Гостем чергового випуску програми «Київ – Донбас» радіостанції «Громадське радіо» став еколог правозахисної організації «Екологія. Право. Людина», молодший науковий співробітник відділу моніторингу та охорони тваринного світу Інституту зоології імені І.І. Шмальгаузена НАН України Олексій Василюк.
За словами вченого, довкіллю властиво поступово відновлюватися після припинення дії чинників, які негативно на нього впливають. Такі процеси спостерігаються, зокрема, на території Чорнобильської зони відчуження: якщо раніше це був досить заселений район із великими площами розораних земель, то після евакуації мешканців дедалі більше місця в ньому займають ліси й болота. Проте відновлення навколишнього природного середовища відбувається відносно повільно. Це – справа десятиліть, а часом – століть. Наразі ж велике занепокоєння вітчизняних екологів викликає стан екосистем Донбаського регіону, передусім на територіях, не підконтрольних українській владі, адже їх неможливо зараз обстежити. Однак про деякі негативні наслідки збройного протистояння на сході України для природи цих місцевостей усе ж можна говорити впевнено. О. Василюк розповів, зокрема, про три складові екологічної проблематики на Донбасі, які є особливо важливими саме на даний момент.
По-перше, значних фізичних пошкоджень зазнали ландшафти Донбасу. За підрахунками екологів, з 2014 року на цій території сталося понад 10 тис. пожеж (з них 3 тис. – у перші чотири місяці проведення АТО). Внаслідок цього вигоріла майже чверть лісів Донбасу, особливістю яких є їхнє штучне походження. Цей регіон – нині центр української степової зони, і ліси в ньому з’явилися в результаті цілеспрямованого насадження. До того ж, це відбувалося в кліматичних умовах, дещо відмінних від сучасних. Тому екологи не впевнені, що в майбутньому східні ліси можна буде повністю відновити, навіть якщо вдасться залучити достатні кошти. Як зауважив О. Василюк, підрахувати кількість пожеж на зазначеній території дали змогу космічні знімки нашої планети, зроблені супутниками й безкоштовно наданими українським екологам американським Національним управлінням з аеронавтики і дослідження космічного простору (NASA).
По-друге, невідомою залишається доля сховищ відходів хімічних промислових підприємств, які залишилися на територіях, не підконтрольних українській владі: принаймні не було жодних офіційних повідомлень щодо евакуації токсичних відходів. Вчені не виключають імовірності потрапляння шкідливих речовин у р. Сіверський Дінець (басейном якого є переважна частина Донбасу і води якого використовуються в системі питного водопостачання), а із нього – в р. Дон і Азовське море, яке має надзвичайно вразливу екосистему. На жаль, наразі, як стверджують науковці, запобігти реалізації цієї загрози неможливо.
По-третє, великої і тривалої шкоди довкіллю регіону завдали, зокрема, продукти вибухів артилерійських снарядів. Як наголосив гість радіостудії, після закінчення збройних конфліктів на території колишньої СФРЮ (а простіше кажучи – Югославії), незалежні держави, які утворилися внаслідок розпаду цієї федерації, повністю вилучили із обробітку близько 3 млн га земель, не придатних для ведення сільського господарства. Причому значна частина цих земель не оброблюється й досі. О. Василюк пояснив, що внаслідок вибуху снаряда хімічні речовини, які в ньому містяться (наприклад, важкі метали, сірка, маса якої в кожному снаряді калібром 122 мм складає майже 0,5 кг, тощо), потрапляють у повітря, ґрунти й водойми. Так, відомо, що в результаті взаємодії сірки з водою може утворюватися сірчана кислота. Аналізуючи космічні знімки високої роздільної здатності, можна навіть підрахувати приблизну кількість вибухів військових снарядів на тій чи іншій території – за кількістю утворених ними воронок. Зазвичай діаметр воронки від вибуху коливається в межах від 1 до 12 м (рідше – до 19 м). Проте непридатною для вирощування їстівних рослин стає площа радіусом 20-30 м навколо воронки. Погіршує екологічну ситуацію особливість ґрунтів Донбасу – їхній переважно кам’янистий характер. Тобто змиті дощами шкідливі речовини досить швидко потрапляють із поверхні ґрунту до підземних вод та інших водойм. Зараз ніхто не контролює якості питної води й повітря на Донбасі (мова йде, зрозуміло, перш за все про непідконтрольні території), тому єдиний вихід для місцевих мешканців – докладати власних зусиль для збереження свого здоров’я. Відповідні рекомендації правозахисної організації «Екологія. Право. Людина» для цивільного населення та військовослужбовців доступні за посиланнями: