 |
Автор статті зазначає: «У Верховній Раді зареєстровано одразу два законопроєкти, що пропонують зміни до Закону "Про мисливське господарство та полювання" (№2448 і 2232). Їх обговорення йде нелегко. Суперечки навколо законопроєктів не на жарт роздмухали давнє протистояння мисливців і зооактивістів. Борці за права тварин починають викладати свої погляди з того, що називають мисливців убивцями. Ті ж, своєю чергою, погрожують привести під Верховну Раду 15 тисяч озброєних людей. За таких "аргументів" важко до когось пристати, тому спробуємо поглянути на реформу мисливського законодавства об'єктивно і неупереджено. Мисливська галузь, на відміну від браконьєрства, стоїть на трьох стовпах: екології, економіці та традиціях. Із першим стовпом усе зрозуміло: не можна експлуатувати природні ресурси, нехтуючи їх закономірностями. При видачі дозволів на полювання необхідно чітко уявляти динаміку чисельності різних видів та їх вплив на довкілля. Другий — економічна складова — також важливий. Кожне господарство орієнтоване на отримання прибутків, у тому числі й мисливське. Слід зауважити, що за продуманого менеджменту користь мають не лише люди, а й екосистеми. Адже коли територія приносить прибуток завдяки полюванню, це може вберегти її від вирубування, перетворення на поле або й просто на "громадську зону відпочинку", тобто на смітник. Традиції — третій стовп — задають напрям розвитку мисливської галузі, чому є багато прикладів. За традицією у мусульманських країнах мисливців не цікавлять кабани. Так склалося, що в Балтійських країнах об'єктом полювання є ворони, а у Франції мисливським видом вважаються кроти. Утім, варто пам'ятати, що традиції можна змінити, тоді як закони природи чи економіки непідвладні людським бажанням. На жаль, мисливське господарство України не стоїть на трьох стовпах, а підперте патичками хилитається на всі боки. Значною мірою це зумовлено невдалим Законом "Про мисливське господарство та полювання", текст якого переписано з радянського документа з поправками в інтересах бізнесменів буремних 1990-х років».
Леонід Горобець описує історію спроб реформування закону про мисливство, ключові моменти внесених законопроєктів та їх можливі інтерпретації. Зокрема, такими обговорюваними моментами є:
(1) тренування мисливських собак (пропонується заборонити використовувати інших тварин при підготовці собак до полювання);
(2) здійснення відстрілу вовків, ворон, бродячих собак і котів користувачами мисливських угідь;
(3) посилення відповідальності користувачів мисливських угідь за облік чисельності тварин.
Автор статті підсумовує: «Попри те, що в кожному із законопроєктів наявні фрагменти варті уваги, їх прийняття породить ситуацію "Лебедя, Рака та Щуки". На сьогодні в мисливській галузі є важлива проблема — відсутність чітких цін на оренду угідь. Замість розв’язання однієї проблеми пропонується додати ще дві: зростання чисельності бродячих тварин і безвідповідальний тиск із боку "громадського контролю". В такому разі полювання стоятиме не на стовпах екології, економіки і традицій, а буде покладено на фундамент корупції. Втім, то вже буде не полювання, а браконьєрство».
За інформацією тижневика «Дзеркало тижня»