3 липня 2019 року під головуванням Президента Національної академії наук України академіка Бориса Патона відбулося чергове засідання Президії НАН України

3 липня 2019 року під головуванням Президента Національної академії наук України академіка Бориса Патона відбулося чергове засідання Президії НАН України.

На початку зібрання Президент НАН України академік Борис Патон поінформував присутніх про перебіг і підсумки зустрічі керівництва Академії з Президентом України Володимиром Зеленським.

«26 червня 2019 року відбулася зустріч Президента України Володимира Олександровича Зеленського з керівництвом Національної академії наук України. Від Академії участь у цій зустрічі взяли Президент НАН України академік Борис Патон, перший віцепрезидент НАН України академік Антон Григорович Наумовець, перший віцепрезидент НАН України академік Володимир Павлович Горбулін і головний учений секретар НАН України академік Вячеслав Леонідович Богданов. У зустрічі також взяли участь помічник Президента України Андрій Борисович Єрмак і експерт з питань освіти та науки Сергій Віталійович Бабак.

Зустріч відбулась у дружній – ми це особливо підкреслюємо – атмосфері. І Президент України дійсно виявив зацікавленість станом та перспективами розвитку вітчизняної науки і, зокрема, Національної академії наук України. Він також цікавився тим, яку допомогу науковцям може надати держава і як заохотити молодих учених працювати на нашу Батьківщину. Глава Держави зазначив: «У нас непроста ситуація і багато пріоритетів, але я не хочу бути Президентом, який каже, що поки війна не закінчиться, ми нічим не займатимемося. Проблеми треба вирішувати, і паралельно. Інакше Україна не розвиватиметься».

Президента України було поінформовано про сучасний стан і основні напрями роботи Академії, а також наголошено на необхідності пріоритетної державної підтримки вищої наукової організації України. Під час зустрічі обговорювались окремі ключові проблеми розвитку Української держави, за якими було надано підготовлені нашою Академією відповідні аналітичні матеріали з пропозиціями щодо їхнього вирішення.

Президента України ознайомили з діяльністю Академії з наукового вирішення проблем забезпечення вирішення проблем енергетичної безпеки України та розвитку вітчизняного агропромислового комплексу. Перший віцепрезидент НАН України академік Володимир Павлович Горбулін розповів Главі Держави про результати роботи вчених НАН України з оборонної тематики та пропозиції Академії щодо розвитку вітчизняного оборонно-промислового комплексу. Перший віцепрезидент НАН України академік Антон Григорович Наумовець поінформував Президента України про перспективні науково-технічні розробки, призначені для задоволення потреб різних галузей національної економіки.

Було також обговорено питання щодо шляхів поліпшення фінансового забезпечення діяльності НАН України та залучення молодих дослідників до наукових установ. Главі Державі передано листа щодо фінансування НАН України у наступному році.

На завершення цієї зустрічі, яка тривала більше двох годин, ми висловили Президентові України Володимиру Зеленському вдячність за зустріч і запросили його відвідати провідні наукові установи НАН України. Він погодився, сказав, що це його дуже цікавить, і обіцяв виконати своє бажання познайомитися з академічними інститутами, а також із Національним дендрологічним парком «Софіївка» НАН України.

Крім того, Президент України висловив думку про те, що Офісу Президента України і Національній академії наук України потрібно було б спільно призначити особу, яка здійснюватиме конкретну роботу зі зв’язку Академії з Офісом. Є прохання Президента України про те, щоб ми надали свої пропозиції стосовно кандидатури, яка безпосередньо займатиметься цією роботою. Ми вважаємо, що це дуже цікава пропозиція, та цілком підтримали її. Ми повинні зробити це у найближчий термін.

Далі. Президент цікавився нашими справами у наукових дослідженнях і організації нових досліджень та вирішенні нових організаційних питань. Ми з Володимиром Павловичем Горбуліним обговорили це питання і вносимо на розгляд – спочатку в нашій Академії, а потім і владних структур – питання про організацію нового інституту щодо національної безпеки, економіки і так далі. Володимир Павлович хоче і буде цим займатися. Тож просимо це теж розглянути і представити в Офіс Президента свої пропозиції щодо цього дуже важливого, як нам здається, питання.

У цілому, можемо запевнити вас, що ця зустріч була дуже цікавою та змістовною. Ми дійсно відчули, що Президент України зацікавлений у тому, щоб продовжити цю роботу й організувати подальший розвиток наукових досліджень і діяльність інститутів. Ми, зокрема, познайомили його з роботою національних галузевих академій наук, якою він цікавився. Це питання теж іще розглядатиметься в майбутньому.

Одним словом, ми вийшли з цього засідання із розумінням того, що Президент України дійсно хоче і допомогти, й одержати від нас серйозну допомогу щодо розвитку науки і наукових досліджень і організаційних питань», – сказав академік Борис Патон.

Далі учасники засідання заслухали й обговорили дві наукові доповіді.

Про «Науково-технічні розробки Інституту проблем машинобудування імені А.М. Підгорного НАН України в галузі сучасної енергетики та високотехнологічного машинобудування» розповів директор цієї академічної наукової установи член-кореспондент НАН України Андрій Русанов.

Зазначений Інститут відіграє важливу роль у вирішенні актуальних науково-технічних проблем, насамперед створенні енергетичного обладнання нового покоління.

Одним із пріоритетних напрямів наукових досліджень Інституту проблем машинобудування імені А.М. Підгорного НАН України є енергетичне машинобудування. В установі розвивається наукова школа з газогідродинаміки проточних частин турбомашин. Її представники розробили теорію математичного моделювання просторових в’язких течій рідини і газу на основі чисельного інтегрування осереднених рівнянь Нав’є-Стокса (Рейнольдса) з урахуванням реальних властивостей робочих тіл. Уперше в світі науковці запропонували узагальнений метод розщеплення для побудови неявних схем на випадок повністю неструктурованих різницевих сіток із довільною формою елементарних об’ємів та інтерполяційно-аналітичний метод врахування реальних властивостей рідин і газів. Ці методи, з одного боку, забезпечують високу точність результатів моделювання, а з іншого – на відміну від наявних, потребують значно менших затрат комп’ютерного часу.

Згадані методи і моделі дозволили здійснювати як фундаментальні дослідження з вивчення закономірностей гідрогазодинамічних процесів, так і виконувати прикладні розробки, зокрема з підвищення ефективності турбомашин різних типів. Створене програмне забезпечення впроваджено на низці провідних підприємств, які спеціалізуються на проектуванні турбомашин. Насамперед слід відзначити роботи Інституту, що виконувалися спільно із Запорізьким машинобудівним конструкторським бюро «Прогрес» імені академіка О.Г. Івченка (м. Запоріжжя), ПрАТ «Турбогаз» (м. Харків) і АТ «Турбоатом» (м. Харків).

В Інституті розроблено нові підходи до проектування й оптимізації проточних частин із використанням математичних моделей різних рівнів складності – від одномірних до просторових, а також методів аналітичного опису геометрії проточних частин на основі обмеженої кількості параметризованих величин. Накопичений багаж фундаментальних знань про фізичні процеси й закономірності їхнього перебігу, створені методи й методології, наявна експериментальна база дозволяють фахівцям Інституту проектувати турбомашини практично будь-яких типів, технічні характеристики яких відповідають найкращим світовим зразкам. Це – гідротурбіни, гідравлічні насоси-турбіни, парові й газові турбіни, газотурбінні двигуни, турбіни і компресори турбодетандерних агрегатів, турбіни на низькокиплячих робочих тілах тощо.

Стратегічним партнером Інституту проблем машинобудування імені А.М. Підгорного НАН України у галузі енергетичного турбобудування є АТ «Турбоатом». Після підписання Генеральної угоди між Національною академією наук України та АТ «Турбоатом», на підставі якої було затверджено перспективний план робіт між інститутом і АТ «Турбоатом», їхня співпраця стала більш цілеспрямованою. Останнім часом АТ «Турбоатом» спільно з Інститутом проблем машинобудування імені А.М. Підгорного НАН України успішно виконали та продовжують виконувати проекти зі створення й модернізації проточних частин турбомашин, зокрема циліндра високого та середнього тисків нової надпотужної турбіни для АЕС (потужність 1250 МВт), регулюючого відсіку нового типу для парових турбін серії К-300, циліндра низького тиску для модернізації парових турбін АЕС потужністю 1000 МВт, лопатевої системи робочого колеса типу ПЛ-20 гідротурбін для модернізації Кременчуцької ГЕС, нового швидкохідного гідравлічного насосу-турбіни потужністю 200 МВт.

В електрогенеруючому балансі України передбачається значне зростання частки генерації на відновлюваних джерелах енергії, що, у свою чергу, зумовлює необхідність збільшення компенсувальних і маневрових потужностей. В умовах України ці функції покладаються на енергоблоки ТЕС і ТЕЦ. Крім того, у зв’язку з відносно низькою собівартістю зберігатиметься велика частина генерації на АЕС. Виходячи з цих та інших факторів, на сьогодні критично важливі питання з енергетичної безпеки України пов’язані з модернізацією і заміною енергоблоків ТЕС і ТЕЦ, які виробили проектний й подовжений ресурси (таких блоків більшість), розробленням і впровадженням на ТЕС енергоблоків із супернадкритичними початковими параметрами пари (це забезпечить зменшення питомих витрат палива на 20-25%), створенням на базі газових енергоблоків ТЕЦ парогазових установок (це забезпечить зменшення питомих витрат палива на 25-30%), розробленням і впровадженням енергоблоків АЕС із реакторами 4-го покоління (це забезпечить зменшення питомих витрат тепла на 20%). Наукові досягнення Інституту проблем машинобудування імені А.М. Підгорного НАН України, інших установ НАН України й наявний виробничий потенціал АТ «Турбоатом» та інших вітчизняних енергомашинобудівних підприємств свідчать, що в Україні є необхідні науково-технічні складові для вирішення згаданих питань.

В Інституті проблем машинобудування імені А.М. Підгорного НАН України, крім науково-технічних напрацювань у галузі турбобудування, успішно виконуються та впроваджуються й інші наукові розробки у галузі енергетики і високотехнологічного машинобудування. Найважливішими серед них є створення оригінальних математичних моделей на основі МСЕ (методу скінчених елементів) із урахуванням різного типу пошкоджень матеріалу (розсіяні пошкодження, зародження й розвиток тріщин тощо), що знайшли застосування при дослідженні напружено-деформованого стану, повзучості і прогнозуванні ресурсу конструктивних елементів енергетичного й загального машинобудування, ракетно-космічної та авіаційної техніки тощо.

Спряжені задачі з дослідження міцності тонкостінних оболонок, повністю або частково заповнених рідиною, при нестаціонарних навантаженнях широко застосовуються під час розрахунків і проектування баків, цистерн, резервуарів, у тому числі призначених для зберігання та транспортування небезпечних рідин.

Теоретичні й експериментальні дослідження міцності багатошарових елементів скління авіаційної та військової техніки дають змогу розробляти конструкції з технічними показниками, що відповідають найкращим світовим зразкам. Зокрема, створена, пройшла апробацію й експлуатується на літаках Ан-148, Ан-158 і Ан-178 композиція полегшеного скління ТСК 008 (вага зменшилася на 21%).

Загалом, виконувані в Інституті проблем машинобудування імені А.М. Підгорного НАН України дослідження мають високу наукову цінність, а науково-технічні розробки установи у галузі сучасної енергетики та високотехнологічного машинобудування – практичну значущість.

Участь в обговоренні доповіді члена-кореспондента НАН України Андрія Русанова взяли член дирекції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» кандидат наук з державного управління Владислав Сагір, перший заступник головного конструктора парових турбін Акціонерного товариства «Турбоатом» кандидат технічних наук Микола Гришин, заступник головного інженера – головний конструктор Приватного акціонерного товариства «Турбогаз» Аркадій Бурняшев і перший віцепрезидент НАН України, голова Секції фізико-технічних і математичних наук НАН України академік Антон Наумовець.

Із доповіддю «Сучасні археологічні відкриття в Національному історико-архітектурному заповіднику «Ольвія» НАН України» виступила керівник Ольвійської археологічної експедиції Інституту археології НАН України, заступник директора з наукової роботи Інституту археології НАН України, завідувач відділу археології Нижнього Побужжя Національного історико-архітектурного заповідника «Ольвія» НАН України доктор історичних наук Алла Буйських.

Вивчення античної культури в Україні було і залишається вкрай актуальним завданням. Саме античність заклала фундамент сучасної світової цивілізації, а Україна є однією з небагатьох країн Європи, на теренах якої розташовуються археологічні пам’ятки античної культури від VII ст. до н.е. до початку V ст. н.е. Антична цивілізація – це база, на якій сформувалася візантійська культурна традиція. Остання ж, маючи в своїй основі релігійно-етичний концепт християнського православ’я, заклала фундамент сучасної української культури. Саме такий культурно-історичний ланцюг і сформував європейську ідентичність України.

Серед античних пам’яток України, що охоплюють північне узбережжя Чорного моря (Понту Евксинського за античної доби), одними з найвизначніших є розташовані в його північно-західній частині – Борисфен (поселення на о. Березань) та Ольвія, обидві розтащовуються в Очаківському районі Миколаївської області. На відміну від багатьох інших античних міст Чорноморського басейну, ці пам’ятки не містять середньовічного культурного шару і не перекриті сучасними містами. Відтак вони є безцінними пам’ятками археологічної науки. Сучасні уявлення про освоєння античними греками узбереж Чорного моря, їхні контакти з автохтонними племенами, загалом про грецьку колонізацію цього регіону, яка є невід’ємною частиною Великої грецької колонізації І тисячоліття до н.е., багато в чому сформувалися саме завдяки вивченню Борисфену та Ольвії.

Ольвійська археологічна експедиція є унікальною для української археології – її було утворено практично разом з Інститутом археології АН УРСР в 1936 р. До цього часу Ольвію досліджувала імператорська археологічна комісія (1898-1917 рр.), Інститут історії матеріальної культури (1924 р.). Від 1925 р. пріоритет у дослідженні Ольвії і о. Березань перейшов до українських археологів і з перервою на 1941-1945 рр. триває і сьогодні. Ольвія перебуває під охороною держави з 1921 р., у 1926 р. було створено археологічний заповідник, який наприкінці 1930-х рр. передано до Академії наук УРСР, а в 1944 р. поновлено його статус як структурного підрозділу Інституту археології НАН України, в якому він перебував до 1991 р. Через непересічне значення для світової культури і науки Історико-археологічний заповідник «Ольвія» в 2002 р. набув статусу національного.

Проблематику дослідження Ольвії та о. Березань виклали вчені Інституту археології НАН України за останні півстоліття у понад сотні індивідуальних і колективних монографій та збірниках статей, серед яких найвизначнішими є праці члена-кореспондента НАН України С.Д. Крижицького «Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье» (1999), «Давня історія України, кн. 1. Античні держави Північного Причорномор’я» (1999), «Древнейший теменос Ольвии Понтийской» (2006), «The Lower City of Olbia (Sector NGS) in the 6th Century BC to the 4th Century AD» (2010), В.В. Крапівіної «Ольвия. Античное государство в греко-римский и позднеантичный периоды» (2014), А.В. Буйських «Архаическая расписная керамика из Ольвии» (2013).

За результатами сучасних досліджень українських археологів, які працюють в Ольвії та на о. Березань, здійснено видатні відкриття. Зокрема, в Борисфені розкопано Керамік – район керамічних майстерень із гончарними горнами й численним розбитим посудом усередині, який маркує початок місцевого керамічного виробництва за середземноморськими взірцями в середині VI ст. до н.е. В Ольвії відкрито Південний теменос – культову ділянку із залишками двох храмів і вівтарів, на якій здійснювалося вшанування богині Афродіти, котра, як тепер зрозуміло, була патронесою грецької колонізації Північно-Західного Причорномор’я в VI ст. до н.е.

Через низку обставин іноземні фахівці донедавна не брали участі в археологічному вивченні цих пам’яток, незважаючи на їхню всесвітню відомість. Лише в 2013-2014 рр. за підтримки Німецького дослідницького товариства й Університету імені Ґете Франкфурта-на-Майні створено міжнародний проект із вивчення раннього періоду Ольвії та її просторового розвитку. З 2016 р. до міжнародної співпраці долучився Національний музей у Варшаві, з яким спільні зусилля за підтримки гранту Міністерства культури Польщі спрямовано на вивчення найпізнішого періоду Ольвії. Завдяки міжнародним проектам Ольвія вивчається сучасними неінвазивними методами. Зокрема, здійснено сучасну геофізичну зйомку заповідника та його некрополя з метою вивчення просторового розвитку міста і передмістя, відкрито найранішу в Ольвії фортифікаційну систему, яка оточувала її передмістя із заходу на площі близько 25 га від кінця VI ст. до н.е. Ці роботи дозволили кардинально змінити уявлення не лише про площу Ольвії та її просторовий розвиток, а й відійти від старих соціокультурних конструкцій щодо ролі передмістя як виключно варварського осередку. Завдяки скануванню поверхні міста георадаром дослідники наблизилися до вирішення ще одного питання – про театр в Ольвії. Ця надважлива складова «політичної архітектури» була маркером політичної автономії античного поліса як місце зібрання громадян.

Крім того, здійснено низку аналізів кераміки для з’ясування особливостей місцевого виробництва столового посуду з Ольвії та Борисфену, встановлено нові місцеві групи столового посуду. Зазначені відкриття дають нові можливості для коригування старих і пропонування нових реконструкцій у галузі давньої економіки й торгівлі, вивченні попиту на місцеву гончарну продукцію у варварського населення ранньої залізної доби з Лісостепу. Аналізи монетного металу (бронза, срібло) на предмет його походження розпочали виконувати в Університеті імені Ґете Франкфурта-на-Майні.

Роботи за проектом із Національним музеєм у Варшаві концентруються переважно на території римської цитаделі Ольвії та присвячуються найпізнішому періоду її існування. За результатами досліджень встановлено, що Ольвія як античне місто припинила своє існування після «готських війн» ІІІ ст. н.е., а від другої половини IV до початку V ст. н.е. там розташовувалися поселення Барбарикуму, що виникло на уламках Римської імперії у Західній і Центрально-Східній Європі. Це відкриття суттєво коригує сучасні уявлення про історичний та політичний розвиток Північно-Західного Причорномор’я на початку І тис. н.е.

Загальній інтенсифікації археологічних досліджень в Ольвії і на о. Березань, а також аналітичній обробці отриманих результатів сприяло поновлення 2016 р. у заповіднику наукового відділу «Археологія Нижнього Побужжя». Відділ у співпраці з Міністерством культури України здійснює паспортизацію відкритих за останнє століття нерухомих пам’яток, які експонуються просто неба, задля створення електронного реєстру культурної спадщини України. Активізовано спільні наукові дослідження з Миколаївським педагогічним університетом імені В.О. Сухомлинського, зокрема започатковано міжнародну конференцію «Ольвійський форум», проведено дві конференції та видано збірники наукових праць; разом з Інститутом археології НАН України видано збірник наукових праць «Північне Причорномор’я за античної доби. На пошану С.Д. Крижицького» (2017). На базі заповідника археологічну та музейну практику щорічно проходять українські й німецькі (з Франкфурта-на-Майні) студенти.

У цілому, новітні дослідження в Національному історико-археологічному заповіднику «Ольвія» є вкрай перспективними і містять значний науковий потенціал для розвитку української та світової археологічної науки, збагачення Музейного фонду України пам’ятками античної культури. На цьому тлі актуальною залишається необхідність державної підтримки дослідницької діяльності Інституту археології НАН України, зокрема щодо забезпечення щорічних відряджень до Ольвії та збільшення штату її наукових співробітників.

Участь в обговоренні доповіді доктора історичних наук Алли Буйських узяли завідувач сектору Національного музею історії України кандидат історичних наук Сергій Діденко, директор Центру пам’яткознавства НАН України та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури кандидат історичних наук Олена Титова, почесний директор Інституту археології НАН України, член Президії НАН України академік Петро Толочко й академік-секретар Відділення історії, філософії і права НАН України, директор Інституту історії України НАН України академік Валерій Смолій.

Наостанок присутні розглянули низку кадрових і поточних питань, зокрема про затвердження Порядку конкурсного відбору наукових і науково-технічних робіт для фінансування за бюджетною програмою КПКВК 6541230 «Підтримка розвитку пріоритетних напрямів наукових досліджень».