З 10 травня по 10 червня 2024 року в малому конференц-залі Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення імені М.П. Семененка НАН України проходила виставка «Коштовне та декоративне каміння України» з нагоди Дня науки.
Організатор – відділ мінералогічний музей імені академіка В.І. Вернадського – завідувач відділу доктор геолого–мінералогічних наук, професор Володимир Павлишин, молодший науковий співробітник Лариса Соломатіна та аспірант Дмитро Ярощук.
Українське кольорове каміння відоме з давніх-давен. Варто згадати, що кам`яна індустрія Київської Русі виникла, за свідченням академіка П.А. Тутковського, на території Правобережної України, де функціонували майстерні з обробки пірофіліту, який добувався в районі м. Овруч. На виставці пірофіліт представлений двома експонатами – природним зразком рожевого кольору та штучно ограненим «кристалом» під кристалографічну форму цього мінералу.
Україна — порівняно невеликий (603,7 тис. км2), але розмаїтий за мінеральним складом (біля 1000 мінералів) і корисними копалинами (розвідано більше 80 видів) регіон. У її надрах декількома поколіннями геологічної служби розвідано 8 родовищ і виявлено біля 300 проявів 40 видів ювелірного та ювелірно-виробного каменю. Всі вони, а також родовища та рудопрояви декоративного каменю зосереджені, головним чином, у надрах чотирьох геологічних структур: Українського щита (УЩ), Карпатської гірської системи, Кримських гір і Дніпровсько-Донецької западини. Кожна з них має власний перелік корисних копалин, відмінну від інших геологічну будову та різні, як свідчать експерти, перспективи видобутку коштовного каменю (в українській мові термін "коштовний камінь" охоплює семантично менш точні терміни "дорогоцінне" та "напівдорогоцінне каміння"; при необхідності можна користуватися терміном "напівкоштовний камінь").
Загалом у геологічних утвореннях України виявлено таке коштовне каміння (жирним шрифтом виділено каміння, що експоновано на виставці) — алмаз, рубін, моріон, димчастий кварц, гірський кришталь, аметист, цитрин, хризопраз, опал, топаз, фенакіт, циркон, хризоліт, піроп, альмандин, смарагд, геліодор, аквамарин, турмалін, бурштин, халцедон, сердолік, агат, кровавик, тигрове, котяче та соколине око, родоніт, нефрит, лабрадор, амазоніт, содаліт, рожевий кварц, кремінь, яшма, кварцит, джеспіліт, обсидіан, скам’яніле дерево, чорноморит, унгварит, пірофіліт (агальматоліт), ангідрит, гіпс, родохрозит, мармуровий онікс, кольоровий мармур, кольорові скарни, графічний пегматит, маріуполіт, унакіт (епідозит), кварц, графічний пегматит.
Офіційно затвердженими родовищами коштовного каміння є Волинське (топаз, берил, кварц), Клесівське (бурштин), Головинське (іризуючий лабрадор), Федорівське (те ж ), Калюсикське (мармуровий онікс), Прилуцьке (родоніт, родохрозит), Кур’янівське (агальматоліт) та Нагорнянське (те ж). Нижче наводимо стислу характеристику найпопулярнішого або найпоширенішого коштовного каміння України.
Топаз. Кристали топазу зустрічаються у різних геологічних утвореннях Приазов’я, пегматитах Корсунь-Новомиргородського плутону, гранітах, метасоматитах та пегматитах Північно-Західного району УЩ. Камерні пегматити Волині до недавнього часу були єдиним джерелом видобутку ювелірних та колекційних зразків топазу. Тут він утворює добре огранені призматичні кристали або їх зростки розміром від перших міліметрів до десятків сантиметрів. Вага найбільшого видобутого кристала — 117 кг. Середні та великі кристали топазу завжди мають привабливе рожеве або блакитне забарвлення різних відтінків. Унікальними є двоколірні рожево-блакитні індивіди, у яких забарвлення має секторіальний розподіл, тобто певне забарвлення приурочено до певних пірамід росту (досить рідкісне явище). У деяких кристалах топазу ефектними є зони мітлоподібних сингенетичних включень зеленого флюориту, які надають анатомії індивідів неповторного вигляду. Іноді кристали топазу з Волині містять велику кількість первинних флюїдних включень, РТ-параметри кристалізації мінералу, відтворені за ними, є неоднаковими. За однією з концепцій кристали утворилися за температури 650—700 °С і тиску 260—300 МПа зі збагаченого водою (7 %) силікатного розплаву, що знаходився у динамічній рівновазі з газовим (рідким) водним розчином. За іншою — топаз ріс з киплячих водних розчинів за температури 430—470 °С і тиску ЗО—40 МПа. У експозиції 12 різноформних і різноколірних кристалів і їхніх спайних уламків з різнопроявленими фігурами розчинення.
 Топаз (Волинське родовище) |
Берил. Встановлений берил в пегматитах Приазов’я та Північно-Західному районі Українського щита (УЩ). Унікальні ювелірні та колекційні кристали цього мінералу, які за забарвленням наближені до геліодору, знаходяться у камерних пегматитах, де з газової фази великої густини за температури > 390°С утворились шестигранно-призматичні індивіди з різним ступенем розчинення. Розмір їх сягає 1 м і більше. Берил і топаз у цих пегматитах мінерали-антиподи: коли росте один з них, то другий — розчиняється. Тому вони несуть на собі сліди (фігури) розчинення, які прекрасно проявлені на великих штуфах (три зразки на виставці) призматично-пінакоїдальних фрагментів великих кристалів. Інколи у пегматитах Волині — єдиному в Європі родовищі берилу — трапляються прекрасні синьо-блакитні кристали аквамарину. За забарвленням, морфологією, у тому числі, ступенем розвитку скульптур на гранях, виділено п’ять морфологічних типів берилу. За оцінкою гемологів берил Волині як ювелірний та колекційний камінь не має собі рівних у всій Європі.
 Берил (Волинське родовище) |
Димчастий кварц, моріон. Знахідок цих мінералів багато, але родовище їх поки одне — Волинське. В ньому зосереджені унікальні за масою та якістю кристали-гіганти кварцу, зовнішня зона яких складена моріоном. Вона контактує з зоною раухтопазу. Невеликі та середні кристали не мають чіткої зональності через те, що складені, головним чином, моріоном. Залишається в силі характеристика мінералу, зроблена його першовідкривачем Г. Косовським 150 років назад: "Сильний блиск на занозисто-раковистому зламі, рівномірність і густина його смоляно-чорного забарвлення дають перевагу перед найкращим сибірським. Димчастий витримує порівняння з кращими богемськими, так званими раухтопазами". Кварц Волині — унікальний ювелірний, технічний, колекційний й навчальний камінь. Саме таким він репрезентований на виставці (14 кристалів – огранені кристали, їхні уламки, які демонструють різну дефектність кристалів). У камерних пегматитах кристалізація його відбувалася на протязі тривалого часу з газового розчину великої густини (0,3—0,4 г/см3). Основна складова частина його є водний розчин, сольова концентрація якого складає біля 6 % NaCl-еквівалента за масою. Оптимальні параметри кристалізації: температура від 600 до 350—320°С; тиск — від 100 до 20—25 МПа.
 Моріон (Волинське родовище) |
Гірський кришталь. Родовища та прояви кристалів прозорого кварцу відомі в межах УЩ, Донбасу, Криму та Карпат. Найбільшим серед них нині є Волинське родовище, у якому гірський кришталь тісно асоціює у зональних кристалах-гігантах з раухтопазом та моріоном. Практичне значення кристалів гірського кришталю у гідротермальних жилах і пегматитах (крім камерних) УЩ не з’ясовано. Остаточно не з’ясовано також значення кришталеносних жил Нагольного кряжу (Донбас), у яких зустрічаються ефектні друзи, поодинокі кристали високої якості й відносно великих розмірів. Особливу увагу привертають так звані мармароські діаманти. Вони наділені особливими оптичними властивостями і утворені за участю органічної речовини у Карпатах, Криму та Донбасі. Первинні флюїдні включення, що прикрашають ці кристалики, заповнені переважно газовими та рідкими метановими розчинами, іноді рідкими вуглеводнями типу нафти, а також водними розчинами. Температура їх кристалізації змінюється від 75—85 до 200—230°С, а тиск — від З0—32 до 420 МПа. Все це різні генетичні типи гірського кришталю, які скромно представлені на виставці.
 Гірський кришталь |
Опал. Основні поклади опалу знаходяться у надрах двох геологічних структур — УЩ та Карпат. Як коштовний камінь, звичайно, використовуються шляхетні опали — різновиди з опалесценцією, які знайдені у декількох місцях (Вінницька, Дніпропетровська обл.), але найперспективнішим є Катеринівський рудопрояв (Західне Приазов’я) з ознаками родовища промислового значення. Приазовський опал має жовто-блакитну опалесценцію, значну кристалічність, високу прозорість і багато спільного з родовищами Австралії, які нині забезпечують більше 90 % ювелірного опалу на світовому ринку. Найбільший інтерес на виставці викликали унікальні зразки високоякісного чорного опалу з Волинського родовища і зеленого опалу – унгвариту (Закарпаття).
Гранати. Україна — гранатова країна. Особливо багато гранату зосереджено у гранітах і метаморфічних породах УЩ, у яких вміст альмандину досягає 15 % і більше. Видобуток абразивного гранату з порід УЩ, особливо чудново-бердичівського типу, — дуже перспективна й прибуткова справа. Ювелірне значення українського гранату остаточно не з’ясовано, хоча є підстави вважати, що і цей вид гранатової сировини має перспективу. Заслуговує уваги Перечинський район (Закарпаття), де у родовищах встановлені два типи кристалів альмандину: І — з неогенових вулканітів; II — з глибинних порід. З практичного боку варта уваги також Прилуцька площа, басейн р. Берда.
На жаль, гранати були представлені на виставці лише одним додекаедричним кристалом альмандину з Токівського метасоматиту УЩ.
Аметист. Знахідки цього мінералу відомі у багатьох місцях України. З практичного боку привертають увагу, перш за все, жильні утворення Криворіжжя і порожнини вулканічних утворень, особливо у базальтах Волині. У Північному Криворіжжі аметист у вигляді класичних друз асоціює у мінералізованих (інкрустованих) гідротермальних тріщинах з гірським кришталем, димчастим кварцом, халцедоном, агатами. Розмір кристалів у друзах досягає 3, димчастого кварцу — 5 см. На виставці аметист був представлений середньої якості друзами з Криворіжжя і Волині.
 Аметист |
Фенакіт. Цей мінерал відомий у Приазов’ї (дрібні кристали) і у камерних пегматитах Волині. Іноді він утворює безбарвні або ясно-жовті приплюснуті кристали розміром до декількох сантиметрів і тісно асоціює з моріоном, димчастим кварцом, сірим кварцом, альбітом, флюоритом. Ювелірні вироби з фенакіту привабливі та надійні.
Корунд. На території УЩ є три райони — Приазов’я, Побужжя і Коростенський плутон, які перспективні на відкриття прозорих коштовних різновидів корунду, перш за все лейкосапфіру й рубіну. У Приазов’ї знахідки лейкосапфіру пов’язані з лужними базальтоїдами (Петрівська ділянка). Перспективним є Сушківський рудопрояв, розташований у межах Коростенського плутону.
Гематит-кровавик. Поодинокі пункти знаходження цього ювелірного каменю зафіксовано у Криворізькому басейні, хоча запаси його не з’ясовано. Вони можуть бути досить значними. У полірованому вигляді криворізький гематит-кровавик порівнюють з чорним перлом. На виставці експонувався як складова частина двох зразків джеспіліту Криворізького басейну.
Іризуючі польові шпати. Рудопрояви та родовища іризуючих польових шпатів, перш за все лабрадору, знаходяться на Волині (Житомирська обл.) і в межах Корсунь-Новомиргородського плутону (Черкаська обл.). В основних породах цих регіонів зосереджені унікальні за розмірами і грою кольорів кристали, однак їх видобуток не налагоджений.
На виставці експонувався один, але дуже декоративний кристал лабрадору (Федорівське родовище) з інтенсивно проявленою різноколірною іризацією.
 Лабрадорит |
Залізисті кварцити. Вони є у декількох місцях України, але найбільше у Криворізькому басейні — багатому не тільки на залізо, але й на виробне, ювелірне каміння. Тут переважають залізисті кварцити, декоративність яких зумовлюється чергуванням темних шарів з білими, сірими, рожевими, червоними, зеленими, інколи синіми нерудними мінералами. Нерідко їх декоративність підсилюється складками різного розміру та форми. Найбільш відомі і поширені у родовищах Кривого Рогу червоно-смугасті та червоно-синьо-смугасті кварцити та джеспіліти. Вони не поступаються смугастим різновидам уральських яшм. Червоний колір порід спричинений включеннями дрібних кристаликів гематиту, металічний блиск — магнетитом й гематитом. Декоративні, художні речі, сувеніри, ювелірні вироби, виготовлені з криворізьких кварцитів, мають незмінний успіх та користуються попитом. Не випадково на виставці великий інтерес викликали відполіровані зразки червоно-смугастого кварциту Криворізького басейну.
 Джеспіліт |
Тигрове, котяче, соколине око. Ця група кольорового каменю найбільш поширена в Криворізькому басейні. Тигрове око — складна псевдоморфоза гетиту та кварцу по крокидоліт-азбесту з успадкованою паралельно-волокнистою текстурою. Котяче око — агрегат тоненьких азбестових волокон та голок кварцу, розташованих паралельно. У деяких зразках видно повне заміщення кварцом волокнистих амфіболів. У синьому соколиному оці псевдоморфно заміщується кварцом крокидоліт. Досить часто у межах одного зразка можна спостерігати переходи котячого у соколине та тигрове око. Оптична гра цих окоподібних каменів хвилює і приваблює людей. Розмаїтість їх кольорових відтінків, добра окварцованість, декоративність текстури дозволяє використовувати "криворізькі очі" для виготовлення кабошонів, плоских вставок, гліптики, різних видів мозаїки. Очі на виставці скромно представлені одним зразком тигрового ока з Криворізького басейну.
Нефрит. Цей давно відомий на Сході камінь порівняно недавно знайдено серед тремолітових сланців і тремолітітів в одному з кар’єрів Криворізького басейну. Нефрит у вигляді брил зустрічається у зоні брекчійованих порід криворізької серії. У брекчіях крім нефриту наявні інші мінерали, частково "нефритизовані”. На вигляд нефрит різний: зелений, яблучно-зелений, зелено-чорний слабо прозорий, чітко зернистий, сферолітоподібний. Криворізький нефрит — полімінеральний агрегат (тремоліт, епідот, везувіан, серпентин, тальк тощо), найкращими різновидами якого є суттєво тремолітові агрегати сплутано-волокнистої будови. Криворізький нефрит гарно полірується, є новим для України виробним каменем, представлений на виставці двома цікавими зразками з Криворізького басейну.
 Нефрит |
Пірофіліт. Ще О. Є. Ферсман стверджував, що найбільш поширеним декоративним матеріалом для церков старої Русі був пірофілітовий сланець Волині; він широко використовувався для перших мозаїчних підлог, карнизів і першої різьби. На жаль, нині цей камінь практично забутий, хоча досить значні його поклади є у двох родовищах —Кур’янівському та Нагорнянському (Житомирська обл.). Волинський (овруцький) пірофіліт (агальматоліт) має привабливе рожеве забарвлення, розмаїту текстуру, ріжеться ножем, полірується. З нього можна вирізьблювати жіночі та чоловічі прикраси, камеї, тощо. Він є ідеальною сировиною для виготовлення малої скульптури.
Мармуровий онікс. Найбільш перспективним на пошуки мармурового оніксу є Середнє Придністров’я, де виявлено більше 10 рудопроявів. У межах Калюсикського рудопрояву (Хмельницька обл.) підраховано його запаси (категорія С2), тому родовище доцільно розробляти, що підтверджує експонований на виставці великий штуф оніксу, відполірований зі всіх боків.
 Мармуровий онікс |
Родоніт. Нині є два родовища цього рожевого виробного каменю — (у Чивчинських горах (Прилуцьке) та у Рахівському масиві. Обидва родовища мають метаморфічне походження, підраховано запаси родонітової сировини, але нині вони не розробляються. Надзвичайно привабливі два зразки, що представили на виставці два родовища, справили враження.
 Родоніт |
Халцедон і агати. Ці мінерали в Україні досить поширені, але значних скупчень ніде не утворюють. Найкращий сердолік Європи зустрічається у Криму (Карадаг). Розмаїто забарвлені агати виявлені у різних структурах Криворізького басейну, найбільш цікаві в ефузивних породах Першотравневого рудника. Агати та онікси широко відомі також у вулканічних породах Закарпаття, Карадагу та базальтах Західної Волині (разом з яшмою, аметистом, халцедоном, цеолітами). Виставлено 6 зразків, найбільше враження справили агати з базальтів Волині.
 Агат |
Яшма. Різні генетичні типи яшми та яшмоподібних порід відомі на УЩ, у Криму, Донбасі, Закарпатті. Першочергову увагу заслуговує яшма з рудопрояв у Скалєва (Кіровоградська обл.), що є цікавим утворенням у породах. На виставці представлено декілька зразків яшми та яшмоподібних порід невисокої якості з Побужжя.
 Яшма |
Обсидіан. Перспективні рудопрояви цього каменю виявлено серед вулканогенно-осадових порід Вигорлат-Гутинської гряди (Закарпаття).
Скам’яніле дерево. На території України скам’яніле дерево знайдено в околицях м. Львів, смт. Завалля (Кіровоградська обл.), м. Могилів-Подільський на Дністрі, а також у деяких пунктах Донбасу. Всі ці місця є перспективними, містять зовсім не схожі між собою за декоративністю зразки, однак пошукові роботи не проводилися. їх слід би провести перш за все у районі Могилева-Подільського. На виставці представлено один середньої якості зразок.
 Скам’яніле дерево |
Квардіт. Це новий виробний камінь України, який є суттєво кварц-діопсидовою породою, знайденої у Жовторічнянському родовищі (Північне Криворіжжя). Квардіт — щільний зернистий агрегат, у якому розподіл різнозабарвлених індивідів кварцу та діопсиду обумовлює текстурні особливості та художньо-декоративні якості породи. Найбільше приваблюють сіро-зелені різновиди квардіту з муаровим ефектом або графічним малюнком. Запаси квардіту дуже великі. Широке розмаїття текстурно-структурних різновидів квардіту, їх гемологічна оцінка дає підставу рекомендувати його для виготовлення різних виробів — художніх, ювелірних, декоративних. На виставці представлено два відполіровані зразки цього каменю.
Жильний кварц. Традиційно він розглядається у програмах розвитку каменебарвної галузі і нині є основною сировиною для вирощування штучних ювелірних та технічних кристалів кварцу, які інтенсивно використовуються розвиненими країнами. Україна купує дорогий жильний кварц і ще більш дорогі синтетичні кристали п’єзокварцу. Разом з тим кварцова сировина у її надрах є, але вона не вивчена, не розвідана і не видобувається.
Бурштин. Перший ювелірний камінь України – справив незабутнє враження. Велике число його зразків експоновано на одній полиці.
Декоративне каміння. Воно відоме всьому світові, славиться унікальним за своєю насиченістю забарвленням, високою міцністю та витривалістю. Жоден синтетичний матеріал не може конкурувати з ним за природною красою та витривалістю. Найбільш унікальні родовища декоративного каменю зосереджені в межах УЩ, який займає площу понад 200 тис. км2 і є третім за розміром гірничорудним регіоном Європи. На території нашої держави зосереджені практично невичерпані родовища цих корисних копалин.
Серед значного розмаїття українського декоративного каменю особливу увагу привертають неперевершені за забарвленням та малюнком (текстурою) такі граніти: червоний капустинський, родовище якого знаходиться неподалік с. Новоукраїнка (Кіровоградська обл.); червоно-жовтий, сірий, коричневий, рожево-червоний — Омел’янівське, Корнінське, Дідковичське, Лизниківське родовища (Житомирська обл.); темно-малиновий та сірий — Токівське та Кудашівське (Дніпропетровська обл.); сірий — Танське (Черкаська обл.); рожево-коричневий новоданилівський — (Миколаївська обл.); сірий — Янцівське (Запорізька обл. ); рожевий — Крупське (Кіровоградська обл.). Серед лабрадоритів та габро привертають увагу родовища Осниківське, Синій Камінь, Верхолузьке й Торчинське (Житомирська обл.). Викликають також зацікавленість нові родовища декоративного каменю у Житомирській обл., зокрема: Покостівське (сірий текстуро-контрастний гранодіорит), Хотижське (сіро-зелений граніт), Межирицьке (рожевий граніт), Маславське (темно-зелений граніт). Більшість цих декоративних порід представлено на виставці у вигляді ваз або полірованих пластинок.
Нині в Україні найбільш перспективним для розвитку економіки є декоративне каміння, наступним за значенням — напівкоштовне (напівдорогоцінне): бурштин, пірофіліт, кварцит, мармуровий онікс, ангідрит і гіпс, джеспіліт, нефрит, епідозит, яшма, агат і халцедон, родоніт, іризуючий лабрадор, котяче та тигрове око (вироби саме з цього каменю найбільше представлені аматорами та малими підприємствами на внутрішньому ринку) і лише потім — власне коштовне каміння.
При підготовці цього матеріалу використано дані, думки та рекомендації, наведені у статті В.І Павлишина, В.В Індутного, О.М. Платонова, Д.К. Возняка «Коштовне та декоративне каміння України». Мінералогічний журнал, 1998, №1, с.108-116.
За інформацією Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення
імені М.П. Семененка НАН України