Інститут фізіології імені О.О. Богомольця НАН України є установою з чи не найвищою концентрацією дослідників, які активно популяризують науку. Один із них – учений-нейрофізіолог, співзасновник і співавтор науково-популярної Facebook-сторінки «Pink Noise News», провідний науковий співробітник відділу фізико-хімічної біології клітинних мембран кандидат біологічних наук Дмитро Ісаєв. В інтерв’ю пресслужбі НАН України він розповів про свої дослідження, пов’язані з COVID-19, поділився роздумами щодо наукового та медичного застосування канабіноїдів і пояснив, чому Інститут потрібно всіляко берегти й розвивати.  Кандидат біологічних наук Дмитро Ісаєв (фото – тут і на обкладинці матеріалу: studway.com.ua) |
Про наукові дослідження та міжнародні зв’язки:
«У фізіології, а точніше – нейрофізіології та біофізиці, я працюю з 1994 року. Багато досліджував нервову систему і трохи – м’язову. Я – епілептолог, тобто вивчаю епілепсію на тваринних моделях, а саме – її причини, механізми, шляхи боротьби з цим порушенням і таке інше. Крім того, займаюся такою фундаментальною науковою проблемою, як проблема пам’яті: з’ясовую, що таке пам’ять і які її механізми задіяні у нас і в інших тварин.
Нещодавно я виграв грант Національного фонду досліджень України та виконую проєкт щодо боротьби з COVID-19. У чому його суть? Легені насичені нервовими рецепторами, тобто до легень, як і до будь-якого іншого органу, клітин під’єднана нервова система. При коронавірусній інфекції на запалення реагують різні системи організму – розвивається так званий цитокіновий шторм. Але ми й досі не знаємо, яку роль у цьому відіграє нервова система, хоча точно відомо, що вона теж зазнає ураження, адже інфіковані можуть втрачати нюх і смак. Тож ми зараз з’ясовуємо, чи відбувається ураження нервової системи в легенях і як зупинити цитокіновий шторм шляхом пригнічення рецепторів саме нервової природи.
З проблем епілепсії та синапсів (нервових зв’язків) я співпрацюю з американськими колегами. А спільно з партнерами з Об’єднаних Арабських Еміратів досліджую різні рецептори (наприклад, нікотинові та канабіноїдні) в мозку ссавців – щурів і людей – та їхню (рецепторів) роль у функціонуванні пам’яті й інших процесах. Часу від час трапляються колаборації із науковцями з інших країн».
Про просвітницьку діяльність:
«Колись я збагнув, що канабіноїди
[речовини, що містяться у рослинах родини конопляних] можуть допомогти при лікуванні епілепсії. Прочитав наукові статті і вирішив сам зайнятися дослідженнями ефекту канабіноїдів при порушеннях діяльності нервової системи (тим більше, що існують протоколи і правила, як із такими речовинами поводитись). Але з’ясувалося, що не можу, бо необхідні для експериментів речовини заборонені в нашій країні. Попри те, що такі заборони порушують, по-перше, положення про свободу наукового пошуку, закріплене у
Законі Україні «Про наукову і науково-технічну діяльність» (заборонених для дослідження речовин не може бути)
[у пункті 1 статті 5 цього Закону зазначено: «Вчений має право обирати види, напрями і засоби наукової і науково-технічної діяльності відповідно до своїх інтересів, творчих можливостей та загальнолюдських цінностей»], а по-друге, право пацієнтів на лікування, яке забезпечить їм високу якість життя (зараз чимало людей змушені купувати невідомої якості препарати на основі канабіноїдів нелегально, і це велика проблема). Чиновники не можуть вказувати науковцям, що досліджувати, це неправильно – науковці мають визначитися самі. Отже, мене сколихнула ця ситуація. Згодом я познайомився з представниками громадського руху «Марш свободи» і досі продовжую діяльність із легалізації медичного канабісу – як людина, котра може пояснювати й аргументувати з точки зору науки. Прогрес у цьому напрямі помітний, на розгляд до Верховної Ради України подано відповідні законопроєкти. Вважаю, це вже велика перемога».
 Дмитро Ісаєв виступає на Medical Cannabiz World Summit (Мальта, 2019 рік). Фото люб’язно надав Дмитро Ісаєв |
Про Інститут фізіології:
«Інститут фізіології – моя Alma mater, заклад, який дав мені більше, ніж усі інші, разом узяті. Це велика наукова школа, її створювали люди, що спілкувалися з легендами фізіології, яких ми сьогодні шануємо як древніх богів. Таких інститутів небагато. Його будівлі, з одного боку, є частиною наукової історії Києва – і веселої, і сумної, – а з іншого, ідеально пристосовані для проведення наукових експериментів. Захищаючи стіни, в яких працюємо, ми передусім боремося за визнання науки та цивілізоване ставлення до неї в Україні. Міжнародна наукова спільнота давно вже визнала цінність наукової школи Інституту фізіології – саме за якість і кількість наукових публікацій, співпрацю з численними науковими організаціями світу, міжнародні гранти й успішні щорічні міжнародні конференції, що проводяться у стінах Інституту».
За інформацією Пресслужби НАН України