Про те, які засоби люди використовувати в давнину для визначення часу і які свідчення про це дійшли до нашого часу та які з них можна віднайти на території сучасної України (в тому числі її західного регіону й, зокрема, Львова), розповів у своїй науково-популярній статті «Історія визначення часу» для української Інтернет-газети «Збруч» провідний науковий співробітник Інституту прикладних проблем механіки і математики імені Я.С. Підстригача НАН України (м. Львів) доктор фізико-математичних наук Олег Петрук.
«Сучасній людині часто здається, що астрономія є чимось непрактичним, а спостереження за рухом небесних тіл має дуже мало спільного з повсякденним життям людей. Проте ще кілька століть тому астрономія була однією з основних галузей знань, якими мала володіти освічена людина. <…> Більшість часової й просторової інформації, тобто інформації про те, де і коли ми зараз знаходимося, нині легко отримати, поглянувши на екран смартфона. А раніше всі це дані постачала астрономія. <…> У Карпатах ще кілька поколінь тому для людей звично було за розташуванням сузір’їв на нічному небі визначати годину та календарний день», – зауважує науковець.
За його словами, перші згадки про Львів у середньовічних друкованих джерелах пов’язані саме з астрономією. О. Петрук також висловлює припущення, що якраз через Львів астрономічні знання могли потрапляти до Європи з Персії та арабських країн, у яких вони на той час (у ХІІ–ХІІІ ст.ст.) були найрозвиненішими. Багато астрономічної символіки можна й нині відшукати на архітектурних об’єктах міста.
Як пояснює О. Петрук, вивченням особливостей розуміння руху небесних тіл і використання цих знань у давнину займається тепер окрема галузь науки – археоастрономія, одним із, напевно, найвідоміших об’єктів якої є британський Стоунхендж. Проте подібних споруд немало і в Україні. Причому цікаво, що функції так званих «астрономічних інструментів» раніше виконували в тому числі культові споруди: спершу – язичницькі святилища, а потім – християнські храми.
Для визначення пори доби слугували також стаціонарні й переносні годинники. «В Етнографічному музеї у Львові зберігається найбільша в Східній Європі колекція переносних сонячних годинників, серед яких є унікальні експонати. Окремі з них дуже давні, а інші настільки точні, що дозволяли визначати навіть хвилини. Ці пристрої носили в кишенях, а ті, хто їх використовував, повинні були мати знання з астрономії, адже сонячним годинником користуватися непросто. Його потрібно певним чином зорієнтувати на місцевості, а для цього знати її широту, а також визначити напрям на Північ», – розповідає науковець.
Докладніше про це, а також про те, коли і як усталився загальноприйнятий нині напрям руху годинникової стрілки, чому християнська церква заохочувала вивчення астрономії служителями культу, які прилади називають «меридіанами», де, коли й ким було засновано першу в Україні астрономічну обсерваторію і багато іншого дізнавайтеся з публікації за посиланням: https://zbruc.eu/node/66979.