Народився 02.05.1942 р. в Ужгороді. Доктор фізико-математичних наук (1984). Старший науковий співробітник (1975).
Після здобуття середньої освіти у 1959 р. вступив на фізико-математичний факультет Ужгородського державного університету. 1964 року одержав диплом спеціаліста і в 1965 р. вступив до аспірантури. Від 1967 р. працює в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України на посадах молодшого, старшого і провідного наукового співробітника. Під його керівництвом було захищено 4 кандидатські дисертації.
Упродовж усього часу наукова діяльність була тісно пов’язана з аналізом експериментальних даних з прискорювачів частинок та з передбаченнями для них. Отримав і опублікував низку важливих результатів з фізики елементарних частинок і ядер. У другій половині 60-х років здійснив класифікацію мезонів і баріонів у рамках симетрій SU(3) та SU(6). Ці результати ввійшли до монографії Нгуена Ван Х’єу (Лекции по унитарной симметрии элементарных частиц. М.: Атомиздат, 1967). У 70-х роках отримав оригінальне рівняння стану ядерної речовини і побудував дуальну амплітуду розсіювання адронів з мандельстамівською аналітичністю, що не суперечить умові унітарності.
Започаткував дві успішні серії міжнародних конференцій: «Нові напрями у фізиці високих енергій» та «Неевклідова геометрія в сучасній фізиці та математиці» і видав праці цих конференцій.
Премія академій наук України, Білорусі та Молдови (2006). Іноземний член Академії наук Угорщини (1998). Член Програмного комітету з фізики високих енергій Об’єднаного інституту ядерних досліджень (Дубна).