 |
Станіслав Кульчицький зазначає: «Мій колега по Інституту історії України НАН України Степан Віднянський попросив поділитися з читачами газети «День» враженнями від книжки про Августина Волошина, щойно опублікованої в серії політичних портретів, які Парламентське видавництво ось уже третій рік презентує українському читачеві. Я прийняв пропозицію з вдячністю, тому що історія карпатоукраїнського народу мене захоплює і хвилює. Упродовж тисячі років він був відрізаний від основного масиву українських етнічних земель, але зберігав з усіма нами культурні, звичаєві та психічні зв’язки. Автохтонних жителів Закарпаття називали рутенами, русинами, руснаками, але вони завжди були українцями. Власне, це ми стали українцями тільки в ХІХ ст., щоб відмежуватися від імперського народу, який привласнив нашу самоназву — русів, руських. Спільний для всіх нащадків середньовічної держави з центром у Києві корінь «рус» закарпатці зберігали довше, ніж галичани і наддніпрянці. (...) М. Вегеш і С. Віднянський стверджують, що ім’я Августина Волошина закарбоване у назвах вулиць і площ, посмертно він нагороджений званням Героя України, в Ужгороді споруджений йому пам’ятник як президенту Карпато-Української держави, ім’я його носить Карпатський університет. Однак одночасно вони зазначають, що по цей бік Карпат ім’я А. Волошина мало що говорить пересічній людині. (...) Розуміючи, наскільки пов’язані життя і діяльність Августина Волошина з його народом, автори присвятили перший з десяти розділів своєї книжки тисячолітній історії Закарпаття. Розділ «Земля без імені» — батьківщина майбутнього президента Карпатської України» — за обсягом найбільший в книзі. Чому «Земля без імені»? Два десятиліття (з 1919 по 1938 рр.) територія карпатоукраїнського народу перебувала в кордонах Чехословаччини, від 1945 року — в кордонах радянської України. Для киян вона перебувала за Карпатами, і тому її назвали Закарпатською Україною, для пражан — перед Карпатами, а звідси й назва — Підкарпатська Русь. (...) Наступні розділи книжки присвячені аналізу діяльності Августина Волошина — спочатку за часів Угорського королівства, а потім у Чехословацькій республіці. (...) У двох останніх розділах книги М. Вегеша і С. Віднянського Августин Волошин фігурує в спогадах сучасників, в усній народній творчості й у художній літературі. Ця книжка є найбільш повним виданням, присвяченим життю і діяльності батька карпатоукраїнського народу. Людини, яка заслужила усім своїм життям увійти в національну пам’ять українського народу».
Ознайомитися з повним текстом статті За інформацією газети «День»