23 червня 2022 року відбулося перше засідання Вебінару з сучасного Китаю з теми «Російське вторгнення та майбутнє українсько-китайських відносин», організаторами якого стали Національний інститут стратегічних досліджень України, Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України й Українська асоціація китаєзнавців. Учасники заходу обговорили російське вторгнення в Україну й майбутнє українсько-китайських відносин.
Учасники зосередилися на питаннях про те:
- які цілі переслідує Китай на основі своєї нейтральної позиції щодо російського вторгнення в Україну;
- якими можуть бути стратегічні здобутки і втрати для Китаю від російсько-української війни;
- чи впливає чинник Тайваню на позицію Китаю щодо України;
- як зміниться зовнішня політика Китаю щодо європейських країн після війни?
- як Китай бачить свої майбутні відносини з Україною?
- якою є роль американо-китайських відносин у російсько-українській війні.
До дискусії долучилися провідні європейські, американські, китайські й українські науковці та експерти:
- професор Інституту міжнародних досліджень Фрімана Споглі (Стенфордський університет) Томас Фінгар;
- аналітик Шведського державного центру дослідження Китаю Вікінг Боман;
- директорка Центру китайських досліджень Ризького університету ім. Страдиня Уна Александра Берзина-Черенкова;
- директор китайської програми Центру Картера Лю Явей;
- головний консультант сектора зовнішньоекономічних відносин відділу зовнішньоекономічної політики Національного інституту стратегічних досліджень Іван Ус;
- член правління Української асоціації китаєзнавства, дослідник Інституту досліджень сучасного Китаю імені Бориса Курца Дмитро Єфремов.
Модерувала захід засновниця платформи «China Dialogue» Ізабель Хілтон.
Усі учасники дискусії висловили солідарність з українським народом в його боротьбі за свою свободу й суверенітет, а за підсумками обговорення дійшли таких висновків.
Російсько-українська війна завдає шкоди інтересам Пекіну, який через свою «нейтральну позицію» намагається мінімізувати свої втрати. Китай і надалі зберігатиме відстороненість і не надаватиме росії підтримки, крім дипломатичної, та намагатиметься зберегти свободу для політичного маневру й демонстрації свого стратегічного суверенітету.
Китай може посилити вплив на «країни третього світу» шляхом покладання на США провини за російсько-українську війну та глобальну нестабільність. Потенційно Китай може зашкодити своїй репутації у «першому світі» через підтримку рф, позиція якої є деструктивною. Імідж на міжнародній арені у боротьбі за глобальне лідерство є зворотною стороною китайської нейтральності й одночасно точкою його найбільшої вразливості.
Розв’язка російсько-української війни визначатиме політику КНР щодо Тайваню в короткостроковій перспективі. Ймовірність успішного силового сценарію «повернення» Тайваню об’єктивно падає. Вочевидь, Пекін демонструватиме рішучість захистити свої інтереси щодо Тайваню будь-якими засобами для створення в інших гравців зворотного бачення перспективи.
На європейському просторі Китай приваблювали великі ринки і платоспроможне населення, а структурно-політична слабкість ЄС допомагала йому просувати свої інтереси. Відновлення лідерства США в цьому регіоні внаслідок російсько-української війни послабить можливості Китаю та стимулюватиме його шукати шляхів компенсації глобальної впливовості за рахунок інших регіонів Азії та Африки.
Динаміка європейсько-китайських відносин по завершенні російсько-української війни посилено впливатиме на українсько-китайські відносини. КНР не підтримувати Україну у війні однозначно, адже вважає, що вона перебуває під недружнім американським впливом. Попри підприємницький інтерес і технічні можливості для участі у повоєнній відбудові, Пекін обмежуватиме активність своїх представників в Україні через зниження його інтересу до цього регіону.
У російсько-українській війні КНР займає нейтральну позицію, яку слід вважати не проросійською, а антиамериканською. Ухилення від прямої підтримки росії та пошук шляхів збереження приязних стосунків з Європою свідчать про неготовність Китаю до відкритого протистояння зі США та продовження попередньої стратегічної лінії на модернізацію, самопосилення й розвиток.
За інформацією Інституту сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України