українська
Анотація:У монографії досліджується правова природа концепції всесвітньої культурної й природної та нематеріальної культурної спадщини, її формування й тенденції розвитку в міжнародному праві. Розкривається співвідношення концепції загальної спадщини людства і всесвітньої культурної та природної спадщини. Значна увага приділяється міжнародно-правовим відносинам між державами-учасницями Конвенції ЮНЕСКО 1972 р. про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини, з однієї сторони, і Міжурядовим комітетом з охорони культурної та природної спадщини загального визначного значення – з іншої сторони – щодо захисту, вивчення та популяризації об’єктів культури і природи, які включені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Розглядаються питання імплементації міжнародно-правових норм з охорони об’єктів всесвітньої спадщини в національне право, у тому числі й України. Аналізуються особливості міжнародно-правових відносин, що виникли у зв’язку з укладенням Міжнародної конвенції ЮНЕСКО 2003 р. про охорону нематеріальної культурної спадщини, призначеної сприяти збереженню та популяризації об’єктів, які становлять нематеріальну культурну спадщину (пісні, легенди, вірування, обряди, традиції, ремесла тощо).
Читацька аудиторія:Для викладачів, аспірантів і студентів юридичних вузів та факультетів, фахівців пам’яткоохоронної справи, а також усіх, хто цікавиться правовими проблемами охорони культурної спадщини.