На сторінках найближчого, червневого випуску журналу «Вісник Національної академії наук України» побачить світ стаття академіка-секретаря Відділення фізики і астрономії НАН України академіка Вадима Локтєва «Чи має фундаментальна наука належний статус в Україні?» – повний текст доповіді, яку автор у скороченому вигляді виголосив на сесії Загальних зборів НАН України 27 травня 2021 року.
У цій публікації академік Вадим Локтєв розтлумачує мету і роль фундаментальних досліджень, розглядає першочергові завдання та головні проблеми науки в Україні, описує ознаки і причини ослаблення позицій української фундаментальної науки, а також окреслює шляхи їх зміцнення. Особливу увагу автор приділяє проблемам наукової молоді, фінансуванню наукової сфери, популяризації результатів досліджень і особливому статусові Національної академії наук України.
ЦИТАТИ:
♦ «…фундаментальна наука, спрямована на розкриття таємниць світобудови, виконує людинолюбну місію, сприяючи, крім іншого, об’єднанню різних народів. При цьому вона не лише лежить в основі майбутніх практичних застосувань, а й задовольняє духовну жагу людини розуміти навколишню природу. Знання про неї, отримані за умови повної академічної свободи, є одночасно і метою, і основним результатом фундаментальної науки. І вже давно стало очевидним, що фундаментальну науку не можна оцінювати з надзвичайно популярної у влади і суспільства, але недалекоглядної для перспектив розвитку виключно утилітарної позиції.
Разом з тим, використання абсолютно відкритих фундаментальних результатів з метою створення інноваційних розробок з їх подальшим патентуванням, комерціалізацією та практичним застосуванням кожна країна здійснює самостійно, часто взагалі не «розкриваю-чи карт». Тут принципово, що на першому, до-волі ризиковому, пошуковому етапі неминучими і повчальними для осмислення є помилки, тому час отримання наукового результату важко передбачити – він майже не піддається плануванню. А от для елементів другого і третього етапів – виготовлення лабораторних зразків і їх освоєння промисловістю терміни виконання можна досить непогано розрахувати. Тому лише початковий етап – етап фундаментальних досліджень прийнято відносити до інтересів і сфери відповідальності держави, яка бере на себе весь тягар їх утримання, без будь-яких вимог щодо корисності – вони «безглузді», бо не вона визначає їхню цінність. Все інше – прикладні або цільові дослідження і конструювання, тобто етапи, на яких будь-який фундаментальний результат доводять до логічного кінця, має перебувати у сфері відповідальності або бізнесу, або галузевих міністерств».
♦ «…«чисті вчені», тобто вчені, що вирішують завдання фундаментального, а не прикладного характеру, зосереджені переважно в Національній академії наук. Її критикують, її лають, над нею глумляться, вимагають розпуску чи припинення діяльності, цікавляться її майном, яке начебто не так використовується, зрештою ображено заздрять її самоврядності і певній, хоча й не повній, самостійності. Проте така інституція державі необхідна, оскільки які б тактичні або миттєві прагнення не керували владою, вона має володіти стратегічним мисленням щодо процесів у суспільстві та світі, яке не може не спиратися на знання та моральний авторитет найкращих умів країни. Іншої подібної організації в Україні немає, тому Академію слід поважати, підтримувати, фінансувати, а потім уже жорстко перевіряти, наскільки її досягнення узгоджуються зі світовими, оскільки принцип «довіряй, але перевіряй» ніхто не відміняв. Академічні люди чекають також на довіру – вона, я переконаний, є критичною умовою».
Більше читайте у
повному тексті статті
Джерело: журнал «Вісник Національної академії наук України»