«Лідер української науки мав, серед безлічі інших, одну виняткову цінну якість, котра, на величезний жаль, стає у нас дедалі рідкіснішою: він був Людиною Справи. Людиною реальної, великої справи, а не порожніх, хай красивих слів («дзвінких» фраз не любив). І цій справі – розвитку науки в Україні, усього комплексу наук, від математики, фізики, хімії, біології до соціогуманітаристики – віддавав усі сили», – пише автор публікації.
Доктор технічних наук вважає, що «історичні періоди визначають соціальні явища, але в деяких випадках окремі особистості та їхні долі яскраво відбивають притаманні певним періодам соціальні та історичні процеси, чому, власне, і побутує розхожий термін «людина-епоха». Але в феномені Патона є ще дещо, на мою думку, безпосередньо пов’язане зі специфікою нашого суспільства. Це людина, тривалий соціальний авторитет якої на багато порядків перевищував сумарні рейтинги всіх швидкоплинних політиків, що промайнули за її творче життя, людина, яка, як небагато хто, розуміла інституційну цінність і вартість науки і докладала по-справжньому дієвих зусиль на її захист і відтворення в будь-яких, навіть найбільш непростих соціальних, економічних і політичних умовах, людина, яку безумовно поважали і любили всі, кому пощастило її знати і працювати поруч...»