4 лютого 2021 року в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України в онлайн форматі відбулася міжнародна конференція «”Крізь століття твій голос лунає”: до ювілею Віри Вовк».
Захід почався з подяки видатної української та бразильської поетеси, прозаїка, драматурга, літературознавиці, перекладачки та науковиці Віри Вовк учасникам конференції, “що посвятили свій дорогоцінний час для ювілею”.
Виступи, що звучали на конференції, можна умовно поділити на дві групи: 1) Віра Вовк та її оточення, 2) аналіз творів Віри Вовк.
Так, Таїсія Сидорук (Науково-дослідний центр орієнталістики імені Омеляна Пріцака, Національний університет “Києво-Могилянська академія”) розкрила історію формування книжкової колекції В. Вовк (1640 од.зб.), її архівної колекції (154 од.зб., листи і листівки), а також мистецької колекції, в якій є полотна Михайла Мороза, Любослава Гуцуляка, кераміка Ярослави Геруляк, Павлини Цвілик та ін. Крім цього, доповідачкою було висвітлено питання збереження усіх колекцій і доступу до них та наголошено, що багато речей мають меморіальну цінність, адже подаровані В. Вовк відомими особистостями — В. Баркою, І. Світличним, І. Марчуком та ін.
Колу спілкування В. Вовк було присвячено виступ Людмили Тарнашинської (Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України) «Свято спілкування: Віра Вовк і українські шістдесятники».
Доповідь Наталі Мочернюк (Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України) «Віра Вовк і художники: досвід кореспонденції мистецтв» підхопила тему творчого спілкування і дружби, розглянувши багатолітню творчу співпрацю В. Вовк і Зої Лісовської-Нижанківської, що особливо виразно проявилися у збірці В. Вовк “Меандри”.
Світлана Лущій (Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України) у доповіді «Проза В. Вовк у контексті літератури діаспори 1960-1990-х років» зосередила свою увагу на автобіографізмі, психологізмі та філософізмі повістей В. Вовк “Духи і дервіші”, “Вітражі”, “Старі панянки”.
Юлія Григорчук (Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України) виголосила доповідь на тему «Лікар великого серця: образ Остапа Селянського в творах Віри Вовк».
Увагу дослідників привернув і християнський вимір творчості поетеси. Академік НАН України Микола Сулима (Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України) у доповіді “Католицькі жінки-святі в творчості Віри Вовк” провів паралелі між образом Єлизавети Угорської, в якої хліб перетворився на троянди, зі св. Прохором, у якого лобода ставала хлібом, а попіл сіллю. А “Листи княжни Вероніки до кардинала Джованні Баттісти”, на думку дослідника, своєю сміливістю зіставні з “Гімнами святій Терезі” Михайля Семенка.
Проблемі святості було присвячено доповідь Ольги Смольницької (Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського) «Поема Віри Вовк “Гріх святости”: біблійна інтертекстуалістика, архетипи, компаративний аналіз».
Надія Гаврилюк (Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України) у доповіді «“Розарій для Богородиці”: поетичне кільце» показала, що Богородиця зближується поетесою з кожною українською жінкою, з Україною, а також із постаттю самої Віри Вовк, а способом розгортання трьох життєписів є структурний принцип вервиці: вірш-зачин як “хрестик” і коло з 50 віршів-”намистин”, кожний десятий з яких належить до “більших”, знакових.
За інформацією Інституту літератури НАН України