View message

03.01.2023

Відбулися ХХХІІ читання академіка В.І. Вернадського «Зростання ролі природничих наук у суспільному житті»

Удоступнюємо всі матеріали заходу

23 грудня 2022 року в будівлі Президії НАН України відбулися ХХХІІ читання академіка В.І. Вернадського «Зростання ролі природничих наук у суспільному житті».

Зліва направо: академіки Олексій Онищенко, Анатолій Загородній, Вячеслав Кошечко й Олександр Пономаренко

Вітальне слово академіка Анатолія Загороднього

Від імені Національної академії наук України учасників читань привітав її Президент академік Анатолій Загородній. «Цими читаннями ми, з одного боку, вшановуємо пам’ять, віддаємо належне засновникові нашої Академії, одному з найвидатніших природознавців ХХ століття академікові Володимирові Івановичу Вернадському. З іншого боку – продовжуємо вивчати його творчий спадок і, що теж вкрай важливо, намагаємося втілювати його ідеї в життя, – зауважив він. – Зазвичай цю знакову подію ми проводимо в день народження Володимира Івановича. Але цього року не встигли вчасно, бо на нього припав один із найкритичніших днів в обороні Києва. Але дуже добре, що ми все ж таки не порушуємо традицій і проводимо читання. Це ще одне свідчення того, що Національна академія наук працює, її інститути працюють і мають зовсім непогані результати. Науковці міцно тримають свій фронт. Своєю роботою, зокрема й організацією цих читань, ми робимо, може, не такий уже й великий, та все ж помітний внесок у зміцнення незламності нашої держави. Нам тяжко, умови дуже складні, але ми всі працюємо. І це – запорука того, що Україна вистоїть і переможе».
Відзначивши насиченість програми читань і подякувавши їхнім організаторам (в особі голови Комісії НАН України з наукової спадщини академіка В.І. Вернадського, віцепрезидента НАН України, голови Секції хімічних і біологічних наук НАН України, директора Інституту фізичної хімії ім. Л.В. Писаржевського НАН України академіка Вячеслава Кошечка і заступника голови цієї Комісії, почесного директора Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, радника Президії НАН України академіка Олексія Онищенка), академік Анатолій Загородній побажав учасникам цікавих доповідей, плідних дискусій і непохитної віри в перемогу України.

Академіки Вячеслав Кошечко (ліворуч) і Олександр Пономаренко

До присутніх звернувся також віцепрезидент НАН України академік Вячеслав Кошечко: «Ще на початку ХХ століття В.І. Вернадський висунув важливу тезу про значення тісних зв’язків між живим і неживим у природі та визначив місце й роль людини у цій складній системі. Він запропонував нове уявлення про біосферу як специфічне середовище планети Земля, в якому живі організми взаємодіють із неживою матерією. Лише за таких умов біосфера може існувати як цілісна система і забезпечувати кругообіг органічних речовин на земній поверхні. В.І. Вернадський застерігав, що життя на Землі, зокрема подальший розвиток людства, можливі лише при дотриманні законів існування біосфери й розумінні простої істини: благо людини безпосередньо залежить від її ставлення до природного середовища. Вчений особливо наголошував: хоча людина є лише маленькою часткою біосфери, та її технічна озброєність не має меж, тому від неї залежить – бути чи не бути самому життю на Землі. І сьогодні, під час війни, ці його слова надзвичайно актуальні.

На жаль, вимоги екології не стали загальним і першочерговим принципом повсякденного життя: у ХХ столітті в суспільстві істотно не змінилося споживацьке ставлення до природи як до невичерпного джерела матеріальних та енергетичних ресурсів.

Нині – при глобалізації людської діяльності й зростанні усвідомлення обмеженості ресурсів біосфери – нагальною потребою є вироблення спільної стратегії і тактики, етичної щодо живих істот і того неживого, але природного, що оточує нас. Створення такої стратегії – неодмінна умова виживання.

Об’єквтивізм, однозначність, аналітичність, чітка позиція в системі класифікації – всі ці безсумнівні досягнення класичного природознавства, на жаль, нерідко втрачають свою вагомість. «Науковий світогляд, – зазначав В.І. Вернадський, – не дає нам картини світу в дійсному його стані». Дослідження нерівноважних складно-динамічних, комплексних систем (зокрема й екологічних, з їхнім безпрецедентно складним переплетінням соціально-політичних, економічних, технологічних і природних виявів) висувають на перший план такі засоби й риси наукового аналізу, як статистичність, нелінійність, поліваріантність, системність, плюральність та інші. Якщо класичну науку цікавили насамперед закони світобудови, то сучасні природничі науки виявляють тенденцію до розгляду власне світу, всього розмаїття виявів його реального буття, в чому саме й полягає сенс «екологізації» сучасного науково-дослідного процесу.

З одного боку, згідно з В.І. Вернадським, трансформування біосфери в ноосферу (сферу розуму) – це кінцевий етап розвитку біосфери, на якому розумна людська діяльність стає визначальним чинником розвитку життя на Землі. З іншого – «спрямована розумом культурна біогеохімічна енергія» виявилася надзвичайно небезпечною для самої людини. До речі, про це попереджав і сам В.І. Вернадський. Людина дедалі більше втручається в міграцію хімічних елементів на Землі, стає могутньою силою й нічого не залишає у спокої. Він писав про зникнення назавжди представників флори і фауни, про прогресування використання нагромаджених упродовж мільйонів років «складів вугілля» й інших вуглеводнів, про те, що людина глибоко проникає в надра землі. Мабуть, він уперше в історії світової науки прогнозував вичерпання корисних копалин та енергетичних ресурсів. В.І. Вернадський постійно розмірковував над тим, чи зможе людина розумно скористатися своєю могутністю і поводитися настільки обачно, щоби приносити довкіллю лише користь.

У сучасній методології природознавства великі сподівання пов’язують із розвитком синергетики й екології, де досліджують складні динамічні системи, властиві для процесів, що відбуваються в неорганічному світі, живій речовині й у людському суспільстві».

На завершення свого виступу академік Вячеслав Кошечко побажав усім нових творчих здобутків, миру та безпеки, зокрема біосферної.

Далі присутні заслухали доповіді, заплановані програмою читань.

Академік Василь Пехньо

З теми «В.І. Вернадський – великий «будівничий» науки: від першої хімічної лабораторії в Україні до Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України» виступив директор Інституту загальної та неорганічної хімії ім. В.І. Вернадського НАН України академік Василь Пехньо. Він коротко зупинився на віхах життя й роботи цього великого вченого, котрий, зокрема, 1918 року заснував першу в Україні хімічну лабораторію, що зрештою трансформувалася в одну з сучасних українських академічних наукових установ.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Доктор геолого-мінералогічних наук, професор Володимир Павлишин

Доповідь «В.І. Вернадський як історик науки та розвиток історії мінералогії в Україні» виголосив завідувач відділу «Мінералогічний музей імені академіка В.І. Вернадського» Інституту геохімії, мінералогії та рудоутворення ім. М.П. Семененка НАН України доктор геолого-мінералогічних наук, професор Володимир Павлишин.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Академік Яків Дідух

Про «Місце екології в науці і суспільстві» розповів завідувач відділу геоботаніки та екології Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України академік Яків Дідух. Доповідач проаналізував історичні аспекти формування екології, завдання якої її засновник Ернст Геккель (1869) вбачав у вивченні взаємодії різних організмів між собою, а також із навколишнім середовищем. Кардинальні зміни у подальший розвиток цієї науки вніс Юджин Одум (1953), який трактував екологію як науку екосистем, тобто перевів дослідження структури й функціонування живого на всі рівні існування – від організмового до екосистемного, ландшафтно-регіонального, біосферного. Ключовою характеристикою оцінювання екологічних процесів є енергія, яка депонується завдяки процесам фотосинтезу із сонячної в хімічну форму, трансформується по консортивних ланцюгах живлення, що визначає розвиток і еволюцію.

Академік Яків Дідух зауважив, що ідею про роль енергії у функціонуванні екосистем Ю. Одум почерпнув із праці В.І. Вернадського про біосферу, яку переклали у США французькою мовою, а його цикл лекцій про геохімічний кругообіг слухав у Єльському університеті молодший брат Одума Говард Томас, від якого Юджин отримав конспекти з викладенням її (ідеї) суті. Отже, наукові погляди В.І. Вернадського безпосередньо вплинули на формування ідей американського вченого, котрі логічно розвинулись у дослідженні проблем функціонування екосистем та їхньої динаміки.

У міру загострення екологічних проблем ЮНЕСКО 1972 року порушила питання екологічної освіти й виховання – і 1975 року було створено відповідну Програму ООН.

Сьогодні в Україні можна говорити про три різні екологічні науки, які різняться за предметом, завданнями досліджень, термінами (а екологи вже не розуміють один одного). Це – класична екологія, інвайронментальна екологія та соціоекологія. Якщо перша оперує сотнями законів, правил, постулатів, то дві останні не мають власних законів і їх слід трактувати як екологічні підходи у відповідних науках.

Натомість, якщо у 2011 році в переліку спеціальностей кандидата і доктора наук була спеціальність «03.00.16 – екологія (біологічні, сільськогосподарські науки та медицина)», то у відповідній постанові Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2015 р. № 266, згідно з якою готують здобувачів вищої освіти, спеціальність «екологія» відсутня у біологічних науках, тому екологи, що мають технічну підготовку (спеціальність «101 – природничі науки»), не можуть забезпечити вимог повноцінної підготовки документів на зразок ОВД (оцінки впливу на довкілля), стратегічної екологічної оцінки, постпроєктного моніторингу. Тому таку спеціальність необхідно відновити для біологічних дисциплін, вважає академік Яків Дідух.

На його думку, оцінюючи стратегію розвитку наук, глобальність проблем і актуальність завдань, доцільно відобразити статус екологічних дисциплін у структурі секцій та відділень НАН України. Доповідач запропонував розширити Секцію хімічних і біологічних наук до Секції хімічних, біологічних та екологічних наук і підсилити її Відділенням наук про Землю. Такі зміни, за його словами, відповідають гострим вимогам сьогодення і забезпечать подальший розвиток екології.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Доктор технічних наук, доцент Володимир Бессарабов

Про «Роль «зеленої хімії» на сучасному етапі розвитку ноосфери» доповів професор кафедри промислової фармації Київського національного університету технологій та дизайну (КНУТД), науковий співробітник відділу хімії гетероциклічних сполук Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України доктор технічних наук, доцент Володимир Бессарабов. Він розповів про спільні наукові дослідження й розробки науковців Інституту й університету за напрямом «зелена хімія», взаємозв’язок наукових розвідок із концепцією трансформації ноосфери та перспективи впровадження результатів майбутніх досліджень у реальне ощадливе виробництво продуктів тонкого органічного синтезу й активних фармацевтичних інгредієнтів.

Як констатував доповідач, на сучасному етапі розвитку ноосфери суттєво поглиблюється інтеграція її компонентів, що призводить до збільшення ролі наукоємних галузей науки, таких як «зелена хімія» (напрями її розвитку – нові шляхи синтезу, відновлювальні вихідні реагенти, заміна традиційних органічних розчинників). Науковці Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка НАН України та КНУТД протягом останніх 10 років виконують спільні фундаментальні дослідження, спрямовані на впровадження політик і заходів «зеленої хімії» зі вдосконалення поводження з відходами як частини стратегії низьковуглецевого розвитку України до 2050 року, а також на розроблення нових аналітичних методик і технологій виробництва активних фармацевтичних інгредієнтів. За цей час:

розроблено наукові основи моделювання наноструктурних екологічно безпечних систем деконтамінації шляхом дослідження реакційної здатності цільових фосфорорганічних ефірів у реакціях нуклеофільного заміщення пероксид-аніоном та його активованими формами;
вивчено ендо- й екзотоксичність, ефекти біоакумуляції фосфорорганічних токсичних речовин і продуктів їхнього розпаду;
розроблено нові сучасні деконтамінаційні системи швидкої дії, які використовуватимуться на хімічних і хіміко-фармацевтичних підприємствах, у сільському господарстві, в системі охорони здоров’я населення, закладах цивільної оборони й медицини катастроф;
уперше показано, що продукти деконтамінації фосфорорганічних екотоксикантів можуть мати не менший клас токсичності, ніж вихідні речовини;
уперше розроблено інноваційну методологію руйнування субстратів-екотоксикантів із визначенням in silico ендо- й екзотоксичності за результатами QSAR-аналізу токсикологічного впливу на модельні організми, а також потенційної біоакумуляції основних хімічних речовин, присутніх як інтермедіати чи кінцеві продукти, протягом реалізації основних хімічних взаємодій;
уперше запропоновано методику експериментального кількісного комплексного оцінювання токсикологічної небезпеки й ефективності систем деконтамінації фосфорорганічних екотоксикантів і продуктів їхнього розкладання на основі вивчення кінетики інгібування бутирилхолінестерази сироватки крові людини в умовах eх vivo;
показано, що використання модельного мийного засобу на основі розробленої системи міцелярної інактивації для очищення технологічного обладнання від залишків пестицидів і активних фармацевтичних інгредієнтів фосфор- і сіркоорганічної природи дозволить підвищити якість і скоротити витрати часу при виконанні стандартних операційних процедур очищення;
встановлено, що впровадження розроблених технологій призводить до зменшення утворення стічних вод безпосередньо у джерелі їхнього утворення на виробництвах пестицидів і лікарських засобів при очищенні технологічного обладнання. Зменшення утворення відходів безпосередньо в джерелі їхнього утворення одночасно призводить до зменшення викидів парникових газів як від захоронення відходів, так і від транспортування забруднених екотоксикантами стічних вод;
розроблено «зелену» технологію підвищення (більш ніж у 43 рази) розчинності активних фармацевтичних інгредієнтів (АФІ) гесперидину методом введення в полімерну тверду дисперсну систему;
уперше встановлено, що полімерна ТДС гесперидину інгібує бутирилхолінестеразу сироватки крові людини за змішаним (частковим) механізмом. Показано, що ТДС гесперидину – майже в 19 разів ефективніший інгібітор бутирилхолінестерази сироватки крові людини, ніж гесперидин (за показником IC₅₀). Це свідчить не лише про збереження специфічної біологічної активності гесперидину у складі полімерної ТДС, а й про збільшення інгібувальних властивостей щодо бутирилхолінестерази сироватки крові людини;
уперше розроблено «зелену» технологію отримання твердої дисперсної системи гесперидину методом відцентрового формування волокон («цукрової вати») з підвищення розчинності АФІ у 188 разів.

На завершення свого виступу доктор технічних наук Володимир Бессарабов зазначив, що сучасні й перспективні методичні та наукові розвідки науковців Інституту і КНУТД пов’язані з концепцією трансформації ноосфери В.І. Вернадського та спрямовані на:

розширення можливостей очищення стічних вод підприємств фармацевтичної галузі й виробництва пестицидів до безпечного рівня та використання «регенерованої» води для зрошення газонів, спортивних полів, сільськогосподарських угідь або для інших потреб, не пов’язаних із використанням для пиття (у межах концепції ощадливого виробництва);
використання надкритичних рідин, передусім СО₂, у процесах синтезу напівпродуктів тонкого органічного синтезу й отримання екстрактів із біотехнологічної лікарської рослинної сировини;
розроблення нових «зелених» технологій підвищення біодоступності важкорозчинних АФІ з використанням фармацевтично прийнятних полімерів;
розроблення і впровадження розділів «зелена хімія» у курси лекцій для магістрантів і аспірантів спеціальностей «161 – Хімічні технології та інженерія» і «226 – Фармація, промислова фармація»;
видання колективної монографії, присвяченої підходам і методам «зеленої хімії», а також досягненням українських науковців у цій галузі знань.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Кандидат архітектури Володимир Губарь

Насамкінець професор кафедри архітектури Приазовського державного технічного університету, засновник і колишній президент Благодійного фонду В.І. Вернадського кандидат архітектури Володимир Губарь поінформував «Про результати проєктування садиби-музею В.І. Вернадського в с. Яреськи Шишацького району Полтавської області».

Сучасний стан та проблеми відновлення історичної садиби В.І. Вернадського на Бутовій Горі біля с. Яреськи Шишацького району Полтавської області

Про результати проєктування садиби-музею В.І. Вернадського в с. Яреськи Шишацького району Полтавської області

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

Підсумовуючи, академік Вячеслав Кошечко відзначив високий науковий рівень цьогорічних читань, змістовність і актуальність представлених на них доповідей та щиро подякував усім причетним до проведення заходу.