View message

4 вересня 2020 року археологічний лекторій «Про що розповідає археологія», що діє при Археологічному музеї Інституту археології НАН України, завітав до Національного музею народної архітектури і побуту України у Пирогові. Цього разу увагу було приділено ковальському ремеслу.

Екскурсанти біля кузні Музею в Пирогові

Коваль Антон Шатов

В останні кілька десятиліть європейські музеї, особливо музеї-скансени, пережили справжній бум експериментальної археології та різноманітних реконструкцій. До України цей тренд дістався трохи згодом, проте також надав потужного імпульсу розвиткові цього напряму музейної роботи і наукових досліджень.

Одним із найвидовищніших і найцікавіших давніх ремесел цілком справедливо вважається ковальське ремесло. Кузня – це особливий простір, підпорядкований виготовленню основного металу нашого часу – заліза. Цей метал переінакшив наш світ, а майстерність ковалів і металургів формувала держави та суспільства. Що змогли би зробити олімпійські боги без обладунків Гефеста? Що скидав би з неба Зевс для скіфів? Чим орав би дніпровські пагорби Змій, створюючи свої вали? І що, власне, об’єднує ці міфи давнини із сучасним світом і використанням його основного металу?

Наукова література вживає словосполучення «доба заліза» як один з опорних часових термінів. Почалася ця доба в Європі від Троянської війни (близько 1200 р. до н.е.), а закінчується якраз у наш час. Сама суть терміну «залізна доба» досі залишається виключно «термінологічною», і що ховається за цим поняттям у Північному Причорномор’ї – до кінця не зрозуміло й нині. Переважно в археологічних дослідженнях термін «доба» тлумачиться як хронологічний відтинок, а складова виокремлення саме такого відтинку відсувається на другий план. Таким чином, кожна доба отримала свою абсолютну хронологію, а межі визначалися загальноісторичними процесами та подіями. Проте ще в середині ХХ ст. археолог і філолог Ґордон Чайлд констатував, що археологічна доба є насамперед стадією розвитку технологій, а вже потім – хронологічним відтинком. Тому нерівномірність розвитку суспільств у Старому світі породила різність у зміні одних технологій іншими й різність у часі настання кожної наступної доби на різних територіях.

Оскільки саме метали й вироби з них були основними знаряддями та зброєю починаючи від доби міді, колосальну функцію в тогочасних суспільствах відігравали ковалі. Фактично, саме вони, винаходячи новий спосіб обробки металу, рухали технічний прогрес, на якому тримається розвиток людської цивілізації. То які ж технології обробки заліза існували в давнину і що ми про них знаємо?

Ці питання стали основними під час екскурсії до Музеї в Пирогові. Про те, як створюється залізо та функціонує кузня, як і чим працюють ковалі, а також про ковальські традиції розповідав (і показував) співробітник Музею, відомий коваль Антон Шатов. Починаючи від видів палива для виплавки й обробки металу і закінчуючи основними технологічними прийомами виготовлення речей із заліза – екскурсанти віртуально подорожували від Кавказу до Швеції, від Японії до Австрії та Британії, оглядаючи основні технологічні характеристики в різні часи.

Коваль Антон Шатов у кузні Музею в Пирогові

Археологічний лекторій «Про що розповідає археологія» та його керівниця Евеліна Кравченко щиро вдячні співробітникам і адміністрації Музею у Пирогові за можливість організувати й провести цей захід.

P.S. Археологічний лекторій «Про що розповідає археологія» проводиться Інститутом археології НАН України та його партнерами раз на місяць (зазвичай третьої суботи щомісяця) та має формат науково-популярних лекцій, лекцій-екскурсій, воркшопів тощо. Лекторій розрахований на всіх, хто цікавиться археологією й давньою історією. Керівник лекторію – старший науковий співробітник відділу археології залізного віку Інституту археології НАН України, керівник Інкерманської археологічної експедиції Інституту археології НАН України (в екзилі) кандидат історичних наук Евеліна Кравченко.