80 років тому – 26-28 жовтня 1939 року – у Львові відбулися Народні збори Західної України, які легітимізували введення радянських військ на цю територію. Невдовзі аналогічні Народні збори Західної Білорусі відбулися в Білостоку. Львівські Збори ухвалили рішення про входження Західної України до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки та до СРСР; збори в Білостоку ухвалили відповідне рішення щодо Західної Білорусі.
Історик пояснює: «Це увійшло в історію як «золотий вересень» – так подавала ці події радянська пропаганда. Разом з радянськими військами кордон перейшли оперативні чекістські групи. Їх створили в Києві понад п’ять. Вони захоплювали стратегічні об’єкти, пошти і телеграфи, банки, редакції газет і архіви. Також у цей час відбувався моніторинг думки українців – як Східної, так і Західної України – на звернення Молотова. Він виступив по радіо із заявою про те, що радянські війська хочуть допомогти Західній Україні, позбавити її гніту панської Польщі. Реакція була неоднозначною. Було багато схвальних відгуків, що це дійсно братерська допомога Західній Україні. Дехто пригадав, як у 1920 році був похід на Польщу, щоб роздмухати світову революцію і сприйняв це як чергову спробу світової революції. Дехто реагував панічно, бо вважав, що Радянський Союз втягується у війну з Німеччиною. Були люди, які вважали, що за Західною Україною наступною стане Бессарабія, яка потрапить під контроль Радянського Союзу».
Олег Бажан розповідає хто і як ухвалив курс на проведення Народних зборів Західної України: «Це була ініціатива з Кремля. Саме 1 жовтня 1939 року побачила світ постанова ВКП(б), яка була присвячена питанням Західної України та Західної Білорусі. Саме там було рішення, що львівське тимчасове управління повинне виступити з ініціативою про проведення цих Зборів. Ще не було затверджено органів радянської влади, і вся влада попервах перейшла до Червоної армії. І саме армія, особливо Військова рада, мала право проводити трибунал, розстрілювати, вирішувати господарські та інші питання. Невдовзі створили так звані тимчасові управління, які насичувалися або армійськими політпрацівниками, або членами КП(б)У, які приїздили зі Східної України і ставали довіреними особами в цьому регіоні. Так звані тимчасові управління насичувалися або армійськими політпрацівниками, або членами КП(б)У, які приїздили зі Східної України. Отже, 1 жовтня у Кремлі ухвалили рішення, що потрібно легітимізувати радянську владу у Західній Україні та Західній Білорусі шляхом проведення Народних зборів. І там навіть зазначили, що вибори повинні відбутися як калька виборів до Верховної Ради СРСР, але у спрощеному вигляді. Тому що для цього надавалося дуже мало часу. Це все було прописано й було прийнято положення про проведення виборів до Народних зборів. Формально було зазначено, що кандидатів у депутати мали право висувати тимчасові управління, селянські комітети, комітети робітників, комітети так званої робочої гвардії – міліція, а також інтелігенція. Насправді, ці вибори відбувалися на безальтернативній основі. Чому? Тому що оперативно-чекістські групи, про які ми згадували, відразу почали здійснювати репресії. Відбулася певна зачистка цього регіону. Нейтралізовували членів польських, а також українських партій. Арештували близько 4 тисяч осіб. Серед них не тільки представники буржуазії, а й українських політичних партій. Таких як УНДО – Українське національне демократичне об’єднання – найпопулярніша партія в регіоні. Також відбулася зачистка серед членів Організації українських націоналістів. Тому вибір був дуже вузьким».
Історик розказує далі про те, кого обрали, наскільки представницькими вийшли ці Народні збори, навіщо їх скликали і чим це закінчилось.
За інформацією «Радіо Свобода»