українська
Анотація:Автор ініціює новий напрям у гуманітаристиці, зокрема, у мистецтвознавстві. Це вже третя монографія на цьому шляху, орієнтованому на театр і художню культуру як нелінійні, відкриті, самоорганізувальні системи з високими ступенями свободи. Напрям може бути означений як синергетика художньої культури, або ширше – як нелінійне мистецтвознавство. Дослідження таких феноменів, як Принцип недіяння, нанотехнології в художній культурі, театр у контексті квантового світу; суб’єктність художньої культури, постнекласичний ресурс театру екзистенційного, метафізичного та психологічного; парсичні енергії театру; експансії театру; інноваційний лідер в культурі ХХІ ст.; актуальне мистецтво; принципово нова роль культури у третьому тисячолітті; шлях від Фаустівської культури до Протеєвої, – неуникно ставить на порядок денний питання про можливість нового онтологічного прецедента.
російська
Анотація:Автор инициирует новое направление в гуманитаристике, в частности, в искусствоведении. Это уже третья монография на этом пути, ориентированном на театр и художественную культуру как нелинейные, открытые, самоорганизующиеся системы с высокими степенями свободы. Направление может быть обозначено как синергетика художественной культуры, или шире – как нелинейное искусствоведение. Исследование таких феноменов, как Принцип недеяния, нанотехнологии в художественной культуре, театр в контексте квантового мира; субъектность художественной культуры, постнеклассический ресурс театра экзистенциального, метафизического и психологического; парсичные энергии театра; экспансии театра; инновационный лидер в культуре ХХ в.; актуальное искусство; принципиально новая роль культуры в третьем тысячелетии; путь от фаустовской культуры к Протеевой, – неизбежно ставит на повестку дня вопрос о возможности нового онтологического прецедента.