У статті окреслено ключові моменти біографії Д.І. Чижевського: його освітній шлях, ідейні переконання, наукові розвідки, життєві складнощі за часів війни та кар’єрні поступи у Німеччині.
 |
Наталія Солонська так окреслює останні роки життя вченого: «Дмитру Івановичу Чижевському було 62 роки, коли він повернувся до Німеччини, яку вважав своєю батьківщиною. У той же час завжди підкреслював, що він українець. У Німеччині він очолював Інститут славістики Гайдельберзького університету. Здійснював велику наукову, педагогічну і редакторську роботу, став редактором шести книжних серій – Musagetes, Heidelberger sllavische Texte, Apophoreta Slavica, Slavische Studenbuecher, Slavische Propylaeen, Eorum Slavicum. Поєднував цю діяльність із завідуванням кафедри літературознавства Інституту славістики Кельнського університету (1964–1970) і належав до Берлінського об’єднання славістів. Чижевський був затребуваним і прекрасним педагогом. Його лекції збирали численні аудиторії. У провідних закордонних університетах він читав курси з історії старокиївської літератури, українського бароко, російської літератури XX століття, порівняльної історії слов’янських літератур тощо».
Авторка слушно підкреслює, що саме завдяки працям Д.І. Чижевського українська література стала відомою в німецькій славістиці.
Стаття завершується закликом до українських учених продовжувати досліджувати творчу спадщину українського філософа, літературознавця та славіста: «У сучасному культурно-історичному контексті потребують висвітлення, переосмислення, всебічної аналітики напрацювання вченого з україністики. Прийшов час дати належну та об’єктивну оцінку його працям із дослідження книжних пам’яток України, перших українських друків у Німеччині, давньоруської літератури, яку він відносив до староукраїнської літератури».
Із повним текстом статті можна ознайомитися за посиланням:
http://www.nbuv.gov.ua/node/4760
За інформацією НБУВ