Народився 11.05.1947 р. у Дніпропетровську. Доктор фізико-математичних наук (1990).
Закінчив Дніпропетровський державний університет (1970). У 1973—1974 рр. — стажист-дослідник відділу елементарних частинок Інституту теоретичної фізики АН УРСР, у 1975—1983 рр. — науковий співробітник відділу гравітації Українського центру стандартизації і метрології. Від 1983 р. працює в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України (старший науковий співробітник, нині — провідний науковий співробітник).
Основна сфера наукових інтересів — фізика високоенергетичних зіткнень ядер, де він розвинув релятивістсько-інваріантний формалізм термодинаміки і запропонував метод піонного інтерферометричного мікроскопа для вимірювання просторових і часових характеристик розширюваних адронних систем, зокрема часу життя таких систем (1986—1987). Запропонував концепцію «довжини однорідності» в кореляційному аналізі тотожних частинок, яку широко використовують при аналізуванні результатів фемтоскопічних вимірювань у зіткненнях ядер (1993—1995). Розробив підхід, що дає змогу відокремлювати квантово-статистичні кореляції від кулонівських для відносно великих джерел адронів і резонансів, що виникають у ядро-ядерних зіткненнях (1998). Розвинув гідрокінетичне наближення для опису еволюції та формування спектрів частинок, що народжуються в ультрарелятивістських зіткненнях ядер (2002—2013), і запропонував метод кореляційної фемтоскопії малих систем, що враховує квантовий принцип невизначеності (2011—2013).