 Гостроморда жаба та черепаха (фото – О. Некрасової) |
В уявленні середньостатистичного громадянина жаби та змії викликають не найкращі асоціації. Проте немає тварин корисних і шкідливих, переконують зоологи: упереджене ставлення до представників того чи іншого виду або родини живих істот нерідко є наслідком відсутності знань про них. В яких умовах живуть українські амфібії та рептилії і якого захисту потребують – про це в ефірі науково-популярної програми «Всесвіт» радіостанції «Голос Києва» розповіли фахівці-герпетологи – старший науковий співробітник відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України кандидат біологічних наук Оксана Некрасова й студент другого курсу магістратури Навчально-наукового центру «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олексій Марущак.
 Оксана Некрасова під час польових досліджень на р. Ірпінь |
Як пояснила О. Некрасова, герпетологія є розділом біології, в межах якого досліджуються рептилії й амфібії. Інша назва амфібій – «земноводні» – вказує на те, що ці тварини можуть мешкати як на землі (суходолі), так і у воді, постійно чергуючи два середовища існування. Рептилії (плазуни) ж більш схильні до наземного способу життя. І одні, й інші є досить потаємними істотами, тому їхня присутність переважно непомітна для людського ока – навіть у великих містах. Цим, зокрема, й пояснюється досить поширена необізнаність людей щодо особливостей поведінки згаданих тварин.
За словами вченої, на території Київської області, наприклад, налічується 12 видів амфібій і 10 видів рептилій. Проте почуваються вони тут, як, практично, й скрізь в Україні, досить незатишно. Внаслідок потужного антропогенного пресу дуже швидко й дуже суттєво змінюється довкілля, природних біотопів залишається дедалі менше. Відповідно, зникають і види, які ще нещодавно були цілком звичними для цих територій, – живородна ящірка, гадюка тощо. Це пов’язано, в першу чергу, зі знелісненням, а також незначною часткою земель природно-заповідного фонду, які в нашій державі складають всього 5% загальної території. Зникнення черепах та інших переважно водних тварин найчастіше спричинене забрудненням водойм – як офіційними, так і неофіційними, несанкціонованими стоками, в тому числі з промислових підприємств. Через це, наприклад, суттєво скоротилася чисельність такого фонового виду жаб, як джерелянка, або ж кумка. Водночас, на околицях Києва – в Кончі-Заспі та Плютах – досі зустрічаються рідкісні червонокнижні види – зелена ящірка, мідянка, гадюка Нікольського. Щоб зберегти їх, а також болотну черепаху, тритона гребінчастого, полозів і багатьох інших, потрібно створити повноцінну національну екологічну мережу за європейським зразком (так звану смарагдову мережу) й інтегрувати її до відповідної європейської мережі.
О. Некрасова також наголосила, що змій боятися не варто. Серед видів, які мешкають на території нашої країни, отруйні тільки три – гадюка степова, гадюка звичайна й гадюка Нікольського. До того ж, їхня отрута не є смертельно небезпечною. Збираючись до лісу, слід одягатися так, щоб шкірний покрив був надійно захищеним (що ж стосується герпетологів, то вони мають спеціальне спорядження для здійснення досліджень у польових умовах). При зустрічі зі змією дослідниця радить не панікувати і спокійно відійти вбік, подалі від неї – цей плазун ніколи не нападає першим. Якщо змія з метою самозахисту таки вкусила людину, необхідно перш за все спробувати вилучити отруту з рани: що менша її кількість там залишиться, то швидше нормалізується стан постраждалого. Крім того, потрібно накласти тиснучу спиртову пов’язку або в інший спосіб ретельно продезінфікувати місце укусу. В будь-якому разі слід якнайшвидше звернутися до лікаря, який надасть кваліфіковану допомогу. Впродовж деякого часу після прикрого інциденту режим активності й харчування людини має бути щадним: не варто зайвий раз навантажувати організм, зокрема і вживанням алкогольних напоїв. Як підкреслила О. Некрасова, в Україні не виробляються власні сироватки проти зміїної отрути, а зарубіжними засобами користуватися вкрай небажано, адже вони мають іншу спеціалізацію, тобто розраховані на нейтралізацію отрут інших видів змій, які не водяться на території нашої держави.
 Гадюка звичайна (фото – О. Некрасової) |
 Гадюка степова (фото – О. Некрасової) |
На світлинах нижче – гадюка Нікольського (фото – О. Некрасової)
Загалом же, людина може і мусить цілком мирно сусідувати з живими істотами, в тому числі й гадюками, які, наприклад, полюють на дрібних гризунів, котрі завдають шкоди сільському господарству й приватним садибам. О. Некрасова розповіла, що до Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України, на жаль, нерідко телефонують громадяни – із запитанням про те, як позбутися черепах і вужів. Відповідь у цьому разі може бути тільки одна: якщо ці тварини неотруйні та не становлять небезпеки для людини – слід учитися співіснувати з дикою природою, адже земля не належить лише одному з видів. Те саме повинні мати й на увазі особи, офіційно вповноважені здійснювати або контролювати благоустрій міста: облаштовувати територію слід у тому числі з урахуванням інтересів диких тварин, які її населяють.
О. Марущак поінформував про масові прояви аномалій у київських амфібій. Так, за його словами, минулого року у столичному парку «Нивки» було виявлено цілу популяцію зелених жаб із блакитним забарвленням. Упродовж останніх 10 років такі випадки були поодинокими, проте в зазначеній популяції аномалія поширилася на 70% особин, що викликало чимале занепокоєння науковців і природозахисників, які висунули кілька припущень щодо причин такої ситуації. Одне з них стосується значного перевищення тла забрудненості навколопаркових ділянок свинцем та іншими важкими металами. Дослідники провели експеримент, який доводить, що ситуація не є непоправною: особина, яку вилучили із середовища існування, набула звичного, природного забарвлення вже за 2 тижні.
На світлинах нижче – жаба озерна з аномальним блакитним забарвленням (м. Київ, парк «Нивки»). Автор фото – О. Оскирко
Отже, якщо зменшити антропогенний тиск і жорстко контролювати побутові та промислові відходи (зокрема, стоки), довкілля отримає шанс нормалізувати свій стан. Однак органи державної влади наразі, як правило, ігнорують вищезгадані проблеми. Опікуються ж ними переважно окремі ентузіасти, зусиль яких, звичайно, недостатньо. За відсутності комплексної і системної державної підтримки неможливо провести необхідні дослідження з використанням належного наукового обладнання й залученням різних фахівців – не тільки зоологів і екологів, а й морфологів, гідрохіміків тощо. Тим часом, аномалії не обмежуються змінами в забарвленні: з’являються особини із зайвими кінцівками або відсутністю кінцівок.
 Недорозвинена лапа у жаби озерної (м. Київ, оз. Вербне). Автор фото – О. Оскирко |
 Зайва лапа у жаби озерної (м. Київ, оз. Вербне). Автор фото – О. Оскирко |
 Жаба озерна з одним недорозвиненим оком (м. Київ, оз. Вербне). Автор фото – О. Оскирко |
Крім того, воду, в якій сформувалися умови, несприятливі для існування багатьох тварин, споживає й людина. І хоч на даний момент важко говорити про конкретні ймовірні негативні наслідки, їхня поява в майбутньому майже не викликає сумнівів. Тому людина зобов’язана взаємодіяти з довкіллям у такий спосіб, аби не порушувати в ньому рівноваги і відновлювати її там, де це потрібно.
До речі, у світі нині триває епідемія, що призводить до масового вимирання амфібій. Ідеться про хітридіомікоз – небезпечне захворювання грибкового походження, від якого гинуть як окремі популяції, так і цілі види. Багато країн спрямовують значні ресурси на вирішення цієї проблеми. Наприклад, у спеціальних дослідницьких центрах створюються популяції амфібій, стійкі до цього захворювання.
«Кожна тварина навіщось потрібна, виконує свою функцію у природі. На наших плечах лежить відповідальність за збереження видів (особливо вразливих) і їхнього внеску в екологічну мережу, а також за збереження природи в цілому», – стверджує О. Марущак.
ПРОСЛУХАТИ АУДІОЗАПИС РАДІОПЕРЕДАЧІ