 |
Людмила Слюсар розповіла про нинішнє ставлення українців до інституту шлюбу: «Кілька років тому ми проводили дослідження серед молоді і питали, яку форму шлюбу вони планують у майбутньому. Більшість опитаних хотіла брати офіційний шлюб. Частина – планували спробувати спільне проживання, щоб випробувати стосунки до реєстрації. І була лише невелика група тих, хто взагалі не планував офіційний шлюб. Можна сказати, що шлюб все-таки важливий для українців. Хоча не завжди в традиційній формі. Згідно з різними соціологічними дослідженнями, для більшості українських громадян на першому місці серед життєвих цінностей – «сім’я» або «здоров'я та сім'я». Звісно, коли запитуєш у людей про погляди на формальний бік питання та офіційну реєстрацію, можна почути критичні оцінки: «Шлюб – це застарілий інститут». Все-таки традиційна форма шлюбу різними групами населення оцінюється неоднозначно. Зокрема, це притаманно людям, розчарованим у власному шлюбі. (…) Люди справді більш виважено ставляться до шлюбу, відкладаючи його на пізній етап. Не завжди реєструють шлюбне партнерство. Це загальноєвропейська тенденція, хоча є певні українські особливості. По-перше, в Україні зменшується кількість населення. За період незалежності нас стало приблизно на десять мільйонів менше. По-друге, кількість шлюбів залежить від чисельності молодих людей. Адже десь 95% перших шлюбів укладаються до 35-ти років. А у нас змінюється вікова структура, населення старіє, частка молоді поступово скорочується, тому спостерігаються демографічні хвилі. (…) Хочу підкреслити наступне: рівень шлюбності в Україні знижується. Але все ще залишається одним із найвищих у Європі».
Соціологиня також пояснила чому ставлення українців до спільного мешкання пар, які не планують одружуватися, залежить від регіону та чи багато дітей в Україні народжується поза шлюбом: «У різних регіонах країни шлюбна поведінка населення дещо відрізняється. Західний регіон більш традиційний за своїми поглядами та шлюбно-сімейною поведінкою. Там більше збережена релігійність населення, трохи інша ментальність. Тому в західних регіонах раніше вступають в шлюб, менше розлучень, нижчі показники позашлюбної народжуваності. На сході та півдні ці показники вищі, розлучень більше. Процеси сучасної модернізації відбуваються тут інтенсивніше, що впливає на шлюбну традицію. В центральному регіоні та Києві – показники посередині. (…) У нас позашлюбна народжуваність на рівні 20,5%. За останні роки цей показник стабілізувався та особливо не зростає, коливання на рівні «десятих». Комусь може здатися, що це багато. Насправді, якщо порівнювати з більшістю розвинутих країн Європи, це невисокий відсоток. У Скандинавії, Франції чи Естонії вже досить давно понад 50% дітей народжуються поза офіційним шлюбом. Важливо розуміти, що є різні види народжуваності поза шлюбом. Згідно з дослідженням серед молоді, яке наш Інститут проводив кілька років тому, більшість пар (85%-90%) вважають офіційний шлюб батьків кращим варіантом для дитини. Тому часто пари реєструють шлюб після народження дитини. Тут ще треба враховувати соціально-економічну ситуацію в країні. Все-таки українській жінці потрібен після народження дитини певний захист держави, який дає зареєстрований шлюб. Хоча, звісно, самотні жінки також багато народжують».
Учена також розповіла про кількість ранніх шлюбів, назвала середній вік, в якому в Україні вступають в шлюб, прокоментувала сплеск розлучень.
За інформацією інформаційного агентства «УНІАН»