У липні–вересні 2019 року Ольвійська міжнародна археологічна експедиція (під керівництвом заступника директора з наукової роботи Інституту археології НАН України, завідувача відділу античної археології цього Інституту, завідувача відділу археології Нижнього Побужжя Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія» доктора історичних наук А.В. Буйських) – найстаріша постійно діюча експедиція Інституту археології НАН України – продовжувала наукові дослідження Ольвії Понтійської.
Роботи велись у тісній співпраці з науковими співробітниками відділу археології Нижнього Побужжя Національного історико-археологічного заповідника «Ольвія» (с. Парутине, Очаківський район, Миколаївська область). Крім того, план розкопок уже п’ятий рік поспіль узгоджується з виконанням міжнародного наукового проєкту «Antike Stadtentwicklung an der Grenze der griechischen Oikumene. Archäologische Untersuchungen im Vorstadtareal Olbia Pontikes / Розвиток античного міста на кордоні грецької Ойкумени. Археологічні дослідження на передмісті Ольвії Понтійської», здійснюваного спільно з Університетом імені Ґьоте (м. Франкфурт-на-Майні, ФРН) за підтримки Німецького дослідницького товариства (DFG) (співкерівники проєкту – доктор історичних наук А.В. Буйських і професор Й. Форнасьє).
У рамках проєкту вже виконано суцільну геофізичну зйомку передмістя, за результатами якої з’ясовано, що його загальна площа становить 25 га, а також доведено спорудження найранішої (початок V ст. до н.е.) в Ольвії оборонної системи, котра оперізувала передмістя та складалася з рову й валу (нині повністю знівелюваного), а також житлових, господарчих і культових споруд двох будівельних періодів. Загалом, передмістя існувало до початку елліністичного періоду (тобто початку останньої третини IV ст. до н.е.).
Поточного року дослідження передмістя зосередились у його південній частині, основним завданням археологів стала перевірка даних геофізичної розвідки, якою в цьому місці було виявлено низку аномалій круглої форми (керівник робіт – кандидат історичних наук О.Г. Кузьміщев). Проведені розкопки підтвердили наявність тут заглибленого житла круглої форми, діаметром 4 м і завглибшки понад 1 м. Попри достатню обізнаність учених щодо конструкції подібних споруд в Ольвії, ця землянка викликала у них неабиякий інтерес. На глибині більше, ніж пів метра, вона виявилася заповненою частинами наземних стінок із сирцевих цеглин (виготовлялися з глини та різаної соломи) й окремими цеглинами, які впали всередину котловану після припинення її існування (рис. 1).
 Рис. 1 |
Таку картину руйнувань простежено вперше, особливо з огляду на те, що сирцеві цеглини, які повністю збереглися, у довжину сягали 52 см, або ж 1,5 великого іонійського ліктя. Таку метрологічну систему й, загалом, будівельну техніку переселенці з Південної Іонії перенесли до Ольвії ще на початку VI ст. до н.е. Відкриття цієї споруди додає нової інформації до проблеми адаптації еллінських колоністів до нових кліматичних і геологічних умов Нижнього Побужжя та появи місцевої будівельної традиції, котра полягала в широкому використанні глини та сирцевої цегли.
У 2018 році відповідно до проєкту розпочалася перевірка даних георадару, яким було проскановано терасні схили міста. Саме тут, на думку поколінь дослідників, мав розміщуватися театр – споруда, що кілька разів згадується в ольвійських епіграфічних пам’ятках елліністичного часу. В південній частині Терасного міста георадар на глибині понад 3 м виявив низку аномалій із курватурами (кривизною). Для їх перевірки було закладено пошуковий розкоп (керівник робіт – кандидат історичних наук І.М. Шейко). Роботами 2019 року знято масив культурних нашарувань до позначки 2,4 м (рис. 2).
 Рис. 2 |
Вони складались із глиняного масиву з величезною кількістю матеріалів переважно І ст. н.е. (рис. 3), які, найімовірніше, було викинуто на схил під час будівництва римської цитаделі на верхньому плато. Пошуки театру продовжаться наступного року.
 Рис. 3 |
У південній частині Верхнього міста тривають дослідження Південного теменосу (теменос – священна ділянка на честь певного божества), присвяченого Афродіті. Це – третя міська культова ділянка, відкриття якої стало значною подією у вивченні Ольвії впродовж останніх десятиліть (керівник робіт – доктор історичних наук А.В. Буйських). Цього року було відкрито заглиблену споруду овальної у плані форми, з кам’яними стінками, скоріш за все, господарського призначення (рис. 4), котра існувала в останній чверті VI ст. до н.е. та передувала будівництву теменоса.
 Рис. 4 |
До культурного шару теменоса належить низка культових ям – ботросів, – у яких зазвичай утилізувались посуд і тара, використовувані під час культових та обрядових дій. Одну з таких ям було заповнено цілими й битими амфорами кінця V – початку VI ст. до н.е., привезеними з різних центрів південного узбережжя Чорного моря та Північної Егеїди – Гераклеї Понтійської, Менде на Халкідському півострові, островів Пепарета і Фасоса (рис. 5).
 Рис. 5 |
Крім міста й передмістя, роботи тривали на території некрополя, де останніми роками відкрито нову ділянку архаїчного часу (керівник робіт – А.В. Івченко). Цим відкриттям значно відкориговано уявлення про просторовий розвиток міського некрополя, сформоване ще у 1930-і рр. Дослідження поточного року відкрили кілька пограбованих у давнину поховань (найімовірніше, класичного періоду), проте суттєво поповнили колекцію знахідок раннього часу. Серед них виокремлюється верхня частина чорнолакового лаконського кратера (рис. 6), привезеного, очевидно, зі Спарти (Лаконії). Така велика парадна посудина, що використовувалася в узливаннях (жертвоприношеннях) під час тризн (поминання померлих), знайдена на некрополі вперше.
 Рис. 6 |
Роботи в Ольвії, на її передмісті та некрополі планується продовжити наступного року.
За інформацією Інституту археології НАН України