 Науковець спостерігає за поведінкою коней Пржевальського на території зони відчуження |
Впродовж останніх 12 років у Чорнобильській зоні відчуження тривають польові наукові дослідження, здійснювані вченими Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України спільно з фахівцями Державного спеціалізованого центру (ДСП) «Екоцентр», підпорядкованого Державному агентству України з управління зоною відчуження. Науковці зосередили свою увагу на вивченні в тому числі угруповань хижих і копитних тварин, які зустрічаються на даній території. На даний момент робоча група дослідників працює в основному постійному складі, до якого входять науковий співробітник відділу фауни і систематики хребетних Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України кандидат біологічних наук Марина Шквиря, керівник групи радіоекологічного моніторингу ДСП «Екоцентр» Денис Вишневський і молодший науковий співробітник відділу паразитології Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України Єгор Яковлєв.
Дослідження виконуються як у рамках планових тематик Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України та ДСП «Екоцентр», так і в межах окремих проектів, у тому числі й міжнародних. Так, за проектом BIOGEAST (Biodiversity of East-European and Siberian large mammals on the level of genetic variation of populations) вчені здійснювали порівняльний аналіз даних із досліджень біологічного сигнального поля (БСП) вовка у зоні відчуження навколо Чорнобильської АЕС і аналогічних характеристик БСП вовка на території Біловезького Національного Парку (Біловезька Пуща, Республіка Польща). Серед інших дослідницьких проектів, у межах яких українські науковці працювали в Чорнобильській зоні, – зокрема, такі:
1) проект Міністерства охорони навколишнього середовища України (нині – Міністерство екології і природних ресурсів України) «Визначення та картування важливих екокоридорів, які є шляхами міграції бурого ведмедя, індивідуальних ділянок перебування та барлогів, розроблення відповідної електронної бази даних, розроблення та впровадження заходів щодо його збереження, в тому числі інформаційно-просвітницьких»;
2) онлайнова інформаційна система щодо вовка та ведмедя (частина проекту «Guidelines for population level management plans for large carnivores in Europe»; за підтримки LCIE (Large Carnivore Initiative for Europe) й у співробітництві з IEA, KORA, Callisto та NINA, а також Європейською Комісією);
3) виконуваний спільно з Інститутом вивчення ссавців Польської академії наук (ПАН) проект із дослідження популяцій вовків «Genetic variability and gene flow in the European populations of wolves» від організації «Центр найвищого наукового рівня зі збереження біорізноманітності та дослідження ссавців європейських територіальних екосистем» («Center of excellence in biodiversity conservation and mammal research in European terrestrial ecosystems»);
4) дисертаційні роботи з тем: «Поширення, особливості екології та поведінки вовка (Canis lupus) на території України» й «Ентомопатогенні нематоди родин Steinernematidae та Heterorhabditidae (Nematoda, Panagrolaimida et Rhabditida) природних екосистем України»;
5) «Гельмінтофауна хижих ссавців Зони відчуження ЧАЕС та прилеглих територій» (проект виконується з 2016 року).
Під час експедицій учені застосовували такі методики, як стеження за слідами, картування ділянок із лігвищами, комплекс методів дослідження біологічного сигнального поля, метод фотопасток, пошук і аналіз решток життєдіяльності, гельмінтологічний аналіз фекалій, повний або частковий гельмінтологічний розтин трупів тварин.
 Фотопастка, встановлена у пні дерева |
Слід зауважити, що дослідження великих хижаків зони відчуження науковці Академії здійснюють із 2002 року. За цей час вони встановили, що набір видів та їх чисельність на цій території загалом відповідає регіональним умовам. Підтверджено присутність у зоні ведмедя та постійне перебування рисі. Також обліковано сім вовчих зграй. Найбільш специфічними рисами даної групи тварин визначено особливості використання антропогенно змінених територій, зрушення в режимі добової активності й характер живлення.
 Вовк (знімок із фотопастки) |
Наразі науковці нарахували 7 вовчих пар, що розмножуються, та закартували локуси з їх лігвищами. Середня чисельність зграї, за спостереженнями вчених, складає 5-7 особин. Загальна ж чисельність цього виду на території зони відчуження оцінюється в 40-50 особин. Розміри сімейної ділянки зграї є цілком типовими для Полісся й перевищують 200 км2. Раціон вовка в зоні відчуження характеризується низькою часткою антропогенних кормів у раціоні. Цікавою для вивчення є проблематика конфлікту «людина – вовк». З огляду на це, науковці аналізують чинники, що формують сприйняття хижака місцевими жителями та персоналом ЧАЕС.
 Рись (знімок із фотопастки) |
 Доросла особина рисі з дитинчам (знімок із фотопастки) |
Активно досліджується і просторовий розподіл рисі звичайної. Її чисельність у зоні відчуження оцінюється у 15-20 особин. Біотопічні преференції виду є типовими для регіону в цілому: це насамперед ділянки поруч із заболоченими масивами й закриті лісові масиви. Ідентифікація окремих особин за допомогою фотопасток дала науковцям змогу ідентифікувати 4 особини рисі. Розмноження представників цього виду також стабільно реєструється за слідами й за допомогою фотопасток.
Бурий ведмідь у зоні відчуження зустрічається надзвичайно рідко. Фахівці Міжнародної радіоекологічної лабораторії отримали унікальні знімки цього виду з фотопастки, а робоча група за участі зоологів Академії реєструвала маркувальні дерева та сліди тварин. Однак говорити про перспективи виду на території зони відчуження й загалом на Поліссі в цілому ще зарано. Адже поліську популяцію було винищено понад століття тому. Наразі ж фіксуються лише поодинокі особини, які заходять до української частини зони відчуження з білоруської, де ведмеді з’явилися з 2003 року, а також окремі знахідки в Сумській області, що свідчать про зимівлю ведмедів.
Що стосується гельмінтофауни хижих ссавців, то її систематичне вивчення нині не проводилося, а згідно з опублікованими в минулому даними було знайдено лише два види цестод. У результаті розтинів та аналізу фекалій учасники наукових експедицій знайшли два види акантоцефалів, дев’ять видів нематод і один вид трематод у хижих тварин зони. На даний час дослідження тривають. Крім того, згодом планується реалізувати міжнародний науковий проект – спільно з Інститутом вивчення ссавців ПАН (Республіка Польща). В рамках вивчення фауни ентомопатогенних нематод природно-заповідного фонду України в зоні відчуження було виділено ізолят цих перспективних для біологічного методу організмів і використано для проведення лабораторних дослідів.
 Табун коней Пржевальського |
Постійна робоча група дослідників також тісно співпрацює з українськими зоологічними парками. Так, спільно з Київським зоологічним парком реалізується «Програма з дослідження сучасного стану угруповання коней Пржевальського», у межах якого здійснюється облік коней і досліджуються особливості їхньої екології та поведінки (http://zoo.kiev.ua/news/podii/naukovo-doslidnytska-robota-kyyivskogo-zooparku/). Для цього в зоні відчуження вчені встановлюють фотопастки, шукають сліди і спостерігають за табунами. Зоологи вивчають такі характеристики угруповання коней Пржевальського: сезон і час доби візуальної реєстрації; біотопічні преференції виду, характеристики маршрутів та місць відпочинку; статево-вікові характеристики груп; кількість особин у групах і кількість одиночних тварин; наявність розмноження в групах; мінімальна дистанція спостереження; особливості поведінки (зокрема й індуковані спостерігачами); особливості маркувальної поведінки (в тому числі залежно від ландшафтних характеристик); причини смертності; біоценотичні взаємини з іншими видами (збіг стацій, уникання тощо); конфлікт «людина – тварина» (зокрема, використання антропогенного ресурсу – кормового та просторового – й аналіз чинників, що стимулюють браконьєрство); особливості живлення. За даними робочої групи науковців, на даний час в українській зоні відчуження нараховується понад 50 особин цього виду. Ще 30-40 живуть на білоруській частині території зони. Усього обліковано 6 груп чисельністю від 2 до 15 особин, а також одиночні особини. Щороку реєструється розмноження цих тварин. Учені зафіксували два напрями розселення коней за межі зони відчуження – на територію Поліського державного радіаційно-екологічного заповідника (Республіка Білорусь) і в невідселені райони Київщини. Поряд із кіньми Пржевальського у тих само біотопах зустрічаються й такі види, як вовк, рись, лось і шляхетний олень. Дослідники відзначають, що коні пристосувалися до наявності закритих лісових масивів і полишених людських поселень: тварини активно користуються дорогами з асфальтовим покриттям, відвідують закинуті ферми й сади. При цьому маркувальна поведінка та характер використання «закритих» і «відкритих» біотопів (зокрема територій із високим рівнем антропогенної трансформації) мають специфічні характеристики. Вчені переконані, що всі дані, зібрані ними під час експедицій, у майбутньому дадуть змогу покращити умови утримання цього виду в неволі, а також формулювати рекомендації з охорони рідкісних коней у природі.
 Кінь Пржевальського (знімок із фотопастки) |
При вивченні фауни хижих тварин в зоні відчуження робоча група науковців також співпрацює з Регіональним ландшафтним парком «Фельдман Екопарк» (Харківська область) за програмою розвитку наукових досліджень у сфері збереження біорізноманіття природно-заповідного фонду України. Так, наразі зібрано цікавий матеріал із просторового розподілу й використання території лисицею звичайною, єнотоподібним собакою, борсуком. На веб-ресурсах «Фельдман Екопарку» (http://www.feldman-ecopark.com/en.html;%20https://www.facebook.com/Feldman.Ecopark.English.version/) здійснюється й екопросвітницька робота з метою підвищення рівня обізнаності людей щодо біології видів і усвідомлення необхідності охорони тваринного світу.
 Лисиці, які живуть на території зони відчуження, часто виявляють цікавість до людей і йдуть на контакт із ними |
 На фотографіях угорі – лосі |
 Група диких кабанів (вепрів) |
Упродовж усіх років досліджень науковці неодноразово брали участь у підготовці матеріалів про дику природу для відомих телеканалів та радіостанцій – «National Geograhic», «Animal Planet», «Discovery», «BBC» і багатьох інших. У всесвітній мережі Інтернет доступні, зокрема, такі фільми й інтерв’ю:
За результатами проведених досліджень опубліковано 20 статей у вітчизняних і зарубіжних фахових наукових виданнях.
За інформацією Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України
Фото: М. Шквиря та Д. Вишневський