 Розкопки на ринку «Вернісаж» |
Археолог розказує скільки досліджень провела «Рятівна археологічна служба» у Львові, з якою метою ведуться розкопки та з чим вони пов’язані: «Точної статистики ми не ведемо, бо є дуже дрібні розкопки, а є масштабні. Однак дослідження відбувалися приблизно на 30-40 ділянках у місті. Практично усі — рятівні, наукових майже не проводили, за винятком хіба що дуже локальних робіт на території колишнього Низького замку (нині «Вернісаж»). Тобто здебільшого розкопки у Львові мають пам’ятко-охоронний характер, натомість планових археологічні дослідження не проводять. На жаль, в бюджеті не закладають на це коштів, немає програми, яка би передбачала вивчення щоразу іншої ділянки. В основному території, де відбувалися розкопки, пов’язані з будівництвом нових або реконструкцією наявних будинків. В історичних населених місцях, на ділянках, де зафіксовано давній культурний шар чи пам’ятки археології, забудовник зобов’язаний до початку будівництва виконати пам’ятко-охоронні роботи — археологічний нагляд чи розкопки. Львів — історичне місто, і зона охорони археологічного культурного шару доволі велика. Однак з 2012 року де-факто археологів викреслили з процедури погодження відведення земельних ділянок. Натомість органи охорони культурної спадщини почали на свій розсуд робити, що заманеться. Тому маємо ситуацію, коли на Львівщині починають проекти реставрації чи нового будівництва і забувають про археологічні дослідження навіть на пам’ятках національного значення».
 Фрагмент браслета ХІІ-ХІІІ ст., пл. Ринок |
 Залізна сокира XVII ст., вул. Шевська |
Олег Осаульчук пояснює, чим рятівні розкопки корисні для науки: «Приміром, польська теорія розвитку середньовічного Львова трактує, що Львів, зокрема сучасну площу Ринок, розпланував Казимир Великий, їхній король. Насправді, наші дослідження підтверджують, первинне планування відбувалося ще за руських князів. Результати останніх років дозволили повністю переглянути традиційну польську візію Львова — що Львів без поляків не був би Львовом. Нісенітниця. Він виник не на пустому місці. Основи урбаністичного устрою заклали руські князі, а Казимир по праву завойовника почав це розвивати далі. Єдине, що Львів до приєднання до Польського королівства був середньостатистичним галицьким містечком. Столиця — у Холмі, під боком Перемишль, на півдні — Звенигород. Львів уже пізніше мав перевагу через те, що Звенигород зруйнували монголо-татари, Перемишль втратив своє значення, а Холм був розорений. Окрім того, утворення Львова як міського осередку не відбулося на порожньому місці, тобто король Данило не прийшов у чисте поле і не сказав: «Тут буде місто». Він прийшов на територію, де було розвинене слов’янське ремісниче поселення — завдяки археологічним дослідженням нам вдалось простежити сліди безперервного заселення на цій території з IV-V ст. Те поселення було досить великим — тягнулося від русла Полтви до теперішніх вулиць Театральної, Краківської вздовж до залізничної колії. Але стверджувати через це, що історія Львова стала довшою на 500-700 років не можна — це було інше поселення, без оборонних мурів.
Учений розказує і про найбільш резонансні дослідження і унікальні знахідки: «Об’єкти розташовані хаотично. Найвідоміші — це розкопки на Театральній, Міцкевича, Федорова, Лесі Українки, Шевській, а також на площі Ринок, Галицькій і Святого Теодора. Зі знахідок траплялися найрізноманітніші — від фрагментів аксесуарів до знарядь праці. Приміром, на площі Ринок знайшли шматок бласлета зі скла, датований ХІІ-ХІІІ ст., а на Шевській — залізну сокиру XVII століття. Також на Шевській наші археологи віднайшли тацю з гербом Львова та писанку. Обидві знахідки датовані XV-XVI століттям. Багатою на артефакти є вулиця Федорова. У 2008-2011 під час розкопок там виявили чимало глиняного посуду XVII ст., унікальну кахлю з трьома гербами XVI-XVII ст., вироби зі шкіри, а ще хрести з міді та олова, датовані ХІІІ-ХV століттям тощо. Однак для археолога дуже часто найціннішим є не цілий, дорогий артефакт, а той, який несе найбільше інформації. Наприклад, уламки слов’янської кераміки для нас більш значущі, ніж, наприклад, монети XIX ст, адже вони засвідчують, що ця територія у VIII ст. була заселена. Знахідки — то пів справи, 60% часу займає їхнє опрацювання, написання звітів. Згідно з законом, знайдене ми маємо передавати до державного музейного фонду, у різні музеї. Але опрацювання не так швидко робиться, а музеї не завжди мають місце, де це зберігати. Тож часом ми роками їх зберігаємо у себе. Окрім цього, музеї хочуть цілі артефакти, а в нас 80% — уламки, які нікому, окрім археологів, не цікаві. У Польщі зараз є ціла дискусія про розмежування музейних і археологічних фондів, щоб археологи могли зберігати частину артефактів. Думаю, у нас вона ще попереду».
 Хрести з міді та олова ХІІІ-ХV ст., вул. Федорова |
Олег Осаульчук говорить про кілька підходів до збереження пам’яток: «Взагалі до цього є кілька підходів. Перший — консервація, але для цього треба вияснити, наскільки пам’ятка придатна до збереження. Дерево на повітрі швидко розсиплеться, а, наприклад, уламки каменю, навіть якщо там написано, що це залишки храму Афродіти, часто туристам будуть нецікаві. Тобто для консервування та експонування має бути щось цікаве. Другий спосіб — це консервація з відновленням об’єкту. Тобто домурувати певні речі, наприклад, відновити бійницю, як це бачать реставратори. В археології маємо справу зі знищеними об’єктами — переважно фундаментними конструкціями, за якими важко відновити будинок. Їх можна експонувати просто неба, або під склом. Другий варіант набагато дорожчий, бо треба провести консервацію фундаментів, зробити конструкції під скло. У Європі від цього вже стараються відмовитися, бо це малоінформативно і малопродуктивно, а в утриманні — дорого. Там намагаються показувати супровідний матеріал: наприклад, 3D-реконструкції, як виглядали у давнину рів чи стіна, розказують, скільки дерев використали на будівництво валу, звідки привозили, демонструють зразки. Тобто це цілий комплекс візуальної інформації. Довкола одного артефакту можуть створити цілий музей. Експонування має бути атракцією. От, приміром, коли ми проводили розкопки на Міцкевича, 9, то виявили рештки Високого муру з мощеною дорогою. І ніби проектанти й замовник погодилися, це буде музеєфіковано і експоновано. Їм доведеться пожертвувати частиною підвальних приміщень, але там можна зробити саме атракцію: наприклад, кав’ярню, де люди будуть пити каву і відчувати себе наче у XV столітті. У Львові немає жодного вдалого прикладу експонування, у нас в тому плані нічого не відбувається. За останні 20 років тільки на Лесі Українки спробували протрасувати рештки Високого муру колотим каменем. Але, як на мене, невдало: навіть я, коли там іду і знаю, що ми там копали, не завжди можу зловити напрямок, де той Високий мур. За кордоном протрасовують тим матеріалом, з якого стіна була зроблена, біля кожного об’єкта вмонтовують інформаційні таблички, щоб людина знала, що вона бачить. У нас приклади трасування вкрай невдалі».
Також мова йде про об’єкти у Львові, де мають бути унікальні археологічні знахідки: «Ми точно знаємо, що є Низький замок, але на місці його подвір’я зараз розташований ринок «Вернісаж», і багато хто потирає руки на цю ділянку. Забудовник дуже помиляється, що він зможе там щось зробити без повномасштабних археологічних досліджень. Треба розкривати всю площу, включно з прилеглими вулицями. Але на це необхідна велика кількість ресурсів, часу, коштів. І розкопувати треба зразу з розумінням, що з тим робити. Якщо ми розкриємо рештки Низького замку, їх треба відразу консервувати до моменту вирішення питання про музеєфікацію, але ми не можемо розробити програму музеєфікації до того часу, поки повністю не розкриємо територію і не побачимо, в якому стані ті рештки. Місто не має таких грошей, бо йдеться про десятки мільйонів гривень, а забудовник не зацікавлений у тому. На площі за Арсеналом є рештки міської і готичної синагог. Колишній зацерковний квартал поблизу Домініканського собору може дати досить добрі результати. Як на мене, цікаво було б провести розкопки на площі Теодора, там є великі незабудовані ділянки. Територія від ринку «Добробут» і до залізничної колії, від проспекту Чорновола до вулиці Богдана Хмельницького також видається перспективною».
Докладніша інформація – за посиланням:
http://tvoemisto.tv/exclusive/naybilsha_perepona__lyudska_durist_oleg_osaulchuk_pro_robotu_arheologiv_u_lvovi_102172.html
За інформацією громадського медіа Львову «Твоє місто»