View message

Обкладинка монографії

Це міждисциплінарне академічне видання, підготовлене з ініціативи відділу економічної історії Інституту економіки та прогнозування НАН України, стало відповіддю на суспільний запит щодо наукового забезпечення трансформації економіки в умовах війни та повоєнної реконструкції, необхідності вироблення національної стратегії відбудови та подальшого соціоекономічного розвитку, а з’явилося завдяки об’єднанню зусиль науковців із різних напрямів і країн. Адже відбудова й розвиток країни не обмежуються суто економічною сферою, так само як перемогу обумовлює не лише воєнне протистояння. Водночас, гострота викликів, які постали перед українською нацією та державою із початком повномасштабного вторгнення рф, а також чимало нерозв’язаних проблем, успадкованих від радянської системи управління союзною господарською системою та ще більше поглиблених за період державної незалежності, саме зараз (і негайно) потребують системного підходу та комплексного розв’язання.

З позицій тлумачення збройної агресії рф як продовження гібридної війни проти України, спрямованої на руйнування цілісності держави на всіх рівнях і в усіх вимірах – територіальному, економічному, фінансовому, управлінському, виробничо-логістичному, соціальному, культурному, науково-освітньому – книга представляє напрацювання українських та іноземних дослідників у питаннях історії, теорії, політики повоєнного відновлення країн; обґрунтування пріоритетів державної стратегії відбудови; осмислення ролі та напрямів реформування освіти й науки для забезпечення національної перспективи у контексті завдань інституційної модернізації та євроінтеграції України.

Усвідомлення неможливості швидкого закінчення війни та недостатності  збройної перемоги над ворогом для побудови успішної держави з потужною ефективною економікою спонукало авторів колективної монографії до глибокого історико-економічного аналізу іноземного досвіду й українських умов повоєнної реконструкції. Науковці вважають, що відбудова України має починатися вже зараз. І йдеться не лише про нагальну необхідність релокації та перезапуску підприємств, відновлення критичної інфраструктури і зруйнованого житла, а й про формування нової моделі економіки, спроможної гарантувати національну безпеку та майбутній розвиток, а також про послідовну реалізацію принципу «відбудувати краще, ніж було» («build back better»).

Осягнення глобального контексту російсько-української війни змушує максимально мобілізувати внутрішні ресурси, а головне – спрямовувати їх та керувати ними задля розв’язання системних проблем українських економіки і суспільства. На думку вчених, необхідно зосередитися на напрямах, визначальних для стійкості економіки та її перспективи. Налагодження власного виробництва, забезпечення й розвиток внутрішнього ринку, технологічна та структурна модернізація – ось головні пріоритети державної стратегії. Її формування має спиратися на передбачення майбутнього розвитку науки, технологій, суспільства, глобального економічного простору та його інституційної структури (Focus Foresight Development).

Масштабні завдання потребують синергії зусиль науковців, урядовців, бізнесу та громадянського суспільства у виробленні й реалізації національної стратегії відбудови. Широкий суспільний дискурс щодо візії майбутнього України, рушіїв і механізмів створення нової моделі економіки, досягнення нової якості державного управління, зміцнення демократії як основи економічної ефективності й соціальної справедливості, ролі науки у технологічному розвитку та підвищенні міжнародної конкурентоспроможності національної економіки має забезпечити не лише напрацювання й обрання найкращих рішень, а й досягнення суспільної згоди щодо їхньої адаптації. Інакше неможливо реалізувати навіть найкращі плани і проєкти.

Монографія пропонує широку палітру поглядів, результати досліджень і напрацювання дослідників із Національної академії наук України, Польської академії наук, українських і польських університетів. Структура видання відповідає колективному баченню єдності таких тематичних блоків:

1) вироблення методологічних підходів і теоретичного підґрунтя відбудови національної економіки і трансформації економічної моделі України;

2) концептуалізація ролі держави у реконструкції економіки на основі переосмислення й узагальнення історичного досвіду;

3) історико-економічний аналіз іноземних практик повоєнного відновлення та модернізації економіки;

4) розроблення і реалізація національної стратегії відбудови й економічного розвитку;

5) обґрунтування доцільності впровадження принципів відповідальної відкритої науки для успішної відбудови та розвитку України як сильної європейської держави.

Як економіко-теоретичне підґрунтя стратегії відбудови автори пропонують:

• концептуальні засади формування нової моделі економіки України у річищі сучасного економічного розвитку країн ЄС (стійка й ефективна економіка, дружня до довкілля; сильні самодостатні регіони та громади, здатні до саморозвитку; конкурентоспроможна промисловість, що стане основою інклюзивного соціально-економічного розвитку країни) (про це пише старший науковий співробітник відділу промислової політики Інституту економіки та прогнозування НАН України доктор економічних наук Олена Снігова);
• структурно-логічну схему адаптації завдань і цільових індикаторів стратегії сталого розвитку до воєнних умов та повоєнної відбудови економіки України (професор кафедри економіки України Львівського національного університету імені Івана Франка доктор економічних наук Маріанна Кічурчак);
• методологічні засади стратегування соціально-економічного розвитку та посилення національної безпеки України в умовах глобальних викликів (провідний науковий співробітник відділу регіональної економічної політики Інституту регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України доктор економічних наук, професор Анатолій Мокій; професор кафедри маркетингу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького доктор економічних наук Марія Флейчук).

На цій основі запропоновано концептуальні положення «Стратегії розвитку України на 2023–2070 рр.» в контексті узгодженості імперативів національної безпеки з цілями соціально-економічного розвитку. Автори монографії наголошують, що необхідно сформувати цілісну систему національної економіки, подолати внутрішні чинники дивергенції макросистеми.

Історичний досвід країн, які успішно поєднали повоєнне відновлення зі структурно-технологічною й інституційною модернізацією економіки, підтверджує ключову роль держави в управлінні цими процесами, у концентрації, поєднанні та цілеспрямованому використанні внутрішніх ресурсів і зовнішньої допомоги. Науковці, зокрема, наголошують, що у середньо- та довгостроковій перспективах знадобляться не лише міжнародна підтримка, гранти і кредити, а й внутрішні зусилля, послідовна та комплексна реалізація визначених цілей і завдань. Важливо посилювати державну суб’єктність як спроможність оптимально користатися зовнішніми та внутрішніми можливостями, адекватно інтегрувати актуальну ситуацію з перспективою ефективної реалізації потенціалу та зміцнення позицій і стійкості національної економіки (завідувачка відділу економічної історії Інституту економіки та прогнозування НАН України доктор економічних наук Вікторія Небрат).

Монографія містить історико-економічний аналіз успішних іноземних практик:

• формування наукового потенціалу відновлення, використання науки та винахідницької діяльності як ключового ресурсу економіки у повоєнний період (головний науковий співробітник відділу економічної історії Інституту економіки та прогнозування НАН України доктор економічних наук, професор Наталія Супрун, науковий співробітник цього відділу кандидат економічних наук Тетяна Сливка);
• розроблення й поетапної реалізації урядових стратегій повоєнного відродження (науковий співробітник відділу економічної історії Інституту економіки та прогнозування НАН України кандидат економічних наук Кароліна Гордіца);
• вирівнювання регіональних диспропорцій в економічному розвитку задля досягнення національної цілісності та єдності (старший науковий співробітник відділу економічної історії Інституту економіки та прогнозування НАН України кандидат економічних наук Леся Дідківська);
• державної підтримки національного виробництва й ефективної зовнішньоторговельної політики задля формування цілісних виробничих ланцюгів (науковий співробітник відділу економічної історії Інституту економіки та прогнозування НАН України, доцент кафедри економіки підприємства Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка кандидат економічних наук Тетяна Боднарчук);
• моделей повоєнного відновлення промисловості (старші наукові співробітники відділу промислової політики Інституту економіки та прогнозування НАН України доктор економічних наук, доцент Оксана Кушніренко і кандидат економічних наук Наталія Гахович та науковий співробітник цього відділу кандидат економічних наук Лілія Венгер);
• розвитку фрайчайзингу як інноваційної моделі ведення бізнесу в умовах трансформації економіки (ад’юнкт Інституту менеджменту Варшавської школи економіки (Польща)  доктор філософії (економіка) Марта Зьолковська, головний науковий співробітник Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України, кандидат економічних наук Геннадій Андрощук).

Навіть країни зі значно меншим потенціалом, ніж Україна, досягали успіху завдяки орієнтації на формування високотехнологічної економіки із власним виробничим базисом, інвестиціями у перспективні галузі та людський капітал. Це доводять представлені в монографії результати ретроспективного дослідження так званих «економічних див» у Південній Кореї, Фінляндії та інших країнах (керівник відділу дослідження зайнятості та ринку праці Інституту праці і соціальних досліджень (Варшава, Польща) доктор економічних наук, професор Збіґнєв Клім’юк, дослідниця цього ж відділу Галина Петришин, завідувачка відділу економічної історії Інституту економіки та прогнозування НАН України доктор економічних наук Вікторія Небрат).

Міждисциплінарність монографії виявляється в тому, що питання економічної відбудови розглядаються у ширшому контексті відновлення життєвого простору і загалом людського життя в Україні. Зокрема, обстоюються соціальні цінності й екологічні виміри. Скажімо, орієнтиром розвитку сільських територій та аграрного виробництва в Україні має бути цілеспрямоване формування європейської моделі сільського господарства у дедалі більшій відповідності до засад сталого розвитку, перехід від продуктивістського до соціо-еколого-економічного підходу з реалізацією багатофункціональної ролі сільського господарства у суспільстві, що означає виробництво якісного продовольства, стале використання природних ресурсів і захист довкілля (головний науковий співробітник відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі Інституту економіки та прогнозування НАН України доктор економічних наук, професор Ольга Попова).

Соціо-еколого-економічний підхід. Трансформація підходів і видів підтримки у межах Спільної аграрної політики Європейського Союзу (схему склала доктор економічних наук, професор Ольга Попова)

Розмінування територій, знезараження та рекультивація земельних угідь і водойм, відродження фермерства, відбудова й розбудова соціальної інфраструктури становлять цілісність у комплексі завдань сільського розвитку. А отже, економічний та безпековий аспект виробництва продовольства для внутрішніх потреб і на експорт диктують нові цільові установки повоєнної відбудови та модернізації агропродовольчої системи України за аналогією із реформуванням Спільної аграрної політики ЄС. Вони мають еволюціонувати від базової мети «нагодувати» людей до більш гуманістичної мети – «нагодувати усіх безпечною їжею, не шкодячи довкіллю і нащадкам».

Зміна цілей розвитку агропродовольчих систем у контексті сталості (доктор економічних наук, професор Ольга Попова склала цю схему за аналогією із пірамідою Маслоу)

Це важливо з огляду на необхідність подолання накопичених до війни екологічно деструктивних проблем ведення сільського господарства, руйнацій, завданих агровиробничим ресурсам і довкіллю під час війни, а також для євроінтеграції України, зокрема дотримання Європейського зеленого курсу (European Green Deal).

Із позицій відродження територій і населених пунктів – як певного історико-культурного середовища, що формує ідентичність, визначає спадкоємність і перспективу у розвитку соціуму, – розглядається можливість імплементації іноземного досвіду відновлення зруйнованих міст. Часто аренами протистоянь ставали міста і містечка, що слугували оборонними форпостами, місцями розміщення військових частин і командних пунктів, важливої промислової та транспортної інфраструктури, продовольчих запасів і армійських складів.

Руйнування міст в Ізраїлі

Зруйнований Мостар (Боснія і Герцеговина)

Серед успішних прикладів повоєнної реконструкції – відновлення Роттердама, яке почалося четвертого дня після анексії Нідерландів і тривало понад 20 років за чітко розробленими планами, із погодженими етапами та визначеними пріоритетами (старший науковий співробітник відділу економічної історії Інституту економіки та прогнозування НАН України кандидат економічних наук Назар Горін).

Перший план реконструкції Роттердама: нові квартали накладено на старий план міста. Джерело: Post-war reconstruction Community Rotterdam, n. d. b.

У міської влади з’явилась унікальна нагода відбудувати міський простір, реалізувавши сміливі модерністські реформи, перепланувавши транспортні, каналізаційні та водопровідні системи, а також залізничні мережі. Найістотнішим наслідком роботи планувальників став поділ міста на зони для життя, роботи і відпочинку. Підприємства та фабрики було перенесено у спеціальні промислові зони, житлові масиви – на околиці, а центр перепрофільовано під розваги, торгівлю й роботу. У забудовах цього періоду переважали висотні споруди, розділені зеленими насадженнями. Архітектори перейшли від концепції технократичного міста до міста соціократичного, починаючи задовольняти потреби і бажання містян. Планування стало гнучкішим і чутливішим до суспільних запитів.

Мапа Роттердама та його околиць, на якій позначено трамвайний тунель, кільцеву дорогу та вказано кількість мешканців у кожному житловому районі (1957 рік). Джерело: Stadsarchief Rotterdam, n. d. а.

Досвід Роттердама доводить, що за ретельної підготовки плану реконструкції міста і широкого представлення його перспектив і переваг медійними й культурно-мистецькими каналами значно зростає ймовірність його позитивного сприйняття містянами, а отже, й бажання долучитися до реалізації запропонованих змін.

Сучасний Роттердам

Повоєнна реконструкція міст – частина значно об’ємнішої системи колективного планування, базованої на національних інтересах (науковий співробітник відділу розвитку інфраструктури Інституту економіки та прогнозування НАН України Олена Герасімова). Вона має передбачати модернізацію міської інфраструктури (системи водопостачання, електромережі або залізничного транспорту), а, водночас, постає питання про відновлення архітектурних пам’яток. Ще у 1970-ті роки дослідники повоєнної реконструкції зазначали: що більше часу минає після надзвичайних ситуацій та процесів відновлення, то більше постійні сили, які формували образ міста до катастрофи, знову стають основними детермінантами міста майбутнього, впливають на реконструкцію, під час якої замислюється і здійснюється остаточне перевпорядкування громади та її оточення. Знання соціальних умов, особливостей розвитку в довоєнний період може допомогти прогнозувати наслідки воєнних руйнувань і завчасно до них готуватися.

Відбудоване варшавське Старе місто (Польща): сучасний вигляд

Середмістя Дубровника (Хорватія) після відбудови: сучасний вигляд

Як зазначають автори монографії, у зруйнованому місті уваги потребують насамперед місця проживання і роботи – багатоквартирні будинки й офісні будівлі. Символічні споруди на кшталт церков, синагог, мечетей та історичних будівель, що є ключовими для культурної пам’яті міста і його людей, теж потрібно врятувати й відновити. З такими будівлями принцип відновлення довоєнного стану майже завжди виправданий, незалежно від вартості, яка завжди є високою. Однак застосовувати цей принцип до звичайних будівель безґлуздо, бо вони мають забезпечувати повсякденний простір для сучасного життя, а це уможливить «радикальна реконструкція». Реалізуючи заходи повоєнної реконструкції, архітекторам і планувальникам слід лишити достатньо відкритого простору, аби в майбутньому місто могло розвиватися, трансформуватися та пристосовуватися до нових викликів часу, творити кращі умови праці, проживання й відпочинку для містян, а також бути конкурентним у залученні інвестицій та людського капіталу.

Київ, житловий масив Оболонь, сучасний вигляд

Проте ключовим завданням протистояння путінській стратегії війни на ресурсне виснаження і знищення економічного потенціалу України зараз є захист і зміцнення промисловості, диверсифікація джерел інвестицій, переформатування транспортно-логістичної системи. Крім того (і передусім), в умовах війни потрібна воєнна економіка з налагодженим виробництвом зброї, боєприпасів, обладнання, медикаментів, військового спорядження тощо. Пріоритетом має стати технологічний розвиток військово-промислового комплексу та захист його об’єктів від ворожих атак.

У контексті розроблення наукового підґрунтя економічної політики й аргументації практичних рекомендацій у новій монографії:

• обґрунтовано пріоритети державного регулювання внутрішнього ринку України (професор кафедри економічної теорії та конкурентної політики Державного торгово-економічного університету (Київ) доктор економічних наук Ірина Штундер і аспірант цієї кафедри Ярослав Желобицький);
• аргументовано імперативну необхідність трансформації економіки в бік розвитку ланцюгів переробки сировини та збільшення доданої вартості (старший науковий співробітник відділу промислової політики Інституту економіки та прогнозування НАН України доктор економічних наук, доцент Олена Ципліцька, генеральний директор ТОВ «АКБ Дніпро» член-кореспондент НАН України Сергій Іванов, професор кафедри аналітичної економіки та менеджменту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (Дніпро) доктор економічних наук Ганна Разумова й інші);
• схарактеризовано здобутки і проблеми євроінтеграційних реформ у промисловості України з урахуванням національних інтересів щодо розбудови високотехнологічного сектора промисловості та створення нових виробництв (завідувач відділу секторальної економіки Національного інституту стратегічних досліджень (Київ) доктор економічних наук Оксана Собкевич);
• визначено спрямованість і джерела інфраструктурних трансформацій (завідувачка відділу розвитку інфраструктури Інституту економіки та прогнозування НАН України доктор економічних наук Олена Никифорук, науковий співробітник цього відділу кандидат економічних наук Лариса Чмирьова);
• запропоновано критерії пріоритезації інвестиційної стратегії повоєнного відновлення України (завідувач відділу проблем перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу Інституту економіки промисловості НАН України доктор економічних наук Данило Череватський, докторант цього Інституту кандидат економічних наук Денис Липницький);
• визначено пріоритети залучення прямих іноземних інвестицій задля структурного прогресу під час відновлення економіки (провідний науковий співробітник відділу інноваційної політики, економіки та організації високих технологій Інституту економіки та прогнозування НАН України кандидат економічних наук Інна Шовкун);
• розкрито зміст і значення впровадження механізму сек’юритизації природних активів територіальних громад (головний науковий співробітник відділу економічної стратегії Національного інституту стратегічних досліджень доктор економічних наук Даниїла Олійник, студент Національного технічного університету України «Київський політехнічний інституту імені Ігоря Сікорського» Даниїл Ніжний) та інші аспекти й напрями економічної політики у взаємозв’язку з вирішенням соціальних питань, децентралізацією управління, просторовим розвитком, посиленням безпеки на макро- і мікрорівнях.

Автори акцентували на тому, що Україну слід відбудовувати, зважаючи на можливості, перспективи й наслідки її входження до Європейського економічного простору. Тож економічна політика відбудови має спрямовуватися на ускладнення структури, технологічне оновлення, вибудовування внутрішніх зв’язків і замкнених циклів виробництва, ендогенний розвиток, вихід на зовнішні ринки й інтеграцію в ЄС шляхом подолання сировинного статусу та тенденцій примітивізації економіки.

Передумовою національної перспективи в умовах війни та спричинених нею загроз є збереження й розвиток людського потенціалу України. В цьому аспекті у монографії порушено питання забезпечення загальної та реформування фахової освіти для підвищення компетентнісної спроможності людського капіталу (доцент кафедри іноземних мов хіміко-фізичних факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидат педагогічних наук Аліна Андрощук).

Монографія, підготовлена в Інституті економіки та прогнозування НАН України із залученням широкого кола українських та іноземних фахівців, не могла оминути й гострих питань розвитку науки, її значення для Перемоги та відбудови України. Зокрема, у виданні докладно розглянуто сучасний тренд впровадження принципів відкритої науки у діяльність української академічної спільноти задля вимогливішого ставлення до стандартів якості досліджень та інтеграції української наукової сфери у міжнародне дослідницьке середовище, а також використання в навчальному процесі задля підвищення рівня підготовки фахівців з економіки й державного управління. Актуальним завданням є розвиток дослідницької спроможності наукової сфери України, необхідної та достатньої для ефективного сприйняття складних знань у просторі відкритої науки.

Новаторський характер монографії не вичерпується запропонованим авторським баченням стратегічних орієнтирів для майбутньої реконструкції та трансформації економіки України з урахуванням економічної історії повоєнної відбудови інших країн. Видання об’єднує й узагальнює дослідження, що їх виконали фахівці з різних галузей наукового знання у різних академічних осередках. Розв’язання складної сув’язі гострих практичних проблем, що постали перед державою й українським суспільством в умовах нинішньої війни і перспективи постійної воєнної загрози в майбутньому, потребує саме комплексного та міждисциплінарного підходу.

Видання адресується не лише науковцям, працівникам державного апарату управління, органів місцевого самоврядування, викладачам і здобувачам освіти економічного й управлінського профілю, а й усім зацікавленим економічною історією та небайдужим до політики відбудови й економічного розвитку.

*     *     *

Бібліографічний опис видання:

За інформацією Інституту економіки та прогнозування НАН України