Народився 12.03.1863 у Петербурзі. Закінчив Петерб. університет (1885). У 1890—1911 працював у Моск. університеті (з 1898 — професор). Академік Петерб. АН з 1909. У 1918 — голова Комісії по заснуванню Української академії наук. У 1922 —39 — директор Радієвого інституту та 1927 —39 — Біогеохімічної лабораторії (в подальшому — Інститут геохімії та аналітичної хімії ім. В.І.Вернадського у Москві). Почесний член багатьох академій та наук. товариств. Організатор низки наук. установ. Помер 6.01.1945. Його ім’я присвоєно Національній бібліотеці України та Інституту загальної та неорганічної хімії НАН України. Президією НАН України засновано Золоту медаль (2003) та премію імені В.І.Вернадського (присуджувалася у 1973 —2007 рр.).
Наукові праці в галузі мінералогії, кристалографії, історії і філософії природознавства, а також геохімії, біогеохімії і радіогеології, засновником яких він є. Розробив вчення про біосферу, зокрема ноосферу. Досліджував геохімічні закономірності будови і складу Землі, хімічний склад земної кори і гідросфери, міграцію хімічних елементів у земній корі, розподіл та роль радіоелементів у її еволюції. Розробив теорію про провідну роль живих істот у геохімічних процесах та еволюційну теорію походження мінералів. Створив наукову школу