Впродовж останнього десятиліття роль міждисциплінарних досліджень проблем історичної пам’яті, відомих під назвою memory studies, істотно зросла. Не в останню чергу це стає основою розуміння не лише історії тих чи інших країн, але й історії формування їх базових цінностей. Саме на цю закономірність звернув увагу у своєму вступному слові директор Інституту всесвітньої історії НАН України член-кореспондент НАН України Андрій Кудряченко. Зокрема, він підкреслив актуальність слів Президента України про необхідність консолідації 65 мільйонів українців, які живуть у світі, і відзначив вагомий внесок діаспори у процес єднання українців задля розбудови сучасної держави.
Директор Центру демографічних та соціо-економічних досліджень українців у США при Науковому Товаристві імені Шевченка в Нью-Йорку, дослідник Центру славістики, Євразії та Східної Європи, Університету Північної Кароліни в Чапель Гілл (США) доктор наук, професор соціології Олег Воловина окреслив підходи до розуміння місця діаспори у демографічних процесах Сполучених Штатів Америки, місця українців у соціальній структурі країни. Серед головних чинників, що визначають належність до діаспори, промовець виділив чинник етнічної спадковості та чинник самовизначення. За словами Олега Воловини, сьогодні прийнято говорити про чотири хвилі імміграції, кожна з яких мала свої особливості - освітній рівень, домінанту соціального походження, здатність адаптуватися до нового соціального середовища, спроможність брати участь у професійній конкуренції та створювати різноманітні організації – культурного, економічного і політичного штибу. Особливу увагу дослідник звернув на значний відсоток (25% за даними 2015 року) осіб з повною вищою освітою (master’s degree) серед представників сучасної української діаспори.
У доповіді головного наукового співробітника Інституту всесвітньої історії НАН України доктора історичних наук Василя Ткаченка було відзначено, що однією з проблем, яка стоїть нині перед Україною, є співвідношення між національною спадщиною і національною ідентичністю, що, цілком очевидно, мало б бути предметом вивчення науковців, які працюють у сфері memory studies. Спираючись на авторитетну думку одного з авторів відомого американського часопису «Foreign Affairs» щодо впливу «наративів Кремля» на зміну української ідентичності, Василь Ткаченко дійшов висновку про необхідність захисту історичної пам’яті українців як умови успіху в інформаційній війні проти Росії.
Директор Інституту всесвітньої історії НАН України член-кореспондент НАН України Андрій Кудряченко розкрив особливості післявоєнного формування проблематики історичної пам’яті у Федеративній республіці Німеччина. Ключовим інструментом розуміння та інтерпретації цього процесу, на думку доповідача, є дефініція «подолання минулого» або стратегія «опрацювання минулого», яка означає активну політику історичної пам’яті, у тому числі у сфері освіти, у соціальній педагогіці через залучення молоді до глибокого знання минулого, у визначенні національної траєкторії держави за доби глобалізації. Чільне місце у цій соціальній педагогіці посідають такі заходи, як виставка «Топографія терору», пересувна виставка про злочини вермахту, яка змінила історичну уяву німців про минуле, а також про встановлення правової відповідальності за заперечення Голокосту. Андрій Кудряченко визначає Німеччину як державу, що плекає «конституційний патріотизм у якості моделі формування національної ідентичності» (Юрґен Габермас). Водночас науковець констатує проблему так званої «остальгії», ідеології Східної Німеччини, пов’язаної з досвідом життя у НДР, яка продовжує своє відображення у свідомості німців.
 |
Директор Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» доктор історичних наук Алла Киридон присвятила свій виступ теоретичним питанням memory studies. Вона наголосила на необхідності чітко окреслити моделі, на основі яких формується політика пам’яті, здійснюється конструювання і деконструкція минулого. Зокрема, у доповіді йшлося про визначення точок біфуркації у процесі актуалізації історичного досвіду. Коммеморація, з точки зору Алли Киридон, включає у себе формування, транслювання, зчитування, а колективне уявлення про минуле стає можливим і функціонує лише у соціальному контексті, у ході змін суспільної свідомості. Так, виконання Закону України про декомунізацію лише через ліквідацію матеріальних об’єктів не можна вважати повноцінним без зміни масової свідомості.
Завідувач відділу з охорони інтелектуальної власності Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського доктор наук із соціальних комунікацій Тетяна Гранчак говорила про роль бібліотеки Конгресу США у збереженні інституційної пам’яті та формуванні американської ідентичності. Доповідач відзначила, що Бібліотека впроваджує загальнонаціональний проект, у межах якого проводяться різноманітні заходи, зокрема виставки, їх метою є актуалізація духовної спадщини Америки, вікопомних подій національної історії та її провідних героїв. Серед них – Drawing Justice (про мистецтво графічного портретування учасників судових процесів); Echoes of the Great War: (про американський досвід Другої Світової війни) тощо.
Начальник відділу дипломатичної освіти Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка при МЗС України доктор політичних наук Людмила Чекаленко окреслила значення понять автохтонності, асиміляції, акультурації, деетнізації (змін самосвідомості людини при виробленні політики пам’яті) для сучасних політичних практик.
Завідувач відділу історії країн Азії та Африки Інституту всесвітньої історії НАН України кандидат історичних наук В’ячеслав Швед у своєму виступі зосередився на феномені ваххабізму як гілки політичного ісламу та його ролі у коммеморативній ідеології Саудівської Аравії.
Керівник Національної юридичної бібліотеки Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського кандидат історичних наук Юлія Половинчак розгорнула тему форматування історичної пам’яті за допомогою художніх образів, на основі колективної рефлексії, яка створює соціальний резонанс. Доповідач привернула увагу до різних інтерактивних практики і, відповідно, моделі сприйняття історичних подій.
Доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка кандидат історичних наук Наталія Терес простежила зв’язок між топонімією і свідомістю мешканців великих міст, перейменуванням вулиць і формуванням життєсвіту людини.
Старший науковий співробітник Інституту всесвітньої історії НАН України кандидат філологічних наук Віра Вовк, говорячи про концепцію «мнемотичної безпеки», а саме гарантований захист історичних спогадів шляхом їх легітимації, оприлюднила свій аналіз впливу історико-політичної міфотворчості на результати референдуму щодо виходу Великої Британії з Європейського Союзу, так званого Брекзиту. Ішлося про міфотворчість, у якій не було проведено чіткий розподіл між ностальгією та амнезією, між тугою за імперією та забуттям британського імперського минулого. Водночас Віра Вовк зробила компаративні зіставлення британського «мнемотичного» досвіду з досвідом американським.
 |
Міжнародна наукова конференція «Консолідуючий потенціал політики пам’яті: загальні закономірності та національні особливості» засвідчила гостру актуальність та необхідність проведення досліджень у сфері політики пам’яті. Адже проблеми історичної пам’яті нині стали одним з головних вимірів національної ідентичності у добу глобалізації, маркером міждержавних взаємин, а сама політики пам’яті – інструментом просування національних інтересів, що виразно простежується в оновлених обґрунтуваннях зовнішньої політики низки країн, у тому числі країн, важливих для партнерства з Україною. Інформаційна війна у сфері історичної пам’яті, що її розв’язала Росія проти нашої держави загострює необхідність глибокого розуміння потенціалів політики пам’яті.
До дискусії також долучився й ряд інших науковців з провідних освітніх та дослідницьких установ України.
Докладніша інформація – за посиланням:
http://ivinas.gov.ua/uk/novini/mizhnarodna-nauko6764456.html
За інформацією Інституту всесвітньої історії НАН України