Дев’ять років тому кілька українських вчених спілкувались у невеликому кабінеті в Інституті фізіології імені О.О. Богомольця НАН України і вигадали просвітницький проєкт «Дні науки». Вони відкрили двері інститутів і показали, чим займаються вчені. На перший захід прийшли 600 людей, а нейробіолог Олексій Болдирєв зрозумів, що не може не займатися популяризацією знань. Учений може годинами розповідати про таємниці живих організмів. Він вивчає, які процеси відбуваються всередині живих істот. Крім того, веде науково-популярний сайт «Моя наука», організовує акції, читає лекції та встиг попрацювати у США і Сінгапурі.
Олексій Болдирєв розказує про свою роботу: «Моя робота тут в інституті — як мозаїка. З одного боку, це біофізика — вивчення електричних явищ у живих організмах. З іншого — це молекулярна біологія. Це те, як молекули взаємодіють і утворюють наш організм. Це два основні методи, за якими наші клітини спілкуються між собою. Вони передають одна одній або електричний сигнал, або хімічний, молекулярний сигнал. Власне, ми вивчаємо тут зміни поведінки клітин. (...) Щоб розуміти, як щось працює нормально, дуже часто треба зламати молекулярні механізми і подивитися, що буде. Щось вимкнути, щось заблокувати, щось припинити. Ми цим займаємося. Звичайно, є дослідження на тваринах. Без цього сучасна наука неможлива, хоча ми розуміємо всі етичні обмеження, обов’язково дотримуємося всіх норм гуманності. Але при цьому щоб зрозуміти, як побудований цей світ і організм у ньому, нам треба організм розібрати на запчастини. (...)) Мені цікавий світ. Цікаво, звідки з’явилося життя. Це як гра: ти намагаєшся дізнатися, як воно влаштовано. У тебе немає нічого — лише ці пробірки, мікроскоп і все. А тобі треба зрозуміти, як одні частини у клітині з’єднані з іншими. Як відбувалася еволюція? Як накопичення мутацій призвело до того, що одне повзає, а інше літає».
Багато часу Олексій Болдирєв проводить в одній з інститутських лабораторій. Це невеличке приміщення на другому поверсі одного з корпусів, куди веде заплутана сітка коридорів. У кількох кімнатах стоять мікроскопи, холодильники для зразків та інше обладнання. Наприклад, тут вивчають ДНК і РНК — носії генетичної інформації.
Олексій працював у США, ОАЕ та Сінгапурі: «У Сінгапурі ми вивчали серцеві проблеми маленької рибки даніо. Її використовують як модельний об’єкт біології розвитку. За допомогою даніо ми можемо простежити, як із заплідненої яйцеклітини виростає великий багатоклітинний організм, який бігає і, приміром, піраміди будує. Ця рибка класна тим, що можна подивитися розвиток органів від яйця до їх формування через 7—9 днів. Вона прозора на всіх етапах, тобто не треба нікого різати, можна дивитися просто в мікроскоп. Її серце б’ється приблизно із такою ж частотою, що й людське. У цієї рибки легко змінювати ті чи інші гени та спостерігати, як змінюється поведінка її серця при різних мутаціях, які викликають аритмію. Однією з аритмій ми займалися — у цьому була зацікавлена сінгапурська армія. У Сінгапурі всі мають відслужити в армії. І вони помітили, що раз на місяць у них помирає новобранець — хлопець, 20—21 рік. Надягає 30 кілограмів амуніції, біжить і падає замертво — аритмія. Корінні сінгапурці походять переважно від емігрантів із чотирьох провінцій Китаю. І це досить замкнене коло, вони там за 150 років всі попересхрещувалися між собою, і ця рідкісна мутація стала більш поширеною. Відповідно, армія сказала: «Слухайте, науковці, давайте вивчайте цю проблему, будемо перевіряти усіх солдатів і не навантажувати їх бігом»».
Учений розказав і про свою просвітницьку діяльність: «У 2011 році ми сиділи тут і думали: за знаннями піти нема куди, лекцій нема. (...) Давайте просвіщати народ. І за дев’ять років ми зможемо довести до того, щоб були лекції увесь час, щоб по телевізору про вчених розповідали, щоб інтернет-сайти публікували статті».
Спочатку створили сайт «Моя наука», де писали про відкриття і дослідження простою мовою. Потім з’явилися «Дні науки». Всесвітній День науки відзначають 10 листопада. Олексій згадує, що ідея прийшла спонтанно: мовляв, давайте відкриємо двері інституту просто в суботу, надрукуємо зараз на принтері оголошень, розвішаємо по сусідніх під’їздах і винесемо щось просте — як мишки бігають, жабки плавають, можна рух ДНК у гелі під впливом електричного струму показати. Олексій не думав, що хтось прийде, але дуже помилився – прийшло 600 людей.
Далі науково-популярних акцій ставало більше, з’явилися платні заходи. Олексій їздив переймати досвід інших країн. Говорить, що йому сподобався приклад Польщі. Там на наукові пікніки приходять зі стендами усі — і міністерства, і поліція. Мовляв, дивіться, у нас теж є наука — криміналістика. Усі хочуть бути причетними. Але й почали проводити такі заходи у Польщі на два десятиліття раніше. Олексій сподівається, що в Україні теж колись так буде.
Наостанок учений підсумовує: «Я вважаю, що мені пощастило у житті — я досі в науці, мені це цікаво і я це роблю».
Ознайомитися з повним текстом інтерв’ю За інформацією інформаційного ресурсу «Бабель»