У 1930 році в Харкові висадився «десант» з 23 молодих ленінградських фізиків для створення українського фізико-технічного інституту (ХФТІ). У їх складі був 25-річний Антон Вальтер. Через два роки він і ще троє вчених розщеплять ядро літію – вперше в СРСР.
Видатний фізик, творець харківської школи фізиків-ядерників, він був неймовірно ерудованою людиною, чудовим лектором і вченим з прекрасним почуттям гумору. «Легенда ХФТІ» – це про нього, Антона Карловича Вальтера –дослідника, який у рамках Курчатовського «уранового проекту» очолював роботи з вивчення ядерних властивостей матеріалів і виміру ядерних констант (результати цієї роботи дозволили прискорити створення першої радянської атомної бомби як мінімум на рік); «батька» найпотужнішого лінійного прискорювача, довгий час найбільшого у світі; творця кафедри експериментальної ядерної фізики в Харківському державному університеті (ХДУ). Енергійний, цілеспрямований, принциповий – і водночас пустотливий, спортивний, привабливий – таким запам’ятався Антон Карлович Вальтер колегам і студентам. Харкову і інституту він присвятив більшу частину свого не надто довгого життя.
(...) Рішення про організацію в Харкові – тодішній столиці України – фізико-технічного інституту було прийнято ще в 1928 році. Ініціатором був усе той самий «тато Йоффе». Харків був обраний не випадково – тут були заводи, які могли «допомогти» майбутньому інституту необхідним обладнанням. Крім того, така «децентралізація» науки повинна була залучити нові таланти. На початку липня 1930 року Антон Вальтер приїхав до Харкова із сином і другою дружиною.
Про те, як проходило становлення інституту, як не покладаючи рук працювали молоді фізики, можна писати не статтю – а книгу, до того ж не одну. А через два роки, в жовтні 1932-го, радянські газети рясніли заголовками: «Найбільше досягнення радянських учених», «Снайпери атомного ядра», «Нова епоха у фізиці», «Світова перемога радянської науки», «Стрибок у майбутнє». «Чудова четвірка» молодих харківських фізиків – Лейпунський, Синельников, Латишев і Вальтер – 10 жовтня змогла розщепити ядро літію. «Ми не розуміли, що сталося, – згадував пізніше Антон Вальтер, – просто були щасливі, побачивши пучок електронів, що світився і зметнувся під стелю над експериментальною установкою в нашій лабораторії. Але ж нам дісталася солідна доза опромінення». Це не було зроблено вперше у світі – за п’ять місяців до них, у травні того ж 1930 року, ядро літію розщепили у Великобританії – в лабораторії Резерфорда. Проте резонанс у цій події був величезний, і це сприяло вкладенню і в ХФТІ, і в атомні дослідження взагалі чималих грошей.
У 1937 році в ХФТІ був запущений перший у Європі електростатичний прискорювач з напругою 3,5 мільйона вольт. Безпосереднім керівником робіт з його створення був Антон Вальтер. На цьому прискорювачі було виконано більше сотні першокласних робіт у галузі ядерної фізики, а згодом – і в галузі прикладної ядерної фізики. Сам Вальтер, отримавши в тому ж 1937 році ступінь кандидата фізико-математичних наук без захисту дисертації, через два роки успішно захищає докторську, а в передвоєнному 1940 році отримує звання професора. (...)
У 1951 році Антон Карлович Вальтер був обраний академіком Української академії наук. Його останнім дітищем став лінійний прискорювач ЛУЕ-2000, який довгий час був найбільшим у світі. Він був побудований у П’ятихатках в 1965 році, у рік смерті академіка Вальтера.
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією ресурсу «Слобідський край»