Від початку повномасштабного російського вторгнення в Україну світова геологічна спільнота потужно підтримує нашу країну. Особливо слід виокремити підтримку спелеологів і карстологів світу, які добре знають Україну завдяки унікальному внескові нашої країни у вивчення печер і карсту. Такий внесок забезпечив своїми дослідженнями всесвітньої відомий учений, який представляє Інститут геологічних наук НАН України, – член-кореспондент НАН України Олександр Климчук.
19 березня 2022 року Бюро Міжнародного спелеологічного союзу (UIS; штаб-квартира – у Словенії), членами якого є національні організації 54-х країн, виступило із
заявою, в якій рішуче засудило російську агресію, призупинило співпрацю з організаціями РФ і закликало Генеральну Асамблею UIS зупинити членство Росії в UIS до повного припинення агресії та відновлення суверенітету України у міжнародно визнаних кордонах, включно із Кримом. 24 березня 2022 року Британська асоціація дослідження печер (The British Cave Research Association – BCRA) у своїй заяві беззаперечно засудила російське вторгнення в Україну та закликала до негайного припинення бойових дій. А крім того, Рада BCRA одностайно присудила звання Почесного довічного члена BCRA членові-кореспонденту НАН України Олександру Климчуку. Не громадянинові Великої Британії така нагорода присуджується вперше: як зазначено у рішенні, це визнання величезного внеску українського вченого у світову науку в дослідженні печер і карсту, а також засвідчення поваги BCRA до мужньої позиції українського народу перед натиском росіян.
 Заява Британської асоціації дослідження печер від 24 березня 2022 року |
Засудження російського вторгнення в Україну поділяє і Британська спелеологічна асоціація (British Caving Association – BCA), яка 25 березня 2022 року оприлюднила на своєму сайту відповідну
заяву. А вже на початку травня цього року одноголосним рішення Генеральної асамблеї Угорського спелеологічного товариства (HSS) члена-кореспондента НАН України Олександра Климчука – з огляду на його внесок у світову науку – було обрано почесним членом цього товариства. Слід зазначити, що ще 1991 року вчений став почесним членом Національного спелеологічного товариства США.
У чому ж унікальність наукових досліджень Олександра Климчука, що робить його одним із провідних учених-геологів світу та популяризує нашу країну далеко за її межами, а в час протистояння російській військовій агресії сприяє підтримці України в світі?
 Олександр Климчук на гірському масиві Арабіка (Кавказ), 2004 рік |
Олександр Климчук – головний науковий співробітник відділу гідрогеологічних проблем Інституту геологічних наук НАН України, доктор геологічних наук (2013), член-кореспондент НАН України (2018). До досліджень карстових печер долучився в юнацькому віці. З 1968 року брав участь, організовував і очолював численні експедиції з розвідування й дослідження печер і карсту регіонів України (Заходу України, Криму) та колишнього СРСР (Центральної Азії, Великого й Малого Кавказу, півночі європейської частини Росії), а з 1980 року – багатьох країн світу (Багам, Бразилії, Великої Британії, Німеччини, Ефіопії, Ірану, Іспанії, Італії, Канади, Китаю, Перу, Словенії, США, Туреччини, Угорщини й інших).
 Перуанські Анди, 2018 рік |
Юнацьке захоплення стало професійним заняттям. У віці 17 років Олександр Климчук почав працювати техніком в Інституті геологічних наук НАН України – у відділі, в якому працює й тепер. По закінченні навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (1983) активно вивчав закономірності формування й еволюції карсту і карстової порожнинності. 1999 року захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «гідрогеологія» (тема: «Гідрогеологічні умови розвитку і генезис карстових порожнин у неогенових сульфатних відкладах Волино-Подільского артезіанського басейну»), 2013 року – докторську дисертацію за тією ж спеціальністю (тема: «Гіпогенний спелеогенез, його гідрогеологічне значення та роль у еволюції карсту»).
Основні наукові здобутки члена-кореспондента НАН України Олександра Климчука пов’язані з гідрогеологією та геоморфологією карсту, зокрема з розробленням проблеми формування й еволюції епікарстової зони, вчення про спелеогенез (походження карстових порожнин) і його гідрогеологічну роль, еволюційної типології карсту і теорії гіпогенного карстоутворення.
Ще наприкінці 1970-х – на початку 1980-х років він розробив концепцію епікарсту (приповерхневої зони експонованих карстових масивів) як особливого компоненту й механізму живлення гідрогеологічної системи карсту і механізму формування карстового рельєфу, яка нині є загальновизнаною. У 1980-х – 1990-х роках, за результатами детальних досліджень найбільших у світі гіпсових лабіринтових печер Лівобережного Придністров’я та карстологічних досліджень у межах територій поширення неогенових сульфатних відкладів на Заході України Олександр Климчук обґрунтував і розробив принципово нову артезіанську модель походження карстових порожнин, яка склала основу для переоцінки особливостей водообміну в міоценовому водоносному комплексі південно-західної частини Волино-Подільського артезіанського басейну, для нової моделі походження сірчаних родовищ Передкарпаття і для нового підходу до регіональної та локальних оцінок розвитку карсту й карстової небезпеки. У цей же час Олександр Климчук розробляв питання особливостей спелеогенезу і карстоутворення у гіпсах і ангідритах та ініціював міжнародний проєкт із глобального узагальнення даних про гіпсовий карст, за підсумками якого під його редакцією було підготовлено й видано в Італії монографію «Гіпсовий карст світу» (1996).
У 1980-х роках Олександр Климчук обґрунтував імовірність знаходження найглибшої карстової печери світу на масиві Арабіка у Західному Кавказі та започаткував широкомасштабні розвідувальні роботи у цьому регіоні. 1984 року організований ним експеримент із трасування підземних вод на масиві Арабіка довів існування тут найглибшої карстової гідрогеологічної системи з амплітудою понад 2300 м. 2001 року експедиція Української спелеологічної асоціації (УСА) дослідила нову найглибшу печеру світу (Круберу-Воронячу), і цього ж року Олександр Климчук започаткував дослідницький проєкт УСА «Поклик Безодні», метою якого було виявлення першої на планеті карстової печери завглибшки понад 2000 м. У наступні роки цей проєкт отримав підтримку Національного географічного товариства США та журналу «National Geographic», а 2004 року мети проєкту було досягнуто в печері Крубера-Вороняча. Надалі експедиції УСА довели глибину цієї печери до майже 2200 м, що журнал «National Geographic» назвав одним із найвизначніших географічних відкриттів за минулі 100 років.
 Спуск у печері гірського масиву Арабіка (Кавказ), 2004 рік |
З другої половини 1990-х років Олександр Климчук розвивав уявлення про центральну роль спелеогенезу у розвитку карсту і формуванні фільтраційних та ємнісних особливостей закарстованих товщ і закладені основи вчення про карстоутворення у напірних водоносних комплексах. За підсумками міжнародного проєкту під керівництвом Олександра Климчука було підготовлено та видано у США під його редакцією фундаментальну монографію «Спелеогенез та еволюція карстових водоносних горизонтів» (2000), яка 2003 року отримала нагороду Міжнародного спелеологічного союзу як найважливіша наукова публікація у галузі за п’ять років.
Від початку 2000-х років Олександр Климчук розробляє
теорію гіпогенного карстоутворення, що розвивається без прямого зв’язку з поверхневим живленням у напірних водоносних комплексах і тріщинно-жильних системах під дією висхідного крізьпластового та крізьформаційного водообміну. Учений розробив спелеогенетичний підхід до еволюції карсту, який визначає роль карстової порожнинності різного походження у формуванні гідрогеологних та інженерно-геологічних властивостей територій розповсюдження розчинних порід. Ці розробки, представлені у багатьох статтях у міжнародних журналах і трьох виданих у США англомовних монографіях, отримали широке міжнародне визнання.
У 2010-х роках Олександр Климчук ініціював і підготував
фундаментальну монографію з узагальнення досліджень гіпогенного карсту світу, видану 2017 року у Швейцарії видавництвом «Springer». Роботи Олександра Климчука про еволюцію карсту і гіпогенне карстоутворення спричинили
зміну загальної парадигми вивчення карсту та перегляд уявлень про його походження у багатьох регіонах України (Захід Україна, Рівнинний та Передгірний Крим, північне Причорномор’я), Центральної та Західної Європи, Близького Сходу, Північної та Південної Америки. Вони слугують основою для розроблення нових підходів до пов’язаних із карстом практичних проблем і визнані Постановою Президії НАН України №243 від 27.09.2017 р. одним із пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних досліджень наукових установ Відділення наук про Землю НАН України.
 Монографія «Hypogene Karst Regions and Caves of the World» (2017) під загальною редакцією Олександра Климчука |
Сьогодні член-кореспондент НАН України Олександр Климчук продовжує наукові дослідження в Інституті геологічних наук НАН України й у співпраці з провідними світовими науковими центрами спелеогенезу. Він є автором і редактором понад 300 наукових праць, зокрема 14 монографій (7 з яких виданих за кордоном), 70 статей у фахових наукових виданнях України й інших держав (із них 45 статей – у журналах, що входять до міжнародних наукометричних баз «Scopus» і «Web of Science»), численних розділів у монографіях і статей в енциклопедичних виданнях. Олександр Климчук є одним із найцитованіших у міжнародних джерелах сучасних українських учених у галузі наук про Землю – із загальною кількістю цитувань 593 за базою «Scopus» (h-індекс 14) і понад 3780 за базою «Google Scholar» (h-індекс 33).
Олександр Климчук був ініціатором, членом оргкомітетів і головою багатьох міжнародних конференцій, симпозіумів і спеціалізованих наукових сесій міжнародних конгресів, проведених у різних країнах світу, доповідав на понад 40 міжнародних конференціях і конгресах. Викладав короткі курси та проводив семінари в університетах і дослідницьких центрах США, Іспанії, Угорщини, Бразилії та Китаю.
 Лекція Олександра Климчука у Бразилії (2008 рік) |
Олександр Климчук був засновником і головним редактором журналів «
Свет» (Українська спелеологічна асоціація), «
Спелеология и Карстоведение» (Український Інститут спелеології і карстології МОН та НАН України), «
Speleogenesis and Evolution of Karst Aquifers» і міжнародного наукового вебпорталу «
Speleogenesis» (Комісія гідрогеології карсту і спелеогенезу Міжнародного спелеологічного союзу). Він є членом редколегій трьох міжнародних журналів:
«International Journal of Speleology» (Q2, International Union of Speleology, USA),
«Mediterranean Geoscience Reviews» (Springer Nature),
«Theoretical and Applied Karstology» (Румунська академія). З 2020 року був заступником головного редактора, а з 2021-го – є головним редактором «
Геологічного журналу», що видається НАН України й Інститутом геологічних наук НАН України.
Олександр Климчук – знаний організатор науки. У 1986–1991 роках він був віцепрезидентом Національної асоціації радянських спелеологів. 1991 року заснував Українську спелеологічну асоціацію та був її президентом у 1992–1998 і 2003–2005 роках. У 1992–2013 роках обирався членом Бюро Міжнародного спелеологічного союзу, був його віцепрезидентом (2001–2009) і на п’ять термінів обирався президентом Комісії з гідрогеології карсту та спелеогенезу (1994–2017).
У 2017–2021 роках Олександр Климчук представляв НАН України у Науковому комітеті новоствореної Національної ради України з розвитку науки та технологій, а у 2019–2021 роках був заступником голови Наукового комітету.
1991 року Олександра Климчука обрали почесним членом Національного спелеологічного товариства США, 1998 року – почесним членом Української спелеологічної асоціації, а 2022 року, як уже зазначалося, почесним членом Британської асоціації дослідників печер і Угорського спелеологічного товариства.
2010 року у складі авторського колективу циклу робіт Олександра Климчука удостоїли Державної премії України у галузі науки і техніки, а 2018 року – обрали членом-кореспондентом НАН України.
За інформацією Інституту геологічних наук НАН України