Перегляд повідомлення

Доктор біологічних наук Анна Куземко серед молодих заростей верби. Авторка світлини – Любов Борсукевич

«Коли дно було абсолютно голе, вкрите черепашками і стояли лише фруктові дерева, обліплені мушлями, задавалося, що це якась інша планета. Тепер усе-таки з’являються рослини, характерні для наших природних заплавних екосистем. Пейзаж стає все менш фантастичним. Хоча фруктові дерева з цими черепашками, які все ще стирчать з травостою, із заростей верб, на контрасті мають ще більш сюрреалістичний вигляд, – ділиться враженнями Анна Куземко. – …я зайвий раз переконалася, що якісь екологічні прогнози робити дуже важко і вони часто не справджуються. Я поки що не можу сказати, що наше передбачення про поширення інвазійних видів не здійснилося на 100%. А втім, сталося інакше, ніж ми очікували. <…> Загалом цього разу ми зафіксували на трьох ділянках до 65 видів рослин. У червні їх можна було перерахувати по пальцях рук. Я думаю, це просто колосальна цифра. Ми і справді не думали, що всього буде так багато. Звісно, серед цих видів є чужорідні — за дуже попередньою оцінкою, їх четверта частина. Точне співвідношення ми ще аналізуватимемо.

Домінантною виявилася верба. Одразу виникло питання, чи це аборигенний вид. І найімовірніше, це гібрид нашої верби білої і чужорідної верби ламкої. Він витісняє вербу білу на Дніпрі. З іншого боку, ми не можемо казати, що цей вид інвазійний. Бо він не поводиться, скажімо, як амброзія, робінія, клен американський. Це просто вид, який заміщає один дуже генетично близький аборигенний і формує оці заплавні ліси.

Ну і серед цих заростей верби трапляються сіянці як інвазійних видів, так і місцевих, характерних для таких водно-болотних територій. Ближче до берегів, де верба не така висока і не така щільна, є кілька видів щавлю, череда, осот — десь до 20 видів на ділянку. І навпаки, де верба висока і густа, в її заростях можна знайти лише поодинокі, випадкові сіянці. Для розуміння. Коли ми робимо опис, то намагаємося визначити приблизний відсоток покриття кожного виду на описовій ділянці. І оця верба займає 98–99% від усього, що там є. У її пануванні велику роль зіграв час трагедії. Вербового насіння на той момент було найбільше, цей пух плавав на поверхні. Вода пішла, і велика його кількість упала на родючий вологий ґрунт і проросла. Це той чинник, який важко було прорахувати. Саме тому не варто бути категоричними в прогнозах. Ми не можемо осягнути всю ту безліч екологічних факторів, які мають вплив. Так само не вгадаєш, який з них стане ключовим — чи погодні умови, чи наявність насіння того чи іншого виду, чи склад і структура ґрунту...

Ми, приміром, у припущеннях виходили з того, що в кінці літа поширюватиметься насіння інвазійних видів і заселятиме ці території. Це теж цілком реалістичний сценарій. Але було складно передбачити, що головним постачальником насіння стане верба. Адже щороку насіння утворюється в різні періоди. І якби все збіглося не так, то, можливо, відкриті території заселили б сіянці, приміром, клена американського, робінії, гледичії, ясена пенсильванського — чогось чужорідного, чого там багато росте по берегах.

На відвіданих ділянках верби займають близько 40–50% площі. Вони закріпилися там, де немає відкладів дрейсени, і настільки щільні, що через них важко продиратися. При цьому найвища рослина із заміряних була на понад три метри.

Це дивовижно, що такий шалений приріст відбувся лише за чотири місяці. Думаю, на це вплинули кілька факторів. По-перше, оцей ґрунт, він дуже родючий. По-друге, насіння проросло вкрай тісно. Це спонукало рослини тягнутися до сонця, конкурувати між собою. І дуже добре, що ми приїхали саме на кінець вегетаційного сезону і змогли зафіксувати максимальний приріст біомаси.

Натомість заростей інвазійних рослин не побачили. Можливо, сформоване насіння пошириться на решті відкритих ділянок. Але це вже буде наступного року. У будь-якому разі йому важко буде проникнути в ті щільні зарості верби. <…>

…я думаю, що верба, якщо не станеться чогось екстраординарного, має все одно залишитися. Нас запитують, чи можна вже казати, що формується ліс. Насправді це було б дуже класно, оскільки заплавні вербово-тополеві ліси — це біотоп з 4-ї резолюції Бернської конвенції, його охороняють на рівні всієї Європи. Це якраз той мільярд дерев, які намагаються в нас посадити, а він тут уже росте. І якщо буде достатньо вологи, то мені здається, там усе ж утворюватиметься заплавний ліс — те, що ми звикли бачити навколо річок. Трав’яний покрив таких природних вербових лісів зазвичай формується з лучних і водно-болотних рослин. Частина з них уже є, і, напевно, далі їх буде більше. Але це трапиться, якщо з’являться оці вікна, коли вимруть слабші верби. Вони дозволять заселитися там іншим рослинам. Чи буде саме так, побачимо. Щось підкаже наступний рік».

«Ми очікували побачити хоча б щось лучне. Але нічого схожого на луки поки що немає, – продовжує вчена. – Зафіксували тільки окремі лучні види, приміром, тонконіг або в’юнок. Теоретично, можливо, щось таке з’явиться на більш піднятих ділянках наступного року, але поки що на них формуються угруповання, в яких переважають однорічні лобода, амарант, портулак. Усе ж якщо звернутися до теорії екології і поняття сукцесії (зміни одного типу біотопів іншим), то луки — це еволюційно просунутіша стадія розвитку рослинності. До речі, як і прибережно-водні угруповання, які ми побачили навколо річки. Тому вони мене так здивували і водночас потішили.

При цьому майже голими залишаються ділянки, де до останнього стояла вода. Але зарості верби швидко наступають і на них. Я здивована тим, приміром, що на черепашкових відкладах хай навіть щось інвазійне, невибагливе, але проростає. Переважно це такі поодинокі рослинки, приміром, сіянці аморфи кущової. Черепашки, акумульовані ближче до берегів, і чагарники вздовж колишнього берега водосховища перешкоджають потраплянню ґрунту на них. Але буде сніг, дощ, і цей ґрунт, можливо, змиється на береги і вкриє черепашкові відклади. За такого розвитку подій там оселиться більше рослин.

Наступного разу доцільно виїхати на місце десь під кінець травня — на початку червня. Я не скажу, що тоді вже буде чітко зрозуміло, що на цих територіях відбуватиметься далі, але наступну стадію формування рослинності, біотопів ми зможемо побачити. Мені найцікавіше, що ж станеться з тими щільними заростями верб, оскільки це щось абсолютно незвичне, унікальне, чого ніхто там не очікував. І чи є ми свідками зародження величезного молодого лісу – аналога колишнього Великого Лугу».