23–27 квітня 2018 року науковці відділу «Український етнологічний центр» Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т. Рильського НАН України (ІМФЕ) кандидати історичних наук В. Іванчишен і В. Юрченко здійснили планову етнографічну експедицію на адміністративній території сучасних Чернівецької та Тернопільської областей.
Одним із невичерпних фондів зберігання усно-історичної традиції будь-якого етносу є пам’ять його представників, в якій закарбовано найдрібніші деталі та фрагменти минулого, що мають різні смислові відтінки, котрі піддаються багаторазовому обговоренню, належному осмисленню й виступають своєрідним індивідуальним/колективним досвідом адаптивних практик до нових умов життєдіяльності. Саме тому проведення польової роботи етнолога повсякчас не втрачає свої актуальності. Це стосується не лише аспектів збору і систематизації бази таких відомостей, а й відстеження показників їхньої трансформації з огляду на зміни в історичних та етнокультурних реаліях.
Цього разу експедиційний виїзд науковців ІМФЕ передбачав виконання цілої низки завдань, які включали збір фактографічного багажу з проблем функціонування української родини, усно-історичної традиції, господарських занять і народної архітектури, громадського побуту. Із застосуванням методів опитування, фото- та відеофіксації дослідникам вдалося виявити специфічні риси регіональної мозаїки етнокультури українців, побачити сучасні механізми її побутування.
Територіально експедиція охопила села Глибоцького (сс. Корчівці, Купка) і Заставнівського (сс. Кадубівці, Ржавинці, Добринівці) районів Чернівецької області та Чортківського (сс. Сосулівка, Улашківці, Росохач) району Тернопільської області. Зважаючи на актуальність вивчення специфіки функціонування міської культури, вчені здійснили етнографічні записи у м. Заліщики (Тернопільська обл.) та м. Чернівці.
Як зазначають етнологи, сучасні польові студії з вивчення життя і традицій української родини розглядаються в контексті двох площин. Із одного боку, запис вівся крізь призму родинного усно-історичного екскурсу, де зазвичай респондент (або кілька представників сім’ї, що є ефективнішим для вивчення проблеми), розповідаючи про події власного минулого й родинного досвіду, вписував їх в історичну канву. При опитуванні часто проявлялися рефлексії щодо трагічних моментів та нюансів, які кардинально змінювали життя сім’ї (переселення, зміна місця роботи тощо). Впевненість опитаних у невідворотності згадуваних подій, мотиви збереження власного/сімейного життя зумовлювали свідоме прийняття історичних реалій, відмову від будь-якої форми опору. Ще однією площиною, в рамках якої уможливлювався успішний збір польових матеріалів, є запис індивідуально-родинних спогадів і фрагментів родинних переказів, які закарбувались як усталені наративи в пам’яті опитуваних. Такі матеріали є змістовно наповненими й деталізованішими, однак у них відображено часто не пов’язані між собою мікроісторичні сюжети, подекуди відсутні власні оцінки подій. Значущими та ефективними виявились дослідження і пошуки міських родинних історій у містах Чернівці та Заліщики.
Актуальним у контексті збору етнографічних даних науковцями та популяризації науково-краєзнавчої діяльності є дослідження родоводів мешканців краю. Зокрема, слід відзначити плідну діяльність у цьому напрямі краєзнавців М. Столяра (с. Ржавинці Заставнівського району Чернівецької області) та С. Воєвіткова (м. Чернівці).
 Хрест, встановлений з ініціативи громади с. Ржавинці (Заставнівський район Чернівецької області) |
 Весільне фото середини ХХ ст. із сімейного архіву М. Столяра (с. Ржавинці Заставнівського району Чернівецької області) |
Під час опитування на українсько-румунському пограниччі (на прикладі сіл Глибоцького району Чернівецької області) певним чином розкривається те, що в повсякденній формі спілкування населення не надає перевагу українській мові.
 Експозиція народного одягу в етнографічному відділі музею історії села Купка (Глибоцький район Чернівецької області) |
Дослідники звертають увагу, що доволі проблемним нині є запис польового матеріалу, що стосується системи народних знань, традиційних і міфологічних уявлень. Це пояснюється значним розгортанням релігійного руху на досліджених теренах, особливо на Буковині. Поряд із домінуючою православною традицією сьогодні існує безліч альтеративних релігійних напрямів, що детермінує превентивне протистояння, активізацію різнорідної діяльності релігійних громад. Питання, пов’язані з міфологічними аспектами, традиційними уявленнями, системою метеорологічних знань, викликали спротив із боку опитуваних, які відмовлялися вести розмову про це. Натомість теми, що стосуються народної релігійності, громадської церковної роботи та власного/родинного внеску в розвиток сільської (церковної) громади, викликали жвавий інтерес у респондентів.
Таким чином, у сучасному дослідницькому «полі» перед збирачем-дослідником постає низка завдань, пов’язаних із необхідністю фахового володіння новими навичками роботи з інформаторами, які вироблятимуться крізь призму бачення справжньої картини побутування того чи іншого етнографічного явища, виявлення нових елементів у традиційно-побутовій культурі, породжених сьогоденням, а також висвітлення соціокультурних трансформацій у сучасній Україні.
За інформацією ІМФЕ