Цьогоріч виповнюється 95 років від часу заснування Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України – провідної української науково-дослідної установи у галузі систематики, фізіології, біохімії та генетики бактерій, мікроскопічних грибів і вірусів, а також мікробної біотехнології.
 Новий корпус Інституту |
1928 року Інститут заснував і очолив усесвітньо відомий учений – мікробіолог, епідеміолог, лікар, Президент Всеукраїнської академії наук (нині – Національна академія наук України) у 1928–1929 роках академік Данило Кирилович Заболотний.
Після академіка Данила Заболотного цю установу незмінно очолювали видатні науковці – доктор біологічних наук Михайло Штуцер (1930 рік), кандидат біологічних наук Микола Стадніченко (у 1930–1933 роках), член-кореспондент Гнат Ручко (у 1933–1937 роках), Петро Марусенко (у 1937–1941 роках), академік Віктор Дроботько (у 1944–1962 роках), члени-кореспонденти Семен Московець (у 1962–1971 роках) і Дмитро Затула (у 1971–1977 роках), академік Валерій Смірнов (у 1977–2002 роках), академік Валентин Підгорський (у 2003–2021 роках). Від грудня 2021 року директором Інституту є академік Микола Співак.
Уже майже століття науковці Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України успішно здійснюють фундаментальні дослідження і вирішують практичні завдання у своїй сфері.
Від кінця 1930-х років в Інституті почав стрімко розвивався новий на той час науковий напрям – вчення про аліментарні токсини і токсиноутворення. Його започаткували
дослідження й пов’язане з ними подолання тоді (у 1937 році) ще не відомого масового смертельного захворювання коней (стахіботрітоксикозу) в західних областях України та Білорусі. За подолання цієї хвороби й розроблення засобів її профілактики вчених Інституту вперше в історії Національної академії наук України відзначили високими державним нагородами.
Під час Другої світової війни в евакуації до Уфи працівники Інституту з’ясували чинники згубної для людей «токсичної ангіни» і на основі бактеріофагів створили лікарські препарати проти неї.
Після повернення до Києва у 1944 році новим науковим напрямом Інституту став пошук нових антибіотиків. 1948 року винайдено ефективний лікарський препарат Мікроцид, а з рослинної сировини виділено широко відомі Іманін, Новоіманін, Сальвін, Аренарин. У цей час активно розвиваються й дослідження у галузі ґрунтової мікробіології, зокрема з проблеми фіксації атмосферного азоту. Вірусологічні дослідження спрямовувалися на вивчення фітопатогенних вірусів, аденовірусів людини, ціанофагів і бактеріофагів. Селекціоновано високопродуктивні раси мікроорганізмів для виробництва білково-вітамінних концентратів на основі вуглеводнів нафти, природного газу, метилового й етилового спиртів, органічних відходів. 1969 році в Інституті почали розвивати новий напрям ґрунтової мікробіології – біогеохімічну діяльність мікроорганізмів і біокорозію підземних споруд. Завдяки цим дослідженням було розроблено адекватні засоби нормалізації мікробної спільноти підземного середовища, а також методику прогнозування й запобігання корозійним ситуаціям на магістральних газопроводах.
1970 року науковці Інституту долучилися до ліквідації спалаху холери на Півдні України, зокрема у Криму. За півтора місяця напруженої роботи епідемічне вогнище холери вдалося локалізувати і ліквідувати.
У 1970–2000 роках наукові дослідження в Інституті стрімко розвивалися. Зокрема, протягом цього періоду було створено генетичну карту стрептоміцетів, встановлено двоспрямованість реплікації їхніх хромосом, відкрито явище полібіотрофії у бактерій, з’ясовано циркадні ритми стійкості рослин до фітопатогенних бактерій. Крім того, розроблено і сформульовано фундаментальні принципи відбору бактеріальних культур роду Bacillus для включення до складу пробіотиків і створено нові біопрепарати різної спрямованої дії – Бактерин-СЛ, Ендоспорин, Біоспорин, Субалін, Фітоспорин та інші.
Учені Інституту брали активну участь у дослідженнях наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема вперше у світі відкрили явище радіотропізму міцеліальних грибів.
В Інституті також встановлено лімфотропність аденовірусів і створено модель змішаної інфекції лімфоцитів аденовірусами, ВІЛ і вірусом Епштейна-Барр, розроблено оригінальні технології одержання гамма-інтерферонів людини і тварин.
Наприкінці 1990-х років і донині активно розвиваються дослідження з метаболоміки і метагеноміки мікробних угруповань ґрунтів. На основі метаболітів ґрунтових стрептоміцетів фахівці установи створили новітні препарати для стимулювання росту рослин і підвищення їхньої стійкості до захворювань і кліматичних стресів (Аверком, Аверком нова, Аверстим тощо).
На основі молочнокислих бактерій розроблено і впроваджено у виробництво пробіотичні препарати функціонального харчування людини (Геролакт, закваску Стрептосан та інші). Розроблено біотехнологію зниження метановиділення у вугільних шахтах, технології для детоксикації та знешкодження екологічно небезпечних твердих і рідких промислових відходів.
Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України широко відомий своїми прикладними розробками, зокрема численними мікробними препаратами для медицини, ветеринарії, сільського господарства, промисловості, природоохоронні біотехнології.
Серед препаратів для медицини – антимікробні та ферментні препарати, антиоксиданти, пробіотики, тест-системи, імуноглобуліни (зокрема, Мікроцид, Іманін, Новоіманін, Сальвін, Поліміксин В, Батумін, Лективір, Галактооксидаза, Глюкозооксидаза, Бета-каротин, Біоспорин, Субалін, Діастаф, Імуноглобулін людини проти герпесу звичайного 1-го типу тощо).
Розробки для сільського господарства – препарати для тваринництва й рослинництва. Препарати для тваринництва призначені для підвищення чисельності поголів’я, сприяння нарощуванню маси тварин, поліпшення засвоюваності кормів (Лактин-К, Бовілакт, Лактосан, Літосил), захисту від кишкових і гнійних інфекцій (Ендоспорин). Для рослинництва створено препарати з азотфіксувальною, фосфатмобілізувальною дією
(Азогран, Азотобактерин-К, Екориз, Фосфобактерин, Екофосфорин, Ековітал), фітопротектори з антибактеріальною, противірусною, інсектицидною та нематицидною дією (Аверком, Фітоспорин), а також препарати, що сприяють росту й розвитку рослин і підвищують їхню стійкість до захворювань (Гаупсин та інші).
З-поміж препаратів для промисловості – продукти функціонального харчування на основі молочнокислих бактерій (Стрептосан, Геролакт тощо), сополімери мікробного походження (ЕПАА, Ксампан) для харчової, текстильної, шкіряної, деревообробної промисловостей, нафтовидобутку тощо.
Природоохоронні технології – мікробні препарати для очищення ґрунтів (Біорем), стічних вод від важких металів, а також ліквідації наслідків розливів сирої нафти і нафтопродуктів
(Еколан-М). В Інституті також підтримують Колекцію мікроорганізмів (акронім – УКМ, Українська колекція мікроорганізмів), яка має статус Національного надбання України. Її включено до Всесвітньої федерації колекцій культур (World Federation of Culture Collections, WFCC) під номером 1203 (акронім – UCM). Наразі УКМ є найбільшою в Україні колекція непатогенних штамів мікроорганізмів, в якій зберігаються унікальні штами мікроорганізмів різних таксономічних груп – як виділені в Україні, так і типові, отримані з відомих закордонних колекцій. Фонди УКМ налічують близько 6000 штамів мікроорганізмів, представлених понад тисячею видів і трьомастами родами. Колекція налічує більш як 300 типових штамів різних видів мікроорганізмів. З-поміж колекційних штамів – унікальні штами-продуценти ферментів, антибіотиків, імуномодуляторів, стимуляторів росту рослин, деструктори широкого спектру дії стійких органічних забруднювачів довкілля, на основі яких (деструкторів) розроблюють біопрепарати для сільського господарства, медицини й охорони довкілля. Функціонує депозитарій промислово важливих непатогенних штамів в Україні.
Інститутові також належить музей-садиба Д.К. Заболотного в селі Заболотне Крижопільського району Вінницької області.
Нині в 11 наукових відділах і 5 лабораторіях Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України працює 103 наукові співробітники, зокрема 20 докторів наук, 3 доктори філософії та 73 кандидати наук. Серед учених Інституту – два академіки Національної академії наук України (Валентин Підгорський і Микола Співак), троє членів-кореспондентів НАН України (Богдан Мацелюх, Галина Іутинська, Федір Товкач), академік Національної академії аграрних наук України (Володимир Патика).
Установа має ліцензію на провадження віщої освіти на третьому освітньо-науковому рівні та спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій зі спеціальностей «мікробіологія», «вірусологія», «біотехнологія».
Від 1934 року Інститут видає «Мікробіологічний журнал», який індексується або реферується у наукометричних базах даних Scopus, EBSCO, CrossRef, Google Scholar, Ulrich's Periodicals Directory, в Українському реферативному журналі «Джерело» і Науковій періодиці України Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського та входить до Переліку наукових фахових видань Міністерства освіти і науки України (категорія А).
 |
Досягнення науковців Інституту відзначено багатьма нагородами – дев’ятьма Державними преміями України в галузі науки і техніки, численними преміями НАН України ім. Д.К. Заболотного, І.І. Мечникова, О.О. Богомольця, О.В. Палладіна, іншими академічними відзнаками. Молоді дослідники установи стали лауреатами десяти премій Президента України для молодих вчених, трьох премій Верховної Ради України найталановитішим молодим ученим в галузі фундаментальних і прикладних досліджень та науково-технічних розробок, Премії Кабінету міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України, Премії НАН для молодих учених.
У свій новий рік Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України вступив із вірою в перемогу України та надією на нові наукові здобутки.
Щиро вітаємо колег із ювілеєм і бажаємо їм реалізувати найамбітніші дослідницькі плани!
За інформацією Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України