Міністерство культури України започатковує серію національних круглих столів, під час яких науковці, інтелектуали, моральні авторитети (без лапок) розмірковуватимуть, як нам ставати ближчими одне до одного, шукати консенсус та досягати компромісу в таких непростих темах, як мова, релігія, мистецтво, екологія. Невдовзі відбудеться перший круглий стіл, присвячений темі «Культура діалогу». Про те, наскільки важливою є ця проблема, розповів один з найбільш авторитетних учасників дискусії, директор Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України член-кореспондент НАН України Анатолій Єрмоленко.
Анатолій Єрмоленко пояснив навіщо потрібен діалог у контексті національної ідеї: «Я обстоюю думку, що нам слід визначити національну ідентичність: хто ми, звідки ми, куди ми йдемо. Але щоб визначити національну ідентичність – і потрібен діалог, щоб суспільство почало обговорювати болісні питання та приходити до якоїсь згоди. Тому я погодився взяти участь і розпочати проєкт під егідою Міністерства культури України круглим столом з темою «Культура діалогу». Діалог я вважаю для нашого суспільства вкрай важливим, тому що діалог – це вміння говорити і вміння слухати. Як ми ведемо діалог, на якій основі знаходимо порозуміння? Люди найперше хочуть перемогти в дискусії. У нас навіть є теза: в суперечці знаходимо істину... Не в суперечці, а в діалозі! Діалог – це ставлення до Іншого, як до Рівного. Культура діалогу передбачає дотримання певних процедур та правил. Це повага до опонентів та увага до їхніх аргументів, відкритість стосовно учасників діалогу, відсутність тиску. (...) Під час протестів у Білорусі казали, що використовуються світлошумові гранати, я придумав інше словосполучення – «смислошумові гранати», і вони не менш небезпечні, ніж фізичні гранати. От ті ток-шоу, які у нас йдуть на телебаченні, вони часто-густо відбуваються з використанням ось таких смислошумових гранат, коли комунікація спрямована не на досягнення порозуміння, а на те, щоб перемогти за будь-яку ціну. Твій співрозмовник постає тоді не партнером у розмові, а фактично супротивником, більше того – ворогом».
Учений пояснив, як можна зменшити градус ненависті у суспільстві: «Вище я казав про принципи діалогу, – це морально-етичні категорії, бо стосунки між людьми і, зрештою, сама розмова – це морально-етичні відношення між людьми. Це суб’єкт – суб’єктне відношення: коли ми слухаємо одне одного, то вже будемо звертатись одне до одного з увагою й повагою. І тут мають діяти морально-етичні категорії, але це залежить від культури самих людей. (...) Є певні правила діалогу. Коли ми спілкуємося чи професійно, чи на рівні громадянського суспільства, ми маємо намагатися говорити так, щоб наші висловлювання були зрозумілі – це перше правило. Друге правило – це неодмінна правдивість тверджень. Істинність і правильність ваших висловлювань також необхідні, щоб діалог був відкритим, аргументативним, неспотвореним відносинами панування. Діалог, побудований на таких принципах і за дотримання правил, може стати основою для досягнення порозуміння в суспільстві щодо фундаментальних соціальних та моральних норм».
Наостанок Анатолій Єрмоленко торкнувся теми громадянського суспільства в Україні: «Ми шукаємо відповіді на питання – як ми бачимо наше суспільство? Яким має бути це суспільство? Ми раніше не вели такої національної дискусії. Пам’ятаєте, колись Леонід Кучма казав: ви скажіть, яке суспільство будувати – і ми побудуємо. У чому тут помилковість такого підходу? А хто має сказати, яке суспільство будувати? Це одне питання. Навіть якщо науковці зберуться і скажуть: оце таке буде класне суспільство! А народ не готовий будувати таке суспільство. То що? Будувати, не питаючи людей? Повинен існувати тісний зв’язок між владою і громадянським суспільством, яке хоч і з великими труднощами, але у нас поступово будується, воно прокинулося: і Майдан, і війна... Але воно йде далі. Тому це не повинен бути «діалог влади з громадянським суспільством». Це має бути діалог «влади і громадянського»: «і» тут дуже вагоме, – така невеличка, начебто, відмінність у прийменниках, але вона дуже важлива. Чи ми включаємо громадянське суспільство у вироблення й наших ціннісних орієнтацій також? (...) У західній соціології, соціальній філософії є такий термін, який називається «деліберативна демократія». Делібераціо – це обговорення. Ми повинні разом (я маю на увазі – й влада, і громадянське суспільство) мати можливість обговорювати, досягати порозуміння, аби разом і будувати наше майбутнє».
Ознайомитись із повним текстом інтерв’ю За інформацією платформи «Укрінформ»