Міжнародний громадсько-політичний тижневик «Дзеркало тижня» (№43–44, 18–24 листопада 2017 року) опублікував статтю провідного наукового співробітника сектору соціальних ризиків у сфері зайнятості Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України кандидата економічних наук Ірини Новак, присвячену сучасним глобальним тенденціям трансформації сфери зайнятості, а також наслідкам цього процесу для нашої країни.
«Державна політика в сфері зайнятості й соціального забезпечення в Україні в теоретичному плані спирається на модель індустріального суспільства другої половини ХХ ст., економічною основою якого було масове виробництво з синхронізованою динамікою ринкових попиту і пропозиції», – пише дослідниця, зауважуючи, що відтоді в зазначеній царині відбулося чимало змін, які потребують створення та реалізації нової стратегії державної політики у сфері зайнятості населення.
Якщо за часткою зайнятого населення Україна не поступається країнам Європейського Союзу, а деяких навіть перевершує за цим показником, то з якістю зайнятості справи значно гірші: «… переважна частина зайнятого населення все ще здобуває звичний обсяг матеріальних благ за рахунок рутинної праці, що здешевлюється під впливом науково-технічного і технологічного прогресу. <…> … неінтелектуальну, монотонну та статистичну роботу, що не потребує креативного підходу, швидше та якісніше виконуватимуть роботи».
Отже, в міру відходження стандартної зайнятості в минуле перед людством у цілому й національними урядами окремих держав неминуче дедалі гостріше поставатиме проблема залучення до інших видів діяльності працівників, масово унепотрібнених внаслідок поступового, але неухильного «вимирання професій». Причому серед напрямів, стрімка актуалізація яких спостерігається вже зараз, вагоме місце посідатимуть ті, що ґрунтуються на колективному використанні спільних ресурсів, розвиткові комунікаційних технологій, джерел енергії і засобів пересування (тобто «інноваційна зайнятість»).
Окремо І. Новак наголошує на майбутньому формуванні суспільних зв’язків, які можуть скласти альтернативу ринковій взаємодії між людьми з приводу продажу ними власних послуг. Це, серед іншого, означає, що уряди мають створити умови, в яких вивільнені працівники могли б реалізувати себе в так званій неекономічній соціальній зайнятості.
Загалом же, «подальше зменшення товарної цінності праці потребуватиме створення та впровадження нових механізмів справедливого розподілу суспільного блага для забезпечення населення доходами та підтримання купівельної спроможності, використання енергії й талантів майбутніх поколінь людей». Для України ж «першим і надзвичайно важливим кроком на шляху до якісних змін у зайнятості має бути забезпечення цілком справедливої винагороди за працю у вигляді конкурентної заробітної платні. Для цього країна має цілком свідомо і відповідально відмовитися від сумнівної переваги використання концепції дешевої робочої сили як у приватному бізнесі, так і в публічному секторі».
З повним текстом статті можна ознайомитися за посиланням: https://dt.ua/macrolevel/strategiya-zaynyatosti-dlya-ukrayini-yakimi-mayut-buti-oriyentiri-260541_.html.