View message

Автор статті зазначає: «Попри всі складнощі та виклики, пов’язані з перебуванням на значних висотах, людей тягне у гори. Хтось хоче розбавити сірі офісні будні, зняти стрес, провести час у хорошій компанії. Інші мріють піднятися на найвищу точку планети, Еверест (8848 м). Причини можуть бути дуже різними. Але хоч би якою була мета, для того щоб похід приносив задоволення та був безпечним, до нього слід правильно готуватися. Похід у гори починається не зі складання наплічника, а з ретельного планування. Підйом на Говерлу на вихідних та півторамісячне турне до Непалу, аби зробити сходження на котрийсь з восьмитисячників, будуть кардинально відрізнятися за своїми масштабами, необхідними ресурсами та ризиками. Але в будь-якому разі на етапі планування походу в гори потрібно врахувати свою фізичну готовність, попередній гірський досвід, тривалість мандрівки, технічну складність маршруту і ще багато складових. Сходження на серйозні вершини понад 7000 метрів – це не лише питання грошей. Тож найкраще не поспішати підніматися одразу на вершини вищі за 5000 метрів, а спершу перевірити себе на більш «простих» для сходження горах. На щастя, українські Карпати мають десятки цікавих маршрутів різного рівня складності, шість вершин-двохтисячників, що чудово підійдуть як для формату активного відпочинку на вихідних, так і для тижневого походу. Найпростіший та найбезпечніший варіант потрапити у похід в гори, якщо у вас немає туристичного досвіду або він був ще за царя Гороха – взяти участь у поході, який організовує туристичний клуб. (...) Також «похідне життя» можна починати і з невеличких вилазок у гори, так званих походів вихідного дня, відвідуючи різні цікаві місця неподалік населених пунктів, набираючись досвіду та обираючи щоразу більш вимогливі до рівня підготовки маршрути. Все це потребуватиме більше зусиль і часу, якщо порівнювати з першим варіантом, проте принесе неоціненний досвід планування, навчання на власних помилках та усвідомлення рівня відповідальності за свою підготовку. (...) Незалежно від обраного формату походу (у складі групи чи самостійно), необхідно мати принаймні загальне уявлення про маршрут, його ключові точки, скачати за можливості трек маршруту на телефон і вміти користуватися картою та компасом. У соло-походах і для керівників групи знання маршруту, вміння користуватися компасом і мапою – критично важливі навички! Завжди краще пересуватися туристськими стежками та гірськими маршрутами. Намагання «зрізати» можуть завершитися або потраплянням на небезпечний схил, або ж зустріччю з представниками дикої природи. Маршрут має бути досить гнучким і передбачати, наприклад, варіанти екстреного спуску до населених пунктів, розташованих поблизу, в разі травмування, хвороби одного з учасників походу або ж серйозних погодних катаклізмів. Якщо погода погіршується, а особливо якщо наближається гроза, варто спускатися з гір у низину. Крім того, потрібно уникати перебування на відкритих ділянках, під поодинокими деревами. Всі електронні ґаджети слід вимкнути й триматися подалі від металевих предметів. Важливо перед виходом в гори повідомити відповідний підрозділ гірської пошуково-рятувальної служби, що обслуговує територію, якою проходить маршрут, про вихід групи й орієнтовний час її повернення. А крім того, слід занотувати собі телефони гірських пошуково-рятувальних підрозділів району, в якому відбувається мандрівка».

Олександр Скороход пояснює як правильно збирати спорядження, що має бути в аптечці мандрівника та яким має бути намет. Не оминає увагою біолог й режим харчування та те, якою має бути фізична підготовка людини, яка зібралась у гори: «Для повноцінного функціонування чоловічого організму потрібно близько 2000-3000 калорій, а жіночого – 1600-2400 калорій на добу. Точна цифра буде залежати від віку, рівня фізичної активності, ваги тощо. У горах через значно вищу фізичну активність енерговитрати зростають. І для піших походів I-III категорії складності для дорослих і школярів становлять 3000-3500 ккал на добу, що приблизно дорівнює кілограму їжі на людину. Від тривалості походу, висоти сходження залежатиме кількість і калорійність їжі, яку треба взяти з собою. І тут є певна дилема. Бо ж з одного боку калорій має вистачати на трекінг, підйоми на вершини та спуски, але всі ці «калорії» не повинні переобтяжувати наплічник, перетворюючи його на такий собі непідйомний мініхолодильник. На щастя, сьогодні можна легко придбати сублімовані м’ясо й овочі, що дозволяє значно знизити вагу наплічника, а також зекономити час (на приготування субліматів самостійно в домашніх умовах). Також потрібно пам’ятати про важливість достатньої гідратації в горах, оскільки потреба у воді на висоті тільки зростає. Щодня потрібно 3-5 літрів води на людину залежно від пори року. Тому ще на етапі планування маршруту слід знати, де і скільки буде джерел, аби можна було своєчасно поповнювати запаси води. Тим, хто збирається навіть у «найпростіші» гори, варто заздалегідь потурбуватися про свою загальну фізичну форму. Тим більше це буде актуально, якщо йдеться про значні висоти. Це допоможе швидше пристосуватися до навантажень в гірському поході й адаптуватися до несприятливих факторів, які діють на висоті (гіпоксія, низькі температури, низька вологість тощо). Насамперед слід розвивати витривалість. Для цього найкраще підходить біг пересіченою місцевістю, трейлранінг, кроси. Можна почати з невеличких за тривалістю пробіжок, поступово їх збільшуючи. Головне – тренуватися регулярно, принаймні 3-4 рази на тиждень. Для початківців, які готуються для не дуже складного походу, дистанція пробіжок може становити 3-6 км. Якщо біг як вид активності з якихось причин не підходить (травма, наприклад), можна обрати будь-який інший доступний вид аеробного навантаження: плавання, катання на велосипеді чи лижах взимку. Навіть регулярні тривалі прогулянки пересіченою місцевістю (а ще й зі, скажімо, 5-10 кілограмовим наплічником) теж даватимуть позитивний ефект для розвитку витривалості. До аеробних навантажень, які укріплюють в основному серцево-судинну систему, варто додати вправи загальнофізичної підготовки. Це звичайні присідання, відтискання від підлоги, прес, підтягування. Вони зміцнюють м’язи ніг, рук та спини, дуже важливі для походів. Похід у гори – це не завжди пересування добре натоптаними стежками по туристичних маршрутах (трекінг). Часто в горах потрібна і певна технічна підготовка, аби знати, як правильно долати перешкоди, які не можна просто пройти чи обійти: скелясті перевали, гірські річки, засніжені схили тощо. Такі тренування можуть проводитися як перед походом, так і просто на місці, в горах, в перші дні походу. Наприклад, якщо маршрут проходить крутими засніженими схилами, де потрібне вміння користуватися льодорубом та/чи кішками, гід або керівник походу обирає безпечний схил і проводить снігові заняття. Новачків навчають правильно ходити по снігу, тримати льодоруб і зарубуватися ним в разі зриву. Мандрівка у гори – це завжди пригоди та купа вражень. Однак щоб вона пройшла безпечно і принесла очікувані позитивні емоції, варто як слід готуватися до подорожі. Гори полюбляють сміливих, але не пробачають необачних. Плануйте подорож  заздалегідь, подбайте про якісне спорядження, харчування, тренуйтеся, і з часом вам підкоряться найвищі вершини!».

За інформацією журналу «Куншт»