Загальнослов’янський лінгвістичний атлас – найбільший міжнародний проєкт в історії славістики, у якому беруть участь усі слов’янські країни та ФРН.
Роботу над ним було ініційовано рішенням IV Міжнародного з’їзду славістів у 1958р. За його виконання відповідає Міжнародна комісія Загальнослов’янського лінгвістичного атласу при Міжнародному комітеті славістів, до якої входять представники всіх національних комісій, зокрема й Української комісії атласу.
Роботу Комісії організовано у формі щорічних почергових засідань у різних наукових академічних центрах країн, що беруть участь у проєкті, та дистанційної співпраці робочих груп, які впродовж року аналізують і верифікують національні матеріали для представлення їх на лінгвістичних картах атласу.
В Україні роботу над проєктом Загальнослов’янський лінгвістичний атлас зосереджено в Інституті української мови НАН України, де працює Українська національна комісія та Міжнародна робоча група Загальнослов’янського лінгвістичного атласу. Зокрема, над проєктом працюють: директор Інституту української мови НАН України доктор філологічних наук Павло Гриценко (голова Української національної комісії) та наукові співробітники Відділу діалектології Інституту української мови НАН України – кандидат філологічних наук Галина Кобиринка (секретар комісії), кандидат філологічних наук Марина Ткачук (член комісії), кандидат філологічних наук Людмила Рябець (член робочої групи).
Загальнослов’янський лінгвістичний атлас ‒ це унікальний проєкт, що ґрунтується на ексклюзивному, уперше зібраному й систематизованому мовному матеріалі всіх слов’янських мов. Карти атласу представляють кожну слов’янську мову в новому історичному, ареалогічному та типологічному висвітленні. Уперше у світовому мовознавстві автори цього проєкту реалізують наукове надзавдання: створити багатомовний атлас окремої групи генетично споріднених мов.
Проєкт створює надійний ґрунт для розв’язання визначальних порівняльно-історичних та історико-типологічних проблем слов’янського мовознавства. Атлас дає змогу за допомогою спеціального інструментарію ‒ лінгвістичних карт ‒ з’ясувати сучасну структурну диференціацію слов’янського діалектного простору в його відношенні до моделі праслов’янської мови пізнього періоду, вивчити моделі й напрями еволюції структур слов’янських мов, дослідити відношення між сучасними слов’янськими мовами та їх взаємодію.
Опублікований у Празі випуск фонетико-граматичної серії атласу присвячено розвитку праслов’янських дифтонгічних сполук *or, *ol, *er, *el в інтерконсонантних (*tort, *tolt, *tert, *telt) та ініціальних позиціях слова (*ort, *olt) у діалектах слов’янських мов. Рефлекси праслов’янських фонетичних сполук *tort представлені на 25 картах, *tolt – на 18, *tert – на 16, *telt – на 9, *ort – на 9, *olt – на 2. Загалом у випуску 79 карт. На кожній карті випуску подано український матеріал, зібраний у 132 населених пунктах (загалом мережа атласу охоплює 859 населених пунктів з усього слов’янського світу). Карти містять легенди й коментарі, а також супроводжені вихідними матеріалами. У коментарях наведено інформацію про специфічні явища в окремих слов’янських діалектах.
До сьогодні опубліковано сімнадцять випусків лексико-словотвірної та фонетико-граматичної серії Загальнослов’янського лінгвістичного атласу. Більшість матеріалів представлено на офіційному веб-сайті www.slavatlas.org, а також інтернет-сторінках національних академій наук чи інших наукових та науково-освітніх установ, представники яких працюють над цим проєктом. Робота над наступними випусками атласу триває.
За інформацією Сектору суспільних наук НОВ Президії НАН України