28 травня 2021 року в режимі відеоконференції відбулася зустріч членів робочих груп із вивчення пандемії COVID-19, які діють при Національній академії наук (НАН) України, та міждисциплінарної консультативної групи з питань COVID-19 Польської академії наук (ПАН). Учасники зустрічі розглянули поточну епідемічну ситуацію в обох країнах і обговорили можливості двосторонньої наукової співпраці у дослідженні коронавірусу SARS-CoV-2 і спричиненого ним інфекційного захворювання (COVID-19), зокрема його темпів і шляхів поширення.
Від української сторони участь в онлайн-зустрічі взяли голова Робочої групи з проблем (наслідків) поширення коронавірусу SARS-CoV-2 в Україні при НАН України, академік-секретар Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України, директор Інституту біохімії імені О.В. Палладіна НАН України академік Сергій Комісаренко, головний науковий співробітник відділу молекулярної імунології цього Інституту академік Марина Скок, заступник директора з наукової роботи цього Інституту, завідувач відділу структури та функції білка кандидат біологічних наук Володимир Чернишенко, завідувач відділу загальної та молекулярної патофізіології Інституту фізіології імені О.О. Богомольця НАН України доктор медичних наук, професор Віктор Досенко, старший науковий співробітник відділу проблем інтерферону та імуномодуляторів Інституту мікробіології і вірусології імені Д.К. Заболотного НАН України кандидат медичних наук Ростислав Бубнов, директор Інституту молекулярної біології і генетики НАН України академік Михайло Тукало, старший науковий співробітник відділу регуляторних механізмів клітини цього ж Інституту кандидат біологічних наук Олена Мошинець, директор Інституту біології клітини НАН України академік Андрій Сибірний, заступник директора цього Інституту доктор біологічних наук Костянтин Дмитрук, директор Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України академік Микола Кучук, голова Робочої групи з математичного моделювання проблем, пов’язаних з епідемією коронавірусу SARS-CoV-2 в Україні, при НАН України, заступник директора з наукової роботи Інституту проблем математичних машин та систем НАН України член-кореспондент НАН України Ігор Бровченко, начальник Відділу міжнародних зв’язків НАН України кандидат історичних наук Анатолій Мирончук, заступник начальника Відділу міжнародних зв’язків НАН України Сергій Максимчук.
Польську сторону представляли президент ПАН професор Єжи Душинські, професор Кшиштоф Пирц (Яґеллонський університет), докторка Анета Афельт (Варшавський університет), професор Малґожата Коссовська (Яґеллонський університет), докторка габілітована Анна Охаб-Марцінек (Інститут фізичної хімії ПАН), професор Радослав Овчук (Ґданський медичний університет), доктор Войцех Пачос (ПАН, Кардиффський університет, Велика Британія), докторка габілітована Маґдалена Росінська (Національний інститут громадського здоров’я – Національний інститут гігієни), директор Інституту філософії та соціології ПАН професор Анджей Рихард, директорка Відділу міжнародної співпраці ПАН доктор Анна Платер-Зиберк, спеціалістка Відділу міжнародної співпраці ПАН Анна Цєхурська, виконувач обов’язків директора Представництва ПАН у Києві Матеуш Бялас.
Академік Сергій Комісаренко і професор Єжи Душинські привітали учасників зустрічі та представили науковців зі своїх сторін.
«Я дуже щасливий, що ми об’єднуємо зусилля. Наші країни сусідують і між нами є кордон, однак коронавірус кордонів не визнає. Мрію про те, щоб наші дослідницькі команди підготували й оприлюднили спільні аналізи пандемії в Україні та Польщі, – сказав Єжи Душинські. – Міждисциплінарна консультативна група з питань COVID-19 була створена в ПАН 30 червня 2020 року. Дехто з нас має бекґраунд у біології, біохімії, молекулярній біології, генетиці, вірусології, епідеміології, але серед нас не всі біологи, – ми прагнемо ширшого підходу [серед членів групи є також математик, фізик-теоретик, економіст, географ, психолог, соціолог, лінгвіст-антрополог і клінічні лікарі. – Тут і далі примітки Пресслужби НАН України]».
Сергій Комісаренко подякував польським колегам за ініціювання зустрічі та розповів, хто і як в Національній академії наук України досліджує коронавірусну інфекцію: «Нашу велику дослідницьку команду очолює Президент НАН України академік Анатолій Загородній. В Академії працює кілька робочих груп щодо COVID-19. Одна з них
[Робоча група з проблем (наслідків) поширення коронавірусу SARS-CoV-2 в Україні] була створена рішенням Президії НАН України 11 березня 2020 року. До її складу ми запросили фахівців, які працюють у галузі експериментальної біології, а саме – фундаментальних досліджень, і не тільки з НАН України. У нашій робочій групі є представники Національної академії медичних наук (НАМН) України – президент цієї Академії академік НАМН України
Віталій Цимбалюк і директорка Інституту епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського член-кореспондент НАМН України
Вікторія Задорожна, а також учені з Інституту економіки і прогнозування НАН України й Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України. Ми також співпрацюємо зі вченими Національної академії аграрних наук України. Адже одразу було цілком зрозуміло, що, крім медичних і біологічних загроз, ми стикнемося з економічними та соціальними проблемами – COVID-19 справляє потужний негативний вплив на світову та національні економіки. На жаль, у складі цієї робочої групи немає клініцистів, хоча ми намагаємося підтримувати зв’язки з ними. Зокрема, ми з ними обмінюємося найновішою інформацією з наукової літератури. Я особисто ретельно вивчаю все, що відбувається у світі щодо SARS-CoV-2, і торік на початку вересня
опублікував книгу про цей вірус, а також низку статей, які охоплюють результати досліджень у світі по січень цього року, включно з результатами клінічних випробувань перших вакцин. Постійно надходять нові дані, які змінюють наше розуміння самого вірусу, його виявлення та діагностування спричиненої ним інфекції.
На жаль, наші можливості впливу на керівництво країни – Офіс Президента України, Уряд і Парламент – дуже обмежені, хоча ми намагаємося поширювати наші рекомендації через керівництво апарату Ради національної безпеки і оборони України та Міністерства охорони здоров’я України.
На самому початку пандемії нашій країні досить пощастило. Україна перебувала у вигідному становищі: вірус з’явився у нас доволі пізно, чи не найпізніше порівняно з іншими європейськими країнами, а поширення його не було настільки стрімким. Та дотепер загальна кількість інфікованих у нашій країні сягнула 2,2 млн людей. Вочевидь, ця цифра неточна, бо спершу тестування в Україні не було масовим. Хоча практично негайно, ще в лютому 2020 року, Інститут молекулярної біології і генетики НАН України розробив перші українські ПЛР-тест-системи. А зараз у двох установах Академії – Інституті біохімії імені О.В. Палладіна НАН України й Інституті біології клітини НАН України – створюються субодиничні вакцини проти COVID-19, але перспективи щодо їхнього промислового випуску залишаються поки невідомими.
На жаль, вакцинація проти COVID-19 в Україні відбувається вельми повільно: на цей момент в Україні вакцинувалися лише трохи більше 1 млн осіб, з яких обидва щеплення отримали близько двох тисяч. Дуже небагато, особливо порівняно з Польщею, де вже введено понад 20 млн доз вакцин. Ми, науковці, бачимо три головні запоруки успішної боротьби з коронавірусом: це хороша медицина, протиепідемічні заходи (карантин аж до локдауну etc.) і, звісно, ефективна вакцинація».
 |
Поточну епідемічну ситуацію в Польщі коротко підсумувала докторка габілітована Маґдалена Росінська: «За кількістю випадків захворювання на одиницю населення Польща знаходиться приблизно посередині з-поміж європейських країн, за кількістю спричинених коронавірусною інфекцією смертей посідає 14-е місце, за надлишковою смертністю – перше. Так само, як і в Україні, торік навесні у Польщі було дуже мало випадків інфікування. Тобто під час так званої першої хвилі захворюваності (березень–квітень 2020 року) насправді хвилі як такої не було, якщо порівнювати з тим, що сталось у листопаді–грудні, а також цієї весни. Під час двох останніх хвиль (восени 2020 року і навесні 2021 року) кількість щоденно підтверджуваних у Польщі випадків захворювання на COVID-19 на 1 млн населення суттєво перевищував відповідний показник інших європейських країн. Торік навесні Італія, Велика Британія та США мали високий рівень надлишкової смертності, однак від осені 2020 року й досі Польща випереджає їх за цим показником. Ідеться не лише про смерті, безпосередньо пов’язані з COVID-19, а й про смерті від інших хвороб, які не діагностуються і не лікуються вчасно через перевантаженість медичної системи, хоча COVID-19, вочевидь, робить усе ж найбільший внесок у цю сумну статистику. Ми також припускаємо, що чимало випадків інфікування та смертей, особливо перед осінньою хвилею, не враховано у статистиці».
За словами вченої, сероепідеміологічні дослідження (тобто дослідження з виявлення антитіл до коронавірусу SARS-CoV-2), проведені у Польщі в грудні 2020 року, виявили антитіла у 12–23% осіб різних вікових категорій і територіального розміщення: «Після другої хвилі захворюваності, як ми побачили, частка населення з виявленими у крові антитілами до коронавірусу різко зросла в усіх вікових категоріях. У літніх вікових категоріях ідеться про великий вплив вакцинації, але серед молодого населення це головно через перенесену хворобу. Наприклад, за найсвіжішими, травневими даними, серед осіб 70-ти і більше років імунізовано вже 83,6%». Маґдалена Росінська також розповіла про ще один ефект вакцинації: зокрема, захворюваність різко впала серед працівників медичної сфери (порівняно з рештою населення), яких почали щеплювати у січні цього року.
На завершення свого виступу вона виокремила кілька ймовірних причин поширення епідемії в Польщі: недостатнє зниження епідемічних ризиків на робочих місцях (зокрема, у сфері послуг, передусім на виробництвах; а також брак дієвих рішень щодо дистанційної роботи); неефективні тестування і відстеження контактів інфікованих осіб (останнє – тільки за умови, що випадків захворювання не надто багато) через суворі обмеження щодо тестування та перевантаженість закладів громадського здоров’я; недосконалість інформаційних систем і обмеженість статистичних даних (проблема їх прозорості й доступності); непослідовні публічні комунікації, яким бракує наукових доказів; вплив політичних подій (таких, як вибори), низький рівень довіри до влади та державних інституцій (і, як наслідок, низький рівень дотримання протиепідемічних рекомендацій, а також численні відмови від вакцинації); особливості демографічної структури населення (великі домогосподарства і тісні зв’язки у межах груп).
 |
Про аналіз даних і прогнозування розвитку епідемічної ситуації в Україні для підтримки прийняття рішень розповів член-кореспондент НАН України Ігор Бровченко: «Як я спостерігаю, українська та польська динаміки розвитку епідемії дуже подібні. У Польщі також спостерігалася мала, навіть відсутня хвиля торік навесні та два піки захворюваності торік восени та цієї весни. Різниця – у рівнях надлишкової смертності: наші дані показують меншу, порівняно з Польщею, надлишкову смертність. Можливе пояснення: попри подібну динаміку, у нас різний рівень природньої смертності. В Україні дуже високий рівень загальної смертності – 16 смертей на 1000 осіб на рік. У Польщі цей показник становить приблизно 9-10, або ж на 40% нижче. Тому і надлишкова смертність в Україні виглядає нижчою, через високий рівень базової смертності».
Далі науковець зосередився на аналізі статистичних даних і математичному моделюванні – головних завданнях Робочої групи з математичного моделювання проблем, пов’язаних з епідемією коронавірусу SARS-CoV-2 в Україні
[прогнози й огляди цієї робочої групи регулярно публікуються на сайті НАН України]: «Для математичного моделювання ми скористалися стандартним простим компартментним підходом. Суть полягає в тому, щоби поділити населення на кілька частин (груп) і обрахувати обмін між цими частинами за допомогою диференційних рівнянь. Ми розширили цей підхід – збільшили кількість частин (груп), хоча він усе ще залишається стандартним (SEIR). Що ми зробили? Від Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України ми отримали доволі великий обсяг даних, що дозволяє оцінити певні медичні параметри. Наприклад, для багатьох випадків ми маємо дані про дати настання симптомів і дату останнього контакту з інфікованою особою. І ми оцінили інкубаційний період. Середнє значення було використано у нашій математичній моделі. Так само для кожного зареєстрованого випадку інфікування ми знали про дату появи симптомів, або дату госпіталізації, або дату одужання чи смерті. Тож ми могли оцінити період одужання і період настання смерті. Ці параметри можна ввести в нашу математичну модель, а інші параметри можна калібрувати, використовуючи статистичний аналіз. Ось результат калібрування репродуктивного числа – середнього по Україні та для кожного регіону окремо. Ми калібруємо репродуктивне число для статистичних даних. Звісно, ми розуміємо, що статистичні дані неповні, проте ми симулюємо ці дані і намагаємося спрогнозувати кількість виявлених випадків. Інший параметр, який ми відкалібрували, – це показник летальності. Під час осінньої хвилі його середнє значення становило приблизно 2%, а впродовж весняної він зріс до 3% (але від регіону до регіону цей показник може доволі суттєво відрізнятися: скажімо, доволі високий показник летальності – в Києві). Ми пов’язуємо це з появою в Україні так званого британського штаму коронавірусу.
Ми приділили значну увагу й тому, як оприлюднюються дані, адже в Україні до цього чимало питань. Оскільки ми володіємо інформацією про кожен випадок, то можемо оцінити, коли про нього було повідомлено, скільки таких випадків припало на останній день, два, три і так далі. І бачимо, що про близько 30% випадків інфікування повідомляється в останній день, але досі залишається великою частка випадків, які тестували місяць тому, а повідомили про них тільки тепер. Про 30% випадків повідомляють із затримкою в понад тиждень. Якщо поглянути на статистику смертей, побачимо, що вона має дуже нерівномірні затримки. Часом затримка з оприлюдненням летальних випадків надзвичайно велика, іноді – менша. Тож нам потрібно було проаналізувати її, аби збагнути, що насправді відбувається. Ми також можемо визначити середню тривалість затримок епідеміологічних параметрів. І зараз бачимо, що в останні дні середні затримки значно зросли. Це може свідчити про те, що нових підтверджених випадків інфікування поменшало, тому частка старих випадків стає істотнішою. Це недобре, адже може ускладнити розуміння того, що насправді відбувається: чимало даних, що оприлюднюються зараз, стосуються того, що сталося певний час тому. Ми проаналізували кількість позитивних ПЛР-тестів: можемо порівняти кількість нових випадків, оприлюднюваних Міністерством охорони здоров’я України, і те, що можна перерахувати на дату тестування, та порівняти. Ми виявили, що реальна кількість нових випадків дуже добре корелює з кількістю нових позитивних ПЛР-тестів. А кількість позитивних ПЛР-тестів відома без затримок – її оприлюднюють щодня. Отже, знаючи кількість позитивних ПЛР-тестів, ми можемо передбачити, скільки нових випадків оприлюднять поточного і наступного тижня. Дуже важливо також порівнювати оприлюднювану кількість летальних випадків і кількість летальних випадків за датою їх настання. Тут можна пояснити, наприклад, такі штучні хвилі збільшення смертності усередині січня – це не було пов’язано з епідеміологічним процесом, а лиш із затримками в оприлюдненні даних.
Інша тема – аналіз надлишкової смертності. Ми використовували первинні необроблені дані Міністерства юстиції України – про всі причини смерті за кожен день. І можемо бачити, що, скоріш за все, під час осінньої хвилі кількість недооприлюднених випадків була більшою, ніж для останньої хвилі. Слід зазначити, що дисперсія смертності з року в рік висока, тому похибка в таких оцінках теж висока. Ми також оперуємо офіційними даними від Державної служби статистики України, які готуються раз на місяць. Ми також аналізуємо смертність у кожному регіоні. І виявляємо, що недооприлюднювані (неповні) дані можуть різнитися від регіону до регіону. Оскільки в Україні не було таких якісних серологічних досліджень, як, наприклад, у Польщі, ми використовуємо лише непрямі методи, щоб оцінити недооприлюднені випадки шляхом використання показника летальності від COVID-19 із серологічних досліджень інших країн і вивчення надлишкової смертності. За нашими оцінками, коефіцієнт недооприлюднених випадків становить близько 5–6, як у Польщі, отже, в Україні вже було інфіковано COVID-19 близько 35% населення, а недооцінка смертності становить 2,2–2,5%. Погляньмо, наприклад, на прогноз, який наша робоча група готувала наприкінці квітня: ми розглядали кілька сценаріїв – нейтральний, оптимістичний і песимістичний. Тішимося, що українська динаміка демонструє зараз оптимістичний сценарій, але, на жаль, показник летальності зріс. Тож, можливо, такою оптимістичною кількістю нових випадків інфікування ми завдячуємо тільки тому, що коефіцієнт недооцінки зараз зростає. Хай там як, динаміка стабільна і позитивна. Очікуємо, що такою вона залишатиметься протягом щонайменше кількох найближчих тижнів.
У квітні цього року Всесвітня організація охорони здоров’я зібрала дані соціологічних опитувань про ставлення українців до твердження «Якщо вакцина буде доступна і рекомендована для мене, я щеплюся». Повністю з ним погодилася майже половина населення, і ця цифра залишається більш-менш сталою впродовж доволі тривалого часу. Найбільше згодних – у північних і центральних регіонах України, найменше – на Сході. Здається, занепокоєння через безпеку та побоювання можливих побічних наслідків захворювання сприяють охочішій згоді на вакцинацію. Прийняття вакцини зростає в усіх вікових категоріях, крім молодих чоловіків (віком 15–30 років).
І наостанок – про нашу міжнародну співпрацю. Торік нашу робочу групу підтримали ЮНІСЕФ і Світовий банк. Крім того, я є членом міжнародної технічної робочої групи з моделювання й аналітики, до якої входять представники Всесвітньої організації охорони здоров’я, ЮНІСЕФ, Програми розвитку ООН, Світового банку, Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC), Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України, Національної академії наук України, Київської школи економіки. Ми також співпрацюємо із Сасcекським університетом (Велика Британія).
Надалі плануємо виконувати своє головне завдання – продовжуватимемо готувати регулярні прогнози й огляди епідемічної ситуації в Україні. Для цього залучаємо всі доступні ресурси. Коли з’являться дані серологічних досліджень в Україні, намагатимемося включити їх у нашу математичну модель. Ми хотіли би розвивати й модель вікової структури, щоби врахувати вікову структуру, а також хорошу демографічну модель, аби, можливо, краще оцінити надлишкову смертність, бо пандемія впливає на демографічну ситуацію, і ми зараз не можемо обчислити надлишкову смертність лише за історичними (попередніми) даними – мусимо вдосконалити свій підхід. Деякі результати зі створення моделі, структурованої за віком,
опубліковано у нашій науковій статті».
У продовження обговорення професор Єжи Душинські теж поділився подальшими планами очолюваної ним команди науковців: «Наша команда працює дуже інтенсивно. Від липня 2020 року ми зустрічаємося щоп’ятниці. Відбулося вже 40 таких зустрічей. Збираємося продовжувати свою роботу до грудня поточного року. Сподіваємося, що доти проблема пандемії у Польщі вже не буде такою значною. Ми починали зі всеохопного огляду і підготували півтора десятка аналізів
(усі ці документи доступні на нашій інтернет-сторінці) [робоча група ПАН підготувала також розширеніший аналіз «Зрозуміти COVID-19»; перекладений українською мовою аналіз із теми «Наслідки пандемії COVID-19 для психічного здоров’я та виховання дітей та підлітків» розміщено на сторінці Представництва ПАН у Києві, а переклад другого аналізу готується і незабаром теж з’явиться на сторінці Представництва]. Деякі з них написано дуже просто, бо ми орієнтувалися на широкий загал, а не на політиків і ухвалювачів рішень. Наша місія – донести до людей усі аспекти проблеми COVID-19. Працюємо у стилі «Леннон–Маккартні»: до підготовки аналізу залучений кожен член команди, кожен робить свій внесок як співавтор. Рішуче підтримую цей підхід, він дуже ефективний.
Останній, 15-й наш аналіз стосується впливу пандемії на міноритарні групи. Ми вивчали проблеми великих груп людей, які прибувають до Польщі, переважно з України. За нашими даними, найперша хвиля пандемії (навесні 2020 року) розпочалася в Україні всього двома тижнями пізніше, ніж у Польщі. Щомісяця до Польщі з Україні прибуває й повертається назад майже мільйон осіб. Здебільшого невакцинованих. Ми рішуче закликаємо наших політиків поділитися нашими можливостями з усіма цими людьми. Наразі вони вже можуть отримати щеплення, проте не за тих само умов, що й поляки, – вони мають легально перебувати в нашій країні, і це створює певні проблеми. Ми вважаємо, що можливість щепитися повинен мати кожен. Це принесе велику користь і Україні, й Польщі. Я би дуже хотів просити вас підтримати нас у підготовці наступного аналізу про те, як ситуація у Польщі впливає на ситуацію в Україні, і vice versa. Це надзвичайно важливо. Гадаю, наші спільні висновки зацікавлять Європейський Союз, адже Україна та Польща перебувають у дуже особливому становищі – це країни-сусіди з різними епідемічними ситуаціями і темпами вакцинації. Особливо цікаве питання – подолання антивакцинних настроїв. Обмінюючись ідеями з українськими колегами, ми могли би допомагати нашим суспільствам долати цей опір, адже він загрожує значно вищою надлишковою смертністю в майбутньому».
Професор Єжи Душинські розповів також про підтримку, яку Польща отримує від Європейського Союзу: «ЄС дуже багато нам допомагає. Завдяки членству в ЄС Польща має широкий доступ до вакцин, а також до європейської статистики, тож можемо порівняти свою ситуацію із ситуацією в інших країнах. Крім того, Європа надає нам навіть кошти на боротьбу з пандемією, а також на майбутнє подолання її наслідків. Попри це, фінансування науки, на жаль, не таке значне. Та загалом підтримка ЄС – дуже суттєвий фактор у нашій країні».
Прощаючись з учасниками зустрічі, професор Єжи Душинські запевнив, що буде щасливий за першої ж нагоди відвідати Україну, і запросив українських колег до Польщі.
Далі вчені обговорили можливі напрями двосторонньої співпраці й окремі питання, що потребують ретельнішого аналізу.
Професор Анджей Рихард запропонував створити окрему підгрупу психолого-соціолого-економічного спрямування, адже, за його словами, пандемія – це не тільки медичний, а й соціальний феномен.
Анна Охаб-Марцінек та Ігор Бровченко подискутували з приводу впливу вакцинації та сезонного чинника на поширення коронавірусу, а також щодо якості офіційних даних про надлишкову смертність (як від коронавірусу, так і з інших причин).
Коментар до розмови додав і академік Михайло Тукало: «Мій короткий аналіз показує, що математичне моделювання дуже важливе, проте, на жаль, воно не здатне передбачити появи нових штамів вірусу і, як наслідок, доволі швидкого стрибка захворюваності. Слід усвідомити, що моніторинг вірусних мутацій – надзвичайно важлива (особливо для цивілізованих країн, міграційні процеси в яких припинити неможливо), хоч і недешева (порівняно зі звичайним тестуванням) справа. Ми в Україні вже трохи почали це робити з використанням секвенації наступного покоління. Напевно, наші країни мали б обмінюватися й інформацією про циркуляцію вірусів. Це допомогло би готуватися до загроз та вживати необхідних заходів».
Докторка Анета Афельт і академік Михайло Тукало обговорили міграційні потоки в Польщі й Україні як шляхи перенесення так званого британського штаму коронавірусу SARS-CoV-2. На думку докторки Анети Афельт, цієї осені слід очікувати наступної хвилі пандемії.
«Наш Інститут, зокрема відділ генетичної інженерії, який я очолюю, займається здебільшого генетичною інженерією рослин. Ми створюємо рослини, які виробляють різноманітні терапевтичні білки», – розповів академік Микола Кучук. Він продемонстрував рослину томата, яка продукує сотню тисяч міжнародних одиниць альфа-інтерферону на грам сирої ваги. «У рослинних системах ми також можемо виробляти й низку інших білків та речовин, зокрема і тих, що можуть впливати як на збудників хвороб, так і на людський організм», – додав учений.
Професор Кшиштоф Пирц і академік Сергій Комісаренко подякували колегам за участь. «Це була чудова ідея – обмінятися поглядами на вірус і захворювання, – зауважив академік Сергій Комісаренко. – Гадаю, наша зустріч вийшла продуктивною. На мою думку, спілкуватися нам потрібно регулярно – щонайменше раз на 2–3 тижні. Раніше, аби зустрітися, доводилося подорожувати, але пандемія навчає нас комунікувати онлайн, що доволі просто, зручно і вже стало звичним для кожного з нас».
Наостанок українські та польські вчені домовилися ділитися даними про розвиток пандемії, перебіг вакцинації, появу нових штамів коронавірусу та побажали один одному міцного здоров’я.
За інформацією Відділу міжнародних зв’язків НАН України
та Пресслужби НАН України