14 листопада 2018 року виповнюється 100 років від дня народження Сергія Микитовича Баранова (14.11.1918 – 23.06.2000) – доктора хімічних наук, професора, члена-кореспондента Національної академії наук України.
Сергій Микитович Баранов – видатний учений у галузі органічної хімії, хімії гетероциклічних сполук і вуглехімії, доктор хімічних наук, професор, член-кореспондент НАН України.
Народився 14 жовтня 1918 року в м. Кустанай (Казахстан). Після закінчення школи в м. Пржевальськ (Киргизстан) вступив до Ленінградського державного університету на хімічний факультет, який закінчив із відзнакою в 1941 році. У липні 1941 р. вступив до лав Червоної армії.
У 1942 р. закінчив зенітно-прожекторне училище у м. Омськ. Брав участь в боях на Московському й Центральному фронтах як командир взводу, заступник командира роти, помічник начальнику штабу полка, черговий командного пункту прожекторів. Нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни, багатьма орденами та медалями.
Наукова діяльність С.М. Баранова розпочалася в 1946 р. у Львівському медичному інституті, де він працював асистентом, доцентом кафедри неорганічної та аналітичної хімії. У 1952 р. учений захистив кандидатську дисертацiю з теми: «Термiчний розпад окисей олефiнiв та їх конденсацiя з амоніаком в присутностi каталiзаторiв». З 1953 по 1966 рр. працював завідувачем кафедри органічної хімії Львiвського медичного інституту. У 1962 р. захистив докторську дисертацію «Дослідження реакційної здатності метиленової групи у похідних азолідинiв, хiноксалінiв та птеридинiв». Він є автором першого підручника українською мовою «Органічна хімія» для студентів медичних вищих навчальних закладів (Київ, «Вища школа», 1970 р.).
У грудні 1965 р. С.М. Баранова обирають членом-кореспондентом НАН України.
Починаючи з 1966 р. С.М. Баранов є одним із організаторів та співробітником Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії НАН України в Донецьку. Впродовж багатьох років (1967–1993 рр.) керував відділом спецметодів вуглехімічного та органічного синтезу. З ініціативи вченого у 1966 р. в Донецькому державному університеті було створено одну з перших у країні кафедр вуглехімії, котра готувала висококваліфікованих фахівців цього профілю.
Основний напрям робіт С.М. Баранова – синтез і реакційна здатність гетероциклічних сполук. Розроблена вченим реакція гетерилювання відкрила новий шлях спрямованого синтезу сполук заданої структури та властивостей. Детальні дослідження хімії різних класів речовин стали основою для синтезу багатьох нових сполук, виробництвом чималої кількості з яких займалася вітчизняна промисловість. У медичній практиці застосовується препарат-анестетик «Ротилан» та «Склад для аналгезії та наркозу». На основі ксантановодню було розроблено стабілізатори полімерних матеріалів для заводу «Азовсталь».
У галузі вуглехімії роботи С.М. Баранова спрямовувалися на дослідження структури й хімічних властивостей вугілля. На базі азотистих компонентів кам’яновугільної смоли одержано низку інгібіторів сірководневої корозії металів. Налагоджено виробництво полістирольної композиції для захисту шахтного обладнання від корозії. Значним досягненням стало розроблення молекулярно-комплексної теорії будови вугілля, котра отримала визнання вуглехіміків багатьох країн.
Під керівництвом С.М.Баранова підготовлено 2 докторів і 30 кандидатів наук. Він є автором монографії «Перспективи енергетичного та хімічного використання вугілля». Разом зі своїми співробітниками вчений опублікував понад 350 наукових праць, серед них – 100 винаходів.
С.М. Баранов проводив активну науково-організаційну і громадську роботу: був головою секції хімії Донецького наукового центру НАН України та МОН України, очолював Донецьку обласну організацію товариства «Знання».
Плідну працю вченого було відзначено орденом Трудового Червоного Прапора.
Помер Сергій Микитович 23 червня 2000 року в Донецьку.
За інформацією Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії НАН України