Поточний рік по-своєму унікальний. За сумним збігом обставин на нього припадає 10-річчя початку глобальної кризи 2008–2009 рр. і 20-річчя серпневого дефолту в Росії (1998 р.). Обидві ці події залишили глибокий слід у вітчизняній історії, запам’ятавшись валютними, фінансовими й економічними потрясіннями. Причому у 2009 р. Україна поставила чи не світовий антирекорд — падіння її ВВП (-14,8%) виявилося одним із найзначніших за час Великої рецесії.
Про це у статті спеціально для тижневика «Дзеркало тижня» пише заступник директора Інституту економіки та прогнозування НАН України член-кореспондент НАН України Сергій Кораблін.
Водночас нинішній рік — ще й переддень 30-річчя знаменитого Вашингтонського консенсусу, який став прологом не тільки до цих двох «ювілеїв», але й до низки вкрай суперечливих уявлень про успішну економічну політику. У 1989 році Дж. Вільямсон сформулював 10 її постулатів, закарбувавши в них, за його ж словами, домінуючий погляд тогочасного політичного Вашингтона – Конгресу США, американської адміністрації, а також міжнародних фінансових організацій і провідних мозкових центрів.
Сьогодні ці правила загальновідомі: бюджетна дисципліна, податкова реформа (у тому числі низькі ставки й широка податкова база), фінансова лібералізація, єдиний конкурентний курс валюти, лібералізація зовнішньої торгівлі, прямі іноземні інвестиції, приватизація, дерегуляція, захист прав власності.
Докладно про те, як принципи Вашингтонського консенсусу було реалізовано на практиці й які наслідки мали для світової економіки та національних економік низки держав, читайте у повній версії статті Сергія Корабліна «Країна застиглих реформ» на сторінках тижневика «Дзеркало тижня» (Випуск №33, 8-14 вересня 2018 року) або офіційному інтернет-сайті видання за посиланням: https://dt.ua/macrolevel/krayina-zastiglih-reform-287791_.html