружно-пластичного деформування внаслідок дії внутрішнього тиску з урахуванням результатів неруйнівних експериментальних випробувань. Досліджено напружено-деформований стан баку окиснювача першої ступені ракети за дії внутрішнього тиску в межах різних модельних припущень і отримано кількісні оцінки його міцності, визначено руйнівне навантаження та локальні зони руйнування елементів ракетної і ракетно-космічної техніки. Розроблено рекомендації з використання згаданої методології іншими зацікавленими установами, зокрема Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки Збройних Сил України, Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Створено ефективні аналітично-числові методи дослідження процесів поширення хвиль у композитах регулярної структури зі включеннями. Сформульовано задачі визначення теплового й термонапруженого станів багатошарових функціонально-градієнтних у кожному шарі тіл за невідомого теплового навантаження однієї з межових поверхонь. Розроблено методику побудови розв’язків задачі теорії пружності й термопружності для неоднорідних анізотропних тіл. Для дослідження термомеханічної поведінки тіл із багатошаровими градієнтними покриттями запропоновано ефективну методику, що ґрунтується на моделюванні їхнього впливу узагальненими крайовими умовами.

Одержані теоретичні результати науковців Інституту прикладних проблем механіки і математики ім.Я.С.Підстригача НАН України використовувалися під час фундаментальних досліджень установи в межах відомчої, конкурсної та договірної тематики, а також стали основою для виконання міжнародних проєктів.

В обговоренні цієї наукової доповіді виступили завідувач кафедри теоретичної та прикладної механіки механіко-математичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка член-кореспондент Ярослав Жук, заступник головного конструктора з системного проєктування ракет і ракетних комплексів ДП «КБ «Південне»» кандидат технічних наук Володимир Сіренко, директор Інституту математики НАН України академік Олександр Тимоха, голова Західного наукового центру НАН України і МОН України, директор Фізико-механічного інституту ім.Г.В.Карпенка НАН України (Львів) академік Зіновій Назарчук.

Член-кореспондент Ярослав Жук

«У своїй доповіді Юрій Владиславович продемонстрував нам поступ у напрямі складної галузі механіки, зокрема термомеханіки, – зауважив член-кореспондент Ярослав Жук. – Мені хотілося б звернути особливу увагу на функціонально-градієнтні матеріали, тобто на залежність властивостей матеріалу від просторових координат. Які джерела цієї неоднорідності? По-перше, це вже згадувані технологічні процеси виготовлення елементів конструкцій, коли внаслідок, скажімо, екструзії, проковування тощо може спостерігатися певна анізотропія, й, відповідно, з’являються залежності властивостей матеріалів від просторових координат. По-друге, це зумисне введені, сформовані властивості, які певним чином відповідають бажаній інженерній практиці. Наприклад, пілот швидкісного літака-розвідника після приземлення ще протягом години лишається у кабіні, бо поверхня літака розігрівається до таких значень, що кабіну відкрити просто неможливо. Та оскільки літак під час польоту має витримувати суттєві інженерні структурні навантаження, його слід виготовляти зі сплавів відповідних металів. Водночас, якщо матеріал розігрівається дуже сильно, то бажано мати зовнішній шар, який витримує значну температуру, – зокрема керамічні пластинки, котрими, як відомо, зовні вкривають шатли. Що трапляється, якщо з такими пластинками раптом щось негаразд, продемонструвала трагедія шатлу «Колумбія».

Отже, цілком природно, що бажано мати такий розподіл властивостей матеріалу, який забезпечує найменший розігрів зовнішніх шарів і, одночасно, достатню пластичність і достатню витривалість, аби нести інженерні, конструкційні навантаження. З огляду на це, вкрай важливо, на мій погляд, розвивати адекватні механічні моделі та математично ставити задачі на основі цих моделей, розробляти адекватні математичні методи розв’язання отриманих задач. Цьому присвячено великий напрям роботи Інституту прикладних проблем механіки і математики ім.Я.С.Підстригача НАН України. З погляду поставлених задач і методів розв’язання, цей Інститут – у виграшній позиції, адже, з одного боку, його науковці досить глибоко розуміють фізичні й механічні процеси, що відбуваються, а з іншого боку, математична школа цієї академічної установи має давні традиції та розробляє адекватні методи розв’язання задач. З погляду прикладних проблем, аналізу і методів розв’язання задач, дослідники стикаються тут із тим, що методи прямого чисельного розв’язання не завжди застосовні для розв’язання подібних задач. Тому що, скажімо, часто не забезпечують адекватної моделі, за якої замість неперевного розподілу властивостей матеріалу його заміняють кусково-однорідними шарами. Через це на поверхні шарів виникає концентрація напружень, яка призводить до небажаних результатів (згадаймо сумний досвід нещодавно затонулої субмарини «Титан»). Отже, розроблення математичних методів розв’язання задач у цьому аспекті дуже важливе. Й Інститут уже виконав велику роботу.

На мій погляд, представлений у доповіді напрям досліджень є цікавим, його потрібно підтримувати. Не лише фінансово, а й організаційно».

Кандидат технічних наук Володимир Сіренко

«ДП «КБ «Південне»» співпрацює з Інститутом прикладних проблем механіки і математики ім.Я.С.Підстригача НАН України з середини минулого століття, – розповів кандидат технічних наук Володимир Сіренко. – Особливо наша співпраця активізувалася в останні 10 років, після підписання Генеральної угоди про науково-технічне співробітництво між Академією та Конструкторським бюро. В межах цієї угоди Інститут є одним із головних розробників програмно-методичного забезпечення для вирішення задач міцності виробів ракетно-космічної техніки за всіх видів навантажень, зокрема теплових. За 10 років із застосуванням аналітичних і чисельних підходів розроблено програми й методи розрахунку напружено-деформованого стану. Про деякі результати сказав доповідач. Вони дали змогу впровадити нові матеріали, виготовлені на композитній основі, у ракетно-космічну техніку. За вирішення цієї важливої наукової та національної задачі – імпортозаміщення й суттєвого поліпшення характеристик ракетно-космічної техніки за рахунок зниження вагових показників – колектив авторів за участю Інституту отримав Державну премію України в галузі науки і техніки.

Що ж стосується  робіт, які Інститут виконує зараз, то на цей рік припадає виконання трьох пунктів Плану спільної науково-дослідної діяльності ДП «КБ «Південне»» і наукових установ НАН України за лідерської участі Інституту. По-перше, розробляється методологія оцінювання міцності стиків відсіків із композитних матеріалів. Цей напрям робіт дуже важливий для розв’язання проблем з’єднання складних конструкцій між собою. По-друге, розробляється методологія оцінювання напружено-деформованого стану з використанням результатів випробувань на моделях малого масштабу. Позитивні результати цієї роботи дадуть змогу суттєво скоротити терміни випробувань із підтвердження міцності, а також знизити витрати на їх проведення. І по-третє, Інститут створює методологію оцінювання напружено-деформованого стану твердопаливних зарядів, міцно скріплених із корпусом рушійної установки. Ця робота важлива для прогнозування експлуатаційних характеристик рушійних установок. Робота виконується в два етапи: торік завершився перший етап – було створено програмне забезпечення для чисельного оцінювання характеристик; на другому етапі планується розробити аналітичні підходи, які, на нашу думку, можуть суттєво підвищити ефективність розрахункових робіт в умовах проєктно-конструкторських організацій.

Але згаданим планом співпраця не обмежується. Від 2017 року Інститут активно долучений до виконання програми досліджень за темою «Розрахункове прогнозування руйнівного навантаження з використанням вимірювань напружено-деформованого стану при неруйнівних випробуваннях». Цей напрям досліджень надзвичайно важливий для нас, бо дасть змогу суттєво знизити витрати на випробування. Крім того, Інститут надає нам значну методичну підтримку в оперативних питаннях, які часто виникають у проєктно-конструкторській роботі.

Ми високо оцінюємо співпрацю з Інститутом прикладних проблем механіки і математики ім.Я.С.Підстригача НАН України. Одержані на цей час результати вже значною мірою забезпечили розроблення виробів ракетної техніки. Заплановані роботи спрямовані на створення програмно-методичного забезпечення, що дасть змогу підвищити льотні характеристики наших виробів і суттєво знизити витрати на їх розроблення».

Академіки Олександр Тимоха (ліворуч) і Олександр Хіміч

«Відділення математики НАН України займається математичними проблемами механіки, фізики, трохи – економіки. Можливо, одним із трендів стануть математичні проблеми наук про життя, – зазначив академік Олександр Тимоха. –  Представлена робота, виконана у Львові, є класичною роботою в галузі математичних проблем механіки. Світовим і нашим академічним трендом є акцент на застосуванні, проте найцікавіше у цій дуже якісній науковій роботі – саме математичні проблеми, моделювання багатошарових структур («сендвічів»). Але тут одночасно є і математичний, і прикладний результат. Вважаю, що треба підтримати цей напрям досліджень. Надто що, як ми всі побачили, є хороше застосування».

Академік Зіновій Назарчук

«Роботи Інституту прикладних проблем механіки і математики ім.Я.С.Підстригача НАН України мають цікаву особливість – вони поєднують дослідження твердого тіла під впливом полів різної фізичної природи (наприклад, термосилове навантаження плюс електромагнітне опромінення цього тіла), – наголосив академік Зіновій Назарчук. – В Інституті вміють так сформулювати математичні моделі, аби ті все-таки давали кінцевий результат. Тобто не були надто складні з точки зору математики, а з іншого боку – враховували основні фізичні особливості модельованого процесу. Ця традиція походить від Ярослава Степановича Підстригача, і приємно, що фахівцям Інституту дуже добре вдається її дотримуватися. На мою думку, це хороший шлях для розв’язування складних задач. Це по-перше.

По-друге, завжди математик намагається зробити щось узагальнене, так би мовити, на різні випадки життя. Але не завжди так вдається. В Інституті ж зуміли розв’язати важливу проблему – побудувати математичні моделі, що  дають змогу, з одного боку, забезпечити універсальність, а з іншого – отримати ефективний розв’язок задач.

І по-третє, обраний Інститутом шлях – поєднання аналітичної регуляризації, або ж напіврегуляризації, з чисельними методами – доволі успішно реалізується і дає змогу розв’язувати широкий клас задач.

Загалом ерудиція доповідача і сам вибір кола задач видаються мені дуже атрактивними і цілком заслуговують на позитивну оцінку».

Академіки Анатолій Загородній (праворуч) і Сергій Пирожков

«Доповідь Юрія Владиславовича справила на мене дуже позитивне враження. Вона ґрунтовна, оглядова і дає змогу зрозуміти певні деталі використовуваних методів і підходів. Тема, без сумніву, актуальна. Про це свідчить уже те, що ці дослідження широко застосовуються для оборони й безпеки держави, втілюючись у розробках ДП «КБ «Південне»», Центрального науково-дослідного інституту озброєння та військової техніки Збройних Сил України, Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і не лише», – підсумував Президент НАН України академік Анатолій Загородній і подякував доповідачеві та його колегам за виконану роботу і цікаву й змістовну доповідь.

*     *     *

Далі учасники засідання традиційно розглянули кадрові й поточні питання.

Зокрема, Президент НАН України академік Анатолій Загородній поінформував присутніх про довгострокову програму підтримку українських науковців Польської академії наук спільно з Національною академією наук США, а також про пропозиції Наукового комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій щодо реформування сфери наукових досліджень, розробок та інновацій.

Віцепрезидент НАН України академік Вячеслав Богданов доповів про стан виконання Плану заходів з реалізації Концепції розвитку Національної академії наук України на 2021–2025 роки.

За інформацією Секретаріату Президії НАН України та пресслужби НАН України

Фото: пресслужба НАН України