 |
Академік Елла Лібанова запропонувала кілька кроків для виходу з карантинної кризи: «Перше, що я б зробила, – це послабила карантинні обмеження на відвідування парків та інших зелених зон відпочинку. Так, не можна збиратися великими компаніями, не на часі смажити шашлики та влаштовувати гучні пікніки. Але дихати свіжим повітрям людям необхідно. Друге, змінила б політику щодо мікробізнесу. Чому дозволено працювати великим супермаркетам, а безліч маленьких магазинів, де продають такі самі товари, закриті? Повинна ж бути якась логіка! Ринки обов'язково потрібно відкривати! Це можливість врятуватися для великої кількості дрібних фермерів. Зараз вони зібрали урожай ранніх овочів — і що з ним робити? Звичайно, ринки треба відкривати за умови дотримання санітарних норм. (...) Мікробізнес в Києві відновиться безумовно. А в туристичних районах України — дуже сумнівно. Вони ж там орієнтовані не на місцеве населення, а в основному на приїжджих. І кого будуть обслуговувати тамтешні перукарні, ресторанчики, кафешки та інші? Про власників і найманих працівників цього сектора в туристичних районах повинна подумати влада, інакше впаде економіка регіону».
Експерт пояснила, які зміни очікують на Україну: «Велика частина турбюро зникне. І справа не тільки в тому, що якийсь час будуть закриті кордони між країнами, тобто не буде міжнародного туризму, принаймні для українців. Люди за останній час звикли працювати онлайн і надалі будуть самостійно, без посередників, замовляти квитки на літак, бронювати готелі, санаторії. Прискорена діджиталізація (а це прискорення в першу чергу пов'язано з карантином) змінить багато галузей обслуговування, але турбізнес в першу чергу. (...) Варто очікувати сильних змін і в соціально-трудових відносинах. Багато найманих робітників перейдуть на фріланс, а це означає, що вони стануть більш вразливі. Зараз менше-більше, але профспілки щось роблять, хоч якось захищають права найманих працівників. Є трудові контракти, колективні договори, є вимоги до умов праці, обумовлена тривалість робочого дня і робочого тижня, якийсь контроль і відповідальність. Є соціальний пакет, який передбачає відпустку, лікарняний, пенсійні відрахування. А фрілансер нічого цього не отримає. Захоче — буде відраховувати до Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування, не захоче — не буде. Лікарняний і відпустку фрілансер оплатить собі сам. Я не впевнена, що життя людей, які опинилися серед "вільних художників", покращиться. Так, вони будуть позбавлені від необхідності витрачати час на поїздки в міському транспорті, зможуть самі вибирати режим дня. Але з'явиться маса інших проблем, в тому числі психологічних. Відсутність безпосередніх соціальних контактів і прямих комунікацій, наприклад».
Учена також прокоментувала програму зі створення 500 000 робочих місць із заробітною платою в 6 - 8 тисяч гривень, яку презентував Денис Шмигаль: «А що стосується роботи, то мова йде не про постійне працевлаштування, а про те, щоб дати людям можливість щось заробити і якось вижити. Це будівництво доріг, благоустрій міст, очисні роботи. Це завжди необхідно країні, і нічого поганого в цій ідеї я не бачу. Звичайно, можна фінансувати створення нових технологічно досконалих робочих місць, але це не зовсім громадські роботи».
Елла Лібанова прокоментувала і необхідність перепису населення в Україні: «Від перепису населення залежить все життя країни — скільки субсидій центрального бюджету передає місцевим бюджетам, як будуть розвиватися публічні послуги. А це медицина, освіта, дошкільні установи, соціальна робота. Від перепису залежить розуміння, як потрібно розвивати транспорт, житлове будівництво, який попит на житло і в яких умовах люди живуть. Залежить наша демографічна політика».
Демограф прокоментувала й такі теми, як реформи на рівні держави, наявність середнього класу та необхідну підтримку зі сторони держави для його формування: «Якщо у людей не буде роботи, вони поїдуть з країни. І це не компенсує приплив мігрантів в Україну. Від нас їдуть в багатші країни і просто робочі, і висококласні фахівці з вищою освітою. А приїжджають до нас з бідніших країн. Україна — країна вічних реформ. (...) В першу чергу необхідно реформувати освіту. Тому що всі неприємності йдуть звідти. (...) Представник середнього класу — це людина, яка має стійкі середні для країни доходи. Це перша обов'язкова умова. Є ще кілька — освіта, житло, побут, але це вторинне. Зрозуміло, що український середній клас і швейцарський мають різні доходи. Середній клас — це основа стабільності країни. Для того, щоб у нас ця основа була, по-перше, потрібно виховувати суспільство. В Європі навіть багаті люди не хизуються своїм надбанням і не намагаються придбати 58 яхт. Необхідно ретельно виховувати культуру споживання життєвих благ. Повинна втручатися і держава. Якщо первинний розподіл доходів не відповідає принципам справедливості, я не кажу про соціальну справедливість — просто про справедливість, то держава повинна це регулювати за допомогою перерозподілу. Ось тільки коли я це вимовляю, мене починають звинувачувати в соціалізмі».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією мультимедійної платформи «КП в Україні»