Кримська археологія: минуле та сьогодення> NASU

08.08.2017

Кримська археологія: минуле та сьогодення

Про археологічні розкопки на території Кримського півострова у період до його анексії в березні 2014 року, а також про долю пам’яток, які там залишилися, в ефірі радіостанції «Крим. Реалії» (кримського проекту української служби «Радіо Свобода») та програми «Майбутнє Криму» на телеканалі ATR розповіла старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України, керівник Інкерманської археологічної експедиції Інституту археології НАН України (в екзилі) кандидат історичних наук Евеліна Кравченко

Про археологічні розкопки на території Кримського півострова у період до його анексії в березні 2014 року, а також про долю пам’яток, які там залишилися, в ефірі радіостанції «Крим. Реалії» (кримського проекту української служби «Радіо Свобода») та програми «Майбутнє Криму» на телеканалі ATR розповіла старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України, керівник Інкерманської археологічної експедиції Інституту археології НАН України (в екзилі) кандидат історичних наук Евеліна Кравченко.

Евеліна Кравченко у студії телеканалу ATR (скріншот)

За словами вченої, протягом усіх років незалежності кримська археологія продовжувала свої давні традиції: розкопки на півострові проводили не лише українські дослідники, а й їхні колеги з інших країн (у тому числі з пострадянського простору). Водночас, згідно з українським законодавством, усі знахідки, виявлені під час археологічних робіт, – як частина української історико-культурної спадщини – залишалися в нашій державі. Між іншим, як підкреслила Е. Кравченко, на відміну від практик радянської доби, саме після 1991 року абсолютна більшість артефактів передавалися на зберігання до кримських музеїв, – раніше ж вони переважно вивозилися звідти.

Наразі здійснення археологічних досліджень на території анексованого Криму суперечить нормам міжнародного законодавства, про що українські археологи постійно попереджають своїх зарубіжних колег. Однак вплинути на ситуацію на даний момент неможливо. Крім того, важливою проблемою є також забезпечення охорони пам’яток (у тому числі пам’яток світового значення), багато з яких перебувають під загрозою руйнування.

В контексті пам’яткоохоронної діяльності Е. Кравченко згадала про маловідомого в сучасній Україні кримського археолога й музейника Олександра Тахтая (1890–1963), який у період німецької окупації Криму під час Другої світової війни чимало зусиль доклав для збереження Херсонесу Таврійського та врятував численні цінні музейні експонати. Після окупації вченого – попри його величезні заслуги у справі захисту культурно-історичної спадщини – засудили за «співробітництво з окупантами». Причому О. Тахтая не реабілітовано досі, а значна кількість його наукових праць залишається у кримських архівах і не відома широкому загалові. На думку Е. Кравченко, цю постать і її напрацювання потрібно повернути в науковий та суспільний дискурс.

Вчена також пояснила деякі особливості роботи археологів на території Криму за часів СРСР. Ця діяльність була вимушено ідеологічно заангажованою та здійснювалася відповідно до основних напрямів, визначених пріоритетними ще у статті Й. Сталіна, присвяченій марксизмові в мовознавстві (1950 р.). Так, наполегливо рекомендувалося звертати увагу передусім на свідчення існування землеробських культур і давніх слов’ян. Офіційно присутність інших культур не заперечувалася, проте їхні залишки ігнорувались або навмисно тлумачилися хибно. Ще до появи вищезгаданої ідеологічної настанови було репресовано членів археологічної експедиції під керівництвом Г. Петрова, які проводили розкопки на Ескі-Керменcькому могильнику й виявили готські поховання.

Порушувалося також питання моніторингу знахідок із кримських археологічних пам’яток, які, можливо продаються або в майбутньому продаватимуться на міжнародних аукціонах без відома та згоди нашої держави. Як повідомила Е. Кравченко, доля лотів, ідентифікованих як кримські, регулюється ратифікованою Україною Гаазькою конвенцією про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту, зокрема її Першим протоколом. Однак відстеженням появи кримських археологічних знахідок на аукціонах і їх (знахідок) поверненням в Україну має займатися група фахівців – за сприяння Міністерства культури України та Міністерства закордонних справ України й долучення українських дипломатичних і культурних представництв у різних країнах світу, а також представників української діаспори, громадських активістів тощо. Поки що ця робота, на жаль, не ведеться. А факти вивезення цінностей – нібито на виставки – вже мають місце.

Наразі ж учені сподіваються, що до деокупації півострова кримській історико-культурній спадщині не буде завдано непоправної шкоди. «Крим – це одна величезна археологічна пам’ятка. Звісно, речі, як викопуються й вивозяться звідти, варто буде повертати. Але першочергове завдання – це вивчення правдивої історії Криму», – говорить Е. Кравченко.

На фотографіях нижче – Евеліна Кравченко з колегами під час археологічних розкопок у Криму (Уч-Баш, 2010–2011 рр.). Світлини – з архіву Е. Кравченко