На думку Володимира Устименка, оренда комунального майна повинна розглядатись як елемент економічної основи місцевого самоврядування. Від якості та ефективності використання якого залежить реалізація інституту місцевого самоврядування.
«Щоб зрозуміти місце оренди комунального майна в комплексі відносин, які існують у місцевому самоврядуванні, потрібно звернутись до міжнародного права, зокрема, ратифікованої в 1997 році Європейської хартії місцевого самоврядування. У ній передбачено спроможність органів місцевого самоврядування вирішувати суттєву частину публічних справ в інтересах місцевого населення. Для цього йому надаються самоврядні та делеговані повноваження. Делеговані повноваження забирають більшу частину фінансових ресурсів територіальних громад, але не завжди це у повній мірі компенсується центральною владою, яка передає все нові й нові обов’язки на місця», — зауважив учений.
Те, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси, які є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, закріплено і в Конституції: «Тобто власність, яку законодавець та Кабмін передбачає передавати в оренду — це елемент економічної основи місцевого самоврядування та ОТГ. Хоча ОТГ, на жаль, мають не настільки багато об’єктів власності на відміну від міст, а особливо великих міст, тому проблеми, пов’язані з реалізацією цього закону, для них будуть більш актуальні», — переконаний Володимир Устименко.
У цьому контексті він акцентував увагу на певному дисонансі, який є між конституційним положенням, що територіальні громади безпосередньо чи через органи місцевого самоврядування управляють комунальним майном, та нормою закону, де наголос зроблено на бажанні потенційного орендаря отримати той чи інший об’єкт в користування. «Прописано таку процедуру, що потенційний орендар звертається, що він хоче отримати в користування той чи інший об’єкт комунальної власності, а балансоутримувач чи орган місцевого самоврядування повинен обґрунтувати чому він йому відмовляє. Тобто встановлено певну презумпцію винуватості», — зауважив учений, додавши, що головне завдання інституту місцевого самоврядування — це задоволення інтересів місцевих жителів, а не окремого представника комерційної структури.
«У нас відбувся певний перекос у цьому плані», — сказав він і провів паралель із малою приватизацією, коли до місцевих рад були доведені плани з продажу об’єктів: «Це були найбільш комерційно привабливі об’єкти, об’єкти малого бізнесу. Нині теж можна говорити про певний тиск на самоврядування щодо реалізації цієї приватної ініціативи потенційного орендаря. Ми знаємо приклади, коли за невеликі гроші були продані дитячі садки. Минув певний час і нині органи місцевого самоврядування будують нові дитячі садки. Зрозуміло, що це зовсім інші кошти».
Щодо урядової постанови, то Володимир Устименко окремо зупинився на проблемних моментах, які можуть виникнути під час її реалізації. Зокрема, це стосується неможливості передачі в оренду приміщень, не пов’язаних з основною діяльністю в закладах охорони здоров’я, культури, соціального забезпечення тощо. «Близька до цього норма свого часу була імплементована в закон про вищу освіту, коли вишам було заборонено передавати приміщення в оренду для цілей, не пов’язаних зі здійсненням навчального процесу. Це призвело до розірвання низки договорів, зокрема щодо розміщення буфетів, банкоматів, копіювальних центрів. Тобто всього того, що забезпечувало інфраструктуру і можливість нормального функціонування вишу. Були розірвані відносини із закладами охорони здоров’я, які розміщали на території вишів амбулаторні чи медичні пункти. До речі, ліцензування вишу вимагало наявність медичного пункту, а закон його забороняв. Тож через деякий час це було виправлено. Думаю, що така ж доля буде і з цими елементами, які обмежують можливість передачі в оренду приміщень», — наголосив експерт.
До позитиву можна зарахувати те, що визначено єдину структуру, відповідальну за функціонування електронної торгової системи — це ДП «Прозорро. Продажі».
Крім того, Володимир Устименко розповів, які саме локально-правові акти, відповідно до закону та урядової постанови, мають ухвалити місцеві ради вже найближчим часом. По-перше, розробити примірний договір оренди комунального майна. Це, за словами експерта, демонструє правову автономність місцевого самоврядування. Але на практиці таким правом користуються великі територіальні громади, економічно потужні, решта громад користуються примірним договором оренди державного майна, що також передбачено нормативними актами. До речі, нині проект примірного договору розміщено для обговорення на сайті Фонду держмайна, тож до розробки документа можуть долучитися всі охочі. По-друге, напрацювати порядок розподілу орендної плати. «Це єдиний документ, який рада зобов’язана прийняти. Решта документів не є обов’язковими, це право. Адже держава створює можливості використовувати аналогічні документи, розроблені для оренди державної власності. Цей порядок передбачає, скільки відсотків ітиме балансоутримувачу, скільки місцевій раді та інші нюанси використання орендної плати», — розповів він. По-третє, розробити методику розрахунку орендної плати за комунальне майно. По-четверте, ухвалити порядок виконання контрольних функцій у сфері оренди комунального майна. «Це важливо з точки зору підвищення ефективності використання комунального майна», — зауважив Володимир Устименко і рекомендував громадам реалізувати це право. І, по-п’яте, ухвалити рішення щодо особливостей передачі в оренду комунального майна.
Ознайомитися з повним текстом доповіді За інформацією газети «Голос України»