Лідія Ткаченко висловила цікаві спостереження, які багато що пояснюють в природі українського безробіття. А відповідно, матимуть вплив на реалізацію державних антикризових програм в сфері зайнятості. Науковець вважає, що через традиційно низький рівень організації управління економікою та значну частку тіньової економіки (сьогодні оцінується в 30-33%) маємо ситуацію, коли кризи у нас спричиняють обвал ВВП і гіперінфляцію, але не призводять до настільки ж катастрофічного зростання армії безробітних. «Під час криз 2008/2009 і 2014/2015 років ВВП знижувався до 15%, інфляція досягала 40%, а рівень безробіття підвищувався усього на 2-3 процентних пункти, не виходячи за межі 8-10%», – нагадує Лідія Ткаченко. Чому так? Бо під час кризи в Україні зазвичай зменшується не просто зайнятість, а її відносно благополучна частина, і збільшується сегмент зайнятості неформальної.
Специфіки додають також трудові мігранти. За різними даними, через карантин в Україну повернулися 160-270 тисяч громадян, частина з яких втратили можливість заробітку за кордоном. «Звичайно не факт, що вони відразу стануть шукати роботу на батьківщині. За довгі роки у багатьох вже сформувалася стійка трудова модель, де періодичні поїздки і тимчасові підробітки у валюті набагато привабливіші, ніж постійна робота за місцем проживання», – пояснює Лідія Ткаченко. Швидше за все, наші заробітчани не відразу вийдуть на вітчизняний ринок праці, залишаючись якийсь час неактивними і живучи на накопичені запаси. Тим більше, що рівень заробітків у країнах-реципієнтах все одно буде набагато вищим, аніж в Україні, і дефіцит робочої сили, а особливо дешевої робочої сили трудових мігрантів, після епідемії у них теж залишиться. Як тільки кордони відкриються – люди знову намагатимуться повернутися туди.
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією інформаційної платформи «Укрінформ»