Автор пояснює чи є зв’язок між гломерулонефритом, комахами і коров’ячим молоком: «Виявляється, що укус бджоли так болить і пече тому, що у бджолиній отруті міститься речовина мелітин – пептид, який складається з 26-ти залишків амінокислот. Ця штукенція вміє активувати молекулярний рецептор TRPV1. Цей рецептор вивчають в нашому Інституті фізіології ім. О.О. Богомольця НАН України, публікують про нього статті, та розповідають на лекціях. TRPV1 вбудований в нервові закінчення, які теж звуться рецепторами (тому це іноді викликає плутанину в студентів), які відчувають високу температуру та біль, а також пекучій смак перцю (речовина – капсаїцин) та хрону, або гірчиці (речовина – аллілізотіаціанат).
Так ось, цей самий мелітин з бджолиної отрути, активує рецептор TRPV1, використовуючи для цього досить стандартий сигнальний шлях (див. малюнок): (...) відкриває канал та запускає катіони всередину болечутливого нервового закінчення, таким чином у місці укусу нам сильно пече й болить.
 PLA2 – це фосфоліпаза А2, AA – арахідонова кислота, LOXs – ліпоксигенази, HETE це – це, а COXs и PGs це циклооксигеназа і простагландини, відповідно. Зелений гриб знизу, в якому все це відбувається, – нервове закінчення. |
Це не єдиний механізм за яким реалізується больова дія меліттину. Він може утворювати дірки у різних клітинах, що викликає вихід інших прозапальних агентів – гістаміну, АТФ, брадикініну, які активують відпоівдні молекулярні рецептори, що передають сигнал всередину клітини через гетеротримерні G-білки. (...) Змушує замислитися той факт, що мелітин експресується у бджіл не тільки в отруйних залозах, але й у місцях ушкодження їх тіла. Вкупі з тим, що він може робити дірки у клітинах, як згадувалося вище, та рятувати людей від смерті, про що буде історія нижче, це може говорити про його бактерицидні властивості».
Учений посилається на статтю «How a bee sting saved my life»: «Якщо коротко, Еллі Лобел, американка, зазнала нападу кліща, але не звернула на це належної уваги, подумавши, що її вкусив павук. Тим часом кліщ інфекував її бореліями (Borrelia burgdorferi ) – смертельно небезпечними бактеріями, які викликають хворобу Лайма. Ця хвороба може перебігати роками, імітувати інші різні хвороби від склерозу до вовчака настільки успішно, що навіть розвинена американська медицина виявилася безсилою у діагностиці і лікуванні. Але не так сталося, як бажалося, і під час передсмертної прогулянки Еллі десь знайшла на свою голову та інші частини тіла розлючений бджолинй рій. Атака ця призвела до глибокої кризи, але жінка повністю одужала! Своєю історією Еллі надихнула вчених з університету Нью-Гевена, США на детальне вивчення антибактеріальних властивостей мелітина, що призвело у 2017 році до виходу наукової статті: «Antimicrobial Activity of Bee Venom and Melittin against Borrelia burgdorferi», в якій показано – мелітин працює!».
Автор пояснює до чого ж тут нирки і молоко: «До фосфоліпази А2, яка саме активується меліттином, на подоцитах клубочка нирки розташований білковий рецептор PLA2R1. Не питайте для чого! І цей рецептор, як з’ясувалося, є ключовою молекулою в патогенезі первинного мембранозного гломерулонефриту, захворювання, яке раніше вважалося незрозумілим (ідіопатичним). (...) Так ось, вченим вдалося з’ясувати, що з ідіопатичних міркувань у 70-80% хворих на мембранозний гломерулонефрит виробяються антитіла саме до білку PLA2R1. Вони проникають під базальну мембрану, атакують цей рецептор на подоцитах, формують імунні комплекси, запускають реакції активації комплементу з усіма наслідками. Розвивається клінічна картина нефритичного синдрому, а також – за даними деяких авторів – мембранозний гломерулонефрит є одною з найпоширеніших причин нефротичного синдрому у дорослих, що в кінцевому кінці призводить до хронічної ниркової недостатності і потреби в діалізі або трансплантації нирки. Висока кількість антитіл до PLA2R1 позитивно корелює з ризиком розвитку нефротичного синдрому і кінцевої стадії хронічної ниркової недостатності, та негативно корелює з ймовірністю спонтанного одужання або ремісії, що при даній патології нерідко трапляється (1/3 випадків). Виявляється, що подібні поклади імунних комплексів можуть відбуватися, коли організм виробляє антитіла до катіонного сироваткового бичачого альбуміну, який міститься у звичайному коров’ячому молоці, яке ми вживаємо в їжу. Цей екзогенний альбумін (хоча в це й важко повірити!) може долати інтестінальний бар’ер у неушкодженому, неперетравленому вигляді, потрапляти у кров, переноситися в нирки, проходити, як позитивно заряджений протеїн, крізь нирковий фільтр аж до самих подоцитів, і викликати тут схожі імунні реакції з утворенням імунних комплексів, що так само горбами накопичуются на базальній мембрані зі сторони подоцитів. Так що молоко може бути шкідливим».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією освітнього інформаційного порталу «Моя наука»