Анотації та інше

У монографії проаналізовано художньо-онтологічні моделі – соціальну, національну, індивідуальну, створені Володимиром Винниченком у «Щоденнику» (1911–1951). У дослідженні доведено, що рушійним чинником Винниченкового експериментування була ідея «всебічного визволення». З’ясовано, що специфіка соціальної моделі буття полягає в апробуванні філософії марксизму та створенні концепції «світового громадянства». Логіку створення національної художньо-онтологічної моделі зумовлено домінуванням україноцентричності в мисленні В. Винниченка 1910–1920-х років, а в період останньої еміграції – конкордистського проекту колектократії. Особливість художньої моделі індивідуального буття визначають концепції «чесності з собою» та конкордизму, покликані подолати дисгармонію людського буття.

На матеріалі щоденникових записів розглянуто специфіку художньої репрезентації буттєвих проектів, виявлено засадничі онтологічні категорії та їхнє художнє втілення, досліджено особливості художньо-образного мов осмислення В. Винниченка в аналізі проблем буття (філософічність, релятивність, експериментальність, утопічність, парадоксальність, амбівалентність, дискусійність). У монографії з’ясовано контекстуальний зв’язок «Щоденника» із художньою творчістю митця у проекції на онтологічну проблематику, що дало змогу розглянути щоденникові нотатки як творчу лабораторію і "претекст" художньої спадщини письменника.

В монографии проанализированы художественно-онтологические модели – социальная, национальная, индивидуальная, созданные Владимиром Винниченко в «Дневнике» (1911–1951). В исследовании доказано, что движущим фактором экспериментирования Винниченко была идея «всестороннего освобождения». Выяснено, что специфика социальной модели бытия заключается в апробировании философии марксизма и создании концепции «мирового гражданства». Логика создания национальной художественно-онтологической модели обусловлена доминированием украиноцентричности в мышлении В. Винниченко 1910–1920-х годов, а в период последней эмиграции – конкордистского проекта коллектократии. Особенность художественной модели индивидуального бытия определяют концепции «честности с собой» и конкордизма, призванные преодолеть дисгармонию человеческого бытия.

На материале дневниковых записей рассмотрена специфика художественной репрезентации бытийных проектов, выявлены основные онтологические категории и их художественное воплощение, исследованы особенности художественно-образного как осмысление В. Винниченко в анализе проблем бытия (философичность, релятивность, экспериментальность, утопичность, парадоксальность, амбивалентность, дискуссионность). В монографии выяснена контекстуальная связь «Дневника» с художественным творчеством художника в проекции на онтологическую проблематику, что позволило рассмотреть дневниковые заметки как творческую лабораторию и «претекст» художественного наследия писателя.

Видання адресовано науковцям, викладачам, студентам філологічних факультетів, а також усім, кого цікавить творчість В. Винниченка.

Издание адресовано научным работникам, преподавателям, студентам филологических факультетов, а также всем, кого интересует творчество В. Винниченко.

Видання адресовано науковцям, викладачам, студентам філологічних факультетів, а також усім, кого цікавить творчість В. Винниченка.

У монографії проаналізовано художньо-онтологічні моделі – соціальну, національну, індивідуальну, створені Володимиром Винниченком у «Щоденнику» (1911–1951). У дослідженні доведено, що рушійним чинником Винниченкового експериментування була ідея «всебічного визволення». З’ясовано, що специфіка соціальної моделі буття полягає в апробуванні філософії марксизму та створенні концепції «світового громадянства». Логіку створення національної художньо-онтологічної моделі зумовлено домінуванням україноцентричності в мисленні В. Винниченка 1910–1920-х років, а в період останньої еміграції – конкордистського проекту колектократії. Особливість художньої моделі індивідуального буття визначають концепції «чесності з собою» та конкордизму, покликані подолати дисгармонію людського буття.

На матеріалі щоденникових записів розглянуто специфіку художньої репрезентації буттєвих проектів, виявлено засадничі онтологічні категорії та їхнє художнє втілення, досліджено особливості художньо-образного мов осмислення В. Винниченка в аналізі проблем буття (філософічність, релятивність, експериментальність, утопічність, парадоксальність, амбівалентність, дискусійність). У монографії з’ясовано контекстуальний зв’язок «Щоденника» із художньою творчістю митця у проекції на онтологічну проблематику, що дало змогу розглянути щоденникові нотатки як творчу лабораторію і "претекст" художньої спадщини письменника.

Издание адресовано научным работникам, преподавателям, студентам филологических факультетов, а также всем, кого интересует творчество В. Винниченко.

В монографии проанализированы художественно-онтологические модели – социальная, национальная, индивидуальная, созданные Владимиром Винниченко в «Дневнике» (1911–1951). В исследовании доказано, что движущим фактором экспериментирования Винниченко была идея «всестороннего освобождения». Выяснено, что специфика социальной модели бытия заключается в апробировании философии марксизма и создании концепции «мирового гражданства». Логика создания национальной художественно-онтологической модели обусловлена доминированием украиноцентричности в мышлении В. Винниченко 1910–1920-х годов, а в период последней эмиграции – конкордистского проекта коллектократии. Особенность художественной модели индивидуального бытия определяют концепции «честности с собой» и конкордизма, призванные преодолеть дисгармонию человеческого бытия.

На материале дневниковых записей рассмотрена специфика художественной репрезентации бытийных проектов, выявлены основные онтологические категории и их художественное воплощение, исследованы особенности художественно-образного как осмысление В. Винниченко в анализе проблем бытия (философичность, релятивность, экспериментальность, утопичность, парадоксальность, амбивалентность, дискуссионность). В монографии выяснена контекстуальная связь «Дневника» с художественным творчеством художника в проекции на онтологическую проблематику, что позволило рассмотреть дневниковые заметки как творческую лабораторию и «претекст» художественного наследия писателя.