 |
Учений окреслив економічні, соціальні, культурні, політичні умови після Першої світової війни у Галичині: «Ця війна призвела до розпаду європейських континентальних імперій. Вона утвердила право націй на самовизначення, утворення власних суверенних держав. Одні нації зуміли скористатися цим шансом. Інші нації, зокрема галицькі українці, цим шансом не зуміли скористатися. Галичина потрапила до Польщі. Галичина була простором культур, що співіснували упродовж багатьох поколінь. Кожна з них — українська, польська, єврейська, караїмська, німецька — сприймала Галичину як малу батьківщину. (...) Цілком коректно у цей міжвоєнний період називати галичанами представників усіх етнічних груп, перелічених вище. Зараз Галичина є культурно гомогенною, українською. І ми звикли вважати галичан виключно українцями. Насправді це було не зовсім так. Ми знаємо, що і євреї у своєму середовищі виділяли поняття «галицький єврей». (...) У міжвоєнний період 65% населення було українським, 25% — поляки, 10% — євреї. Були представники німецької, караїмської, чеської спільнот. На політику та економіку впливали три групи, що домінували у Галичині. Українці переважали у сільській місцевості, подекуди до 100%. У таких невеликих містах, як Броди, Самбір, понад 70% населення були євреями. У таких містах, як Львів, 50% були поляками. Етнічна строкатість Галичини була дуже складною».
Петро Чорній також розповів якими критеріями послуговуються науковці для визначення етнічної належності та як у міжвоєнний період обмежили в громадянських правах етнічні групи, які мали юридичний статус національних меншин — українців, євреїв, німців тощо.
Ознайомитися з аудіозаписом інтерв’ю За інформацією платформи «Громадське радіо»